Спостерігаючи за поствиборчими процесами в Україні, складається враження, що першочерговим ключовим питанням сьогодення є розподіл владних портфелів після інавгурації нового керівника держави. Здається, питання подальшого розвитку держави, передвиборчі обіцянки і гасла залишилися у минулому, а найпопулярнішими темами для обговорення є поширення та суб’єктивне трактування тих чи інших слухів щодо формування нового уряду та розподілу міністерських посад.
В цьому контексті доволі однобоко було сприйнято та подано тезу Голови СБУ В.Наливайченка, озвучену ним під час робочої зустрічі із керівником спецслужби Республіки Молдова та глави місії ЄС, щодо можливого призначення нового керівництва української спецслужби після інавгурації новообраного президента, яку одразу ж розцінили як намір В.Наливайченка піти із займаної посади. Однак неупереджений аналіз самої заяви керівника спецслужби дає підстави трактувати її у дещо іншому ракурсі. Дійсно, В. Наливайченко, будучи керівником європейського ґатунку із європейським світоглядом, не заперечив самої можливості зміни керівництва відомства, назвавши такий процес «нормальною європейською практикою». При цьому ним було наголошено, що напрямок діяльності спецслужби залежатиме від тих цілей і спрямувань, які будуть визначені новим главою держави.
Проте, якщо дещо дистанціюватися від коментарів з приводу даної заяви і розглянути ситуацію з огляду на причинно-наслідковий зв'язок, виникає логічне запитання – а чи доцільно проводити кадрові зміни у керівництві відомства, яке протягом останніх років неодноразово доводило свою незаангажованість та непричетність до будь-яких політичних процесів в Україні. Враховуючи це, недоречною виглядає сама відставка діючого керівництва СБУ, яка однозначно позиціонувала себе абсолютно позаполітичною структурою, рівновіддаленою від існуючих політичних центрів. І що у цьому випадку є пріоритетнішим для безпеки держави – СБУ у вигляді кишенькової спецслужби для використання у внутрішніх «розборках» між новою і старою владою, чи дійсно національна спецслужба європейського зразка, яка діятиме задля забезпечення національних інтересів України.
Попередньо, відповідаючи на запитання журналістів, В.Наливайченко неодноразово наголошував, що його діяльність на посаді керівника СБУ у жодному випадку не є контрольованою ані політичними, ані будь-якими іншими силами, а у випадку постановки завдань, які суперечать національним і державницьким інтересам України, він готовий відстоювати їх, незважаючи на можливість власної відставки. Підтвердженням цьому є об’єктивна оцінка діяльності відомства, його реальні напрацювання у сфері захисту національної безпеки та зрушення у напрямку його переформатування у спецслужбу європейського ґатунку. Реалії сьогодення підтверджують євроінтеграційні прагнення структури, налагодження тісної співпраці з спецслужбами провідних країн світу, суттєві напрацювання у сфері боротьби із корупцією, міжнародним тероризмом, забезпечення інформаційної безпеки, в інших пріоритетних напрямках світової безпекової політики.
Попри активну національно-патріотичну позицію керівництва СБУ, що була підтверджена безпрецедентним на пострадянському просторі кроком по розсекреченню таємних архівів каральних органів тоталітарного режиму, необхідно також акцентувати увагу на значному рості довіри населення до роботи відомства, активній допомозі громадян у викритті правопорушень під час президентських виборів у державі, про що свідчить кількість повідомлень на спеціально запроваджені «телефони довіри», викритті резонансних справ, у т.ч. стосовно керівників вищих державних органів влади і місцевого самоврядування. Саме принципова позиція В.Наливайченка на посаді очільника СБУ дала змогу ефективно залучити можливості відомства на забезпечення безпеки виборчого процесу, його демократичності та відкритості, безперебійної роботи ЦВК і виборчих дільниць, унеможливлення здійснення тиску на виборців, припинення будь-яких спроб фальсифікації результатів виборів, недопущення дестабілізації ситуації в державі тощо. Водночас, за результатами проведених соціологічних опитувань, Служба безпеки України визнана найменш корумпованою державною структурою. І це лише коротка характеристика тих важливих зрушень і досягнень в напрямку становлення спецслужби нового зразка.
Коментуючи свою позицію щодо подальшої діяльності СБУ після президентських виборів, В.Наливайченко наголошував, що «першочерговим завданням для Служби безпеки України буде збереження миру і спокою у державі у період передачі президентських повноважень, захист пріоритетних національних інтересів у всіх сферах, налагодження ефективних безпекових механізмів у нових реаліях суспільно-політичного життя країни. Вибори – це тільки один з етапів демократичного життя України, а її безпека – це пріоритет не тільки сьогодення, а й майбутнього».
Зважаючи на це, виникає логічне запитання – а чи варто в такому випадку проводити які-небудь «ремонтні роботи» у добре відлагодженому механізмі забезпечення національної безпеки. Чи не доцільніше буде спрямувати свіжі сили нової влади на розбудову економіки країни, виконання передвиборчих соціальних програм, подолання негативних явищ у суспільстві, подальшу інтеграцію країни у світове співтовариство. Першочергових завдань дійсно чимало. А враховуючи той власний позитивний імідж, який СБУ створила за останні роки, хочеться сподіватися, що Україна й надалі матиме спецслужбу світового рівня, яка докладе максимум зусиль не для залякування власного народу, розподілу суспільства на «своїх» і «чужих», а його консолідації у надзвичайно складний період державотворення задля подальшої ефективної розбудови української держави.
Всего тем на форумах 179616
Все сообщения 272373
Всего зарегистрированных пользователей 65029
Последний зарегистрированный пользователь beredis
8irt
А враховуючи той власний позитивний імідж, який СБУ створила за останні роки, хочеться сподіватися, що Україна й надалі матиме спецслужбу світового рівня
улыбнуло:)
Европейська структура с заступниками без вищої освіти ?
levq
http://www.osvita.org.ua/news/46829.html
i2k8
Тему звільнення Кислинського «проїхали»:
сподівання, що наступного дня хтось із журналістів усе ж знайде час для спілкування зі звільненим або з'ясування, чи бреше він, чи каже правду, стверджуючи, що став жертвою політичного замовлення, не справдилися. Можливо, щось подібне з'явиться у неділю - за інформацією «Телекритики», щонайменше один всеукраїнський телеканал готує розслідування цієї історії.
Не допомогли й політичні ток-шоу. У програмі «Свобода слова» (ICTV) 12 жовтня, на якій був присутній Геннадій Москаль, Кислинський згадувався лише кілька разів, і то побіжно - тричі його прізвище назвав Володимир Сівкович, який був головним опонентом Москаля в дискусії, і один раз - сам Москаль. Згадувався радше як приклад, уособлення корупції в лавах правоохоронних органів. Предметно історія з дипломом Кислинського не обговорювалася, хоча, нагадаємо, в цей день вона стала однією з найпомітніших новин.
Єдиним серйозним розслідуванням на цю тему став сюжет у програмі «Знак оклику!» телеканалу ТВі. Журналістові Максиму Крапивному не завадила відмова Кислинського від коментарів під приводом зайнятості. Він звернувся до відкритих джерел (бази даних дипломів), дослідив опубліковану копію диплому Кислинського, пішов до КНУ імені Шевченка й отримав підтвердження того, що документ не відповідає зразкові і датований не тим днем, коли видавали дипломи 2000 року. А також почув від викладачів, що студента Кислинського на факультеті не пам'ятає ніхто. Після чого вирушив до установи, яка виготовляє дипломи, й за допомогою прихованої камери зняв свідчення посадовця, який підтвердив, що такий документ не виготовлявся. Отримавши коментарі від Валентина Наливайченка, який стверджував, що автентичність диплому Кислинського перевіряє Головна державна служба України, журналіст вирушив туди й дізнався, що подібної заяви там не отримували. Таким чином ошуканство Кислинського було підтверджене 10 жовтня - за два дні до звіту комісії Вакарчука, коли про цю історію заговорили всі.
Отже, журналіст ТВі Максим Крапивний зробив те, що повинні були зробити його колеги з інформаційних служб всеукраїнських телеканалів. І навіть доволі наївні висновки в кінці сюжету - мовляв, чого варта СБУ, якщо підробляють навіть документи її керівників (певна річ, СБУ тут ні до чого, оскільки призначення Кислинського - рішення президента), цей матеріал став єдиною спробою розібратись у цій історії.
Поки що мусимо констатувати: навіть якщо звільнення Кислинського було справедливою відплатою корупціонерові (хоча не забуваймо, що підробка документів - кримінал), суспільство не отримало інформації про цю історію в належному обсязі. І, отримавши мінімум найсухішої інформації, мало всі підстави вважати розправу над заступником голови СБУ передвиборним піаром або зведенням рахунків, але не законною дією на благо суспільству.
Що сталося? Чому всі телевізійники набрали в рот води, коли перед ними лежав яскравий сюжет для розслідування, яке насправді зовсім не складно було провести навіть за день-два? Чому нагодою потанцювати на кістках кар'єри Кислинського знехтували канали, близькі до політичних опонентів Віктора Ющенка? І чому в своєму рішенні спершу проігнорувати скандал, а потім, коли це вже було неможливо, висвітлювати його лаконічно і скупо, вони продемонстрували таку дивовижну одностайність, ніби повернулись у благодатні часи темників?
Ці симптоми системного розладу, який ще перед початком виборів виявляється у теленовинах, свідчать про те, що ми явно переоцінюємо рівень так званої свободи слова у наших медіа - принаймні, на телебаченні. Й недооцінюємо вплив таємних сил, спроможних у разі потреби переконливо сказати журналістам: «стоп!» - і команду буде виконано. А те, що цієї команди слухаються канали різних власників і політичних орієнтацій, викликає ще серйозніші побоювання: які команди даватимуться згодом, із наближенням виборів, і яку ще небажану для когось інформацію буде визнано «нецікавою» відразу всіма телеканалами?
http://telekritika.kiev.ua/medialiteracy/2009-10-16/48611