03.10.2008 12:2796525
голубые мечты Дворника и Кулика
Ситуація навколо очільника Білопольського району С.Дворника змусила нас звернути увагу на фігуру колишнього багаторічного керівника району П.Кулика. На щастя „содомський гріх” йому ніхто не приписував, навпаки, відсутністю інтересу до представниць прекрасної статі він ніколи не страждав. Іншим захопленням володаря району та пташиного прізвища було полювання. Крім прізвища і освіта у нього була відповідна – „курощуп”. Залишимо білопільський період його життя у минулому і направимо свій погляд на Суми.
Ситуація навколо очільника Білопольського району С.Дворника змусила нас звернути увагу на фігуру колишнього багаторічного керівника району П.Кулика. На щастя „содомський гріх” йому ніхто не приписував, навпаки, відсутністю інтересу до представниць прекрасної статі він ніколи не страждав. Іншим захопленням володаря району та пташиного прізвища було полювання. Крім прізвища і освіта у нього була відповідна – „курощуп”.
Залишимо білопільський період його життя у минулому і направимо свій погляд на Суми. З приходом на місце губернатора Сумської області В.Щербаня, „гніздо”, в якому сидів П.Кулик, захиталося. Почувши, що запахло смаженим, наш герой, за кошти, зароблені в очолюваному районі, придбав собі нову посаду – начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Сумській області, і став головним прихватизатором області (правда, після Володимира Петровича). Скільки підприємств кануло у прірву, дякуючи такому керівнику органу приватизації, залишається тільки здогадуватись. Нез’ясованою залишилась і його роль під час „Помаранчевої революції”, коли П.Кулик „літав” над областю і , за його словами „прославляв досягнення колишньої влади”. Але, це не тема нашого дослідження, нас цікавить інша сторона його життя.
Попавши в суто жіночій колектив, залишивши жінку в Білопіллі, наш герой зразу знайшов собі об’єкти для уваги. Постановка питання була конкретною, в кращих традиціях радянського партійного керівництва, - або ти зі мною спиш, або звільняєшся з роботи. І не одна жінка була вимушена покинути роботу із-за того, що відмовила керівнику, професійні якості при цьому нікого не цікавилися. Розголосу цьому ніхто не придавав, всі співробітниці мовчали зі страху втратити роботу.
Ситуація змінилася у 2002 році, коли на роботу до регіонального відділення прийшла С.Петрова. У послужному списку цієї кралі був значний досвід „державної служби”. З Головного контрольно-ревізійного управління у Сумській області її з тріском виперли за намагання звадити керівника, в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Сумській області вона протрималась зовсім недовго, намагаючись внести розбрат в колектив і отримала відповідну оцінку. З’явившись у очолюваному нашим мисливцем колективі, і зайнявши посаду начальника контрольно-ревізійного відділу, С.Петрова розгорнула бурну діяльність по „згуртуванню” колективу. Майже щоденні попойки свідчили про те, що жіночій алкоголізм не виліковний. Але, як кажуть в народі, „не пройшло і півроку”, як наша куріпка попала в тенета мисливця (чи він до неї, - питання без відповіді). І з суто жіночою гордістю розповідала „подругам” про своє чергове досягнення, посилаючись на те, що перед її принадами не встоїть жоден чоловік. І жили б собі спокійно, і горя б не знали, - вона вільна жінка, він майже вільний парубок. Але всі ми з дитинства пам’ятаємо „Казку про золоту рибку”, її ненаситну героїню, і нещасного діда-рибака. Так і у нашому випадку, захотілося бабці ще чогось, крім кохання діда-мисливця. А що може дати жінці чоловік у сучасному світі – грошей. Та за грошима йде влада, за владою - слава, така селявуха. І навіщо платити гроші зі свого гаманця, якщо можна призначити коханку на посаду з більш високим окладом і кохатися собі „на халяву”, точніше – за державні кошти (а це до речі сфера перевірок саме КРУ!). Для здійснення такої оборотки існували деякі перепони – посади були зайняті. І наш мисливець без остраху кинувся в бій за щастя своєї коханої – за сфабрикованими звинуваченнями було звільнено одного заступника, під психологічним тиском не втримався другий. Дорога звільнилася – і стала наша бабця „дворянкой столбовою”, зі своїм кабінетом з великим столом, з високим окладом та іншими почестями. Пройшла повна легалізація „інтимних стосунків”.
Та не довгим було щастя у наших закоханих – для наведення порядку в регіональному відділенні київське керівництво ФДМУ призначило ще одного заступника, який мав суттєвий досвід роботи в комунальному господарстві міста Суми, і мав великі шанси очолити регіональне відділення після виходу на пенсію нашого героя - коханця (якому, до речі, 7 листопада виповнюється 60 років). З цих причин став новий „зам” нашій бабці як кістка в горлі. Здавалося б працюйте собі, кохайтесь і другим не заважайте, так ні – розпочалася війна, людям заборонили навіть спілкуватись з „прибульцем”. Але наш новий герой виявився доволі „міцним горішком” – одна за одною послідували перевірки з Києва. Та наші коханці не збиралися здаватися, навіщо комісіям щось перевіряти, якщо можна їх поводити по екскурсіям, напоїти, накормити, зводити в сауну ( в якій обслугою виступали безпосередньо наші дід та баба „в негліже” ), - всі ж ми люди, і вам гарно, і нам приємно. Комісії повід’їджали ні з чим, але коханці не вгамувалися, навіщо їм конкурент на посаді. Тим паче, що на горизонті з’явилась ще одна героїня, яку з нашою королевою пов’язувала „плідна співпраця” у ГоловКРУ Л.Марченко. ЇЇ поява теж не обійшлася без послуг „золотої рибки” , по іншому ніяк не поясниш той факт, що рядовий спеціаліст „нещасного фонду” якимсь незрозумілим чином була зачислена до кадрового резерву і поставлена на посаду начальника відділу контрольно-ревізійної роботи (замість нашої королеви). З перших днів „подруга” проявила свої можливості в частині написання пасквіля на ім’я голови ФДМУ, в якому, нібито трудовий колектив, просив зняти „міцного горішка”. Але й тут все пішло шкереберть, частина колективу відмовилася підписувати цей „документ”, за що й поплатилися, хто грошима, хто посадою. Але про це пізніше. „Міцний горішок” не витримав і луснув, після майже піврічної боротьби його звільнили з посади з цілою торбою звинувачень.
Наші герої відсвяткували свою перемогу, поздоровили колектив, закликали до об’єднання „підписантів і непідписантів”... І почалася справжня „охота на відьом” – всі, хто не підписав так зване „звернення”, стали персонами нон-грата, яким прямим текстом показали на двері. В той же час, та частина колективу, що поставила свої підписи, стала „хазяями життя”, їх підвищили на посадах, призначили надбавки і таке інше. Але цього виявилося замало, на вільні місця тут же висадився десант „своїх людей”, крім подруг по КРУ появилися їх доньки, невістки – одна краще другої, останнім часом регіональне відділення стало більше нагадувати бордель, чим державну установу. І всі вони, почуваючи себе під крилом бабці-королеви, зразу стали почувати себе „професіоналами” своєї справи, щодня принижуючи людей, які пропрацювали на посадах по 10 і більше років.
А що ж наш мисливець... Віддавши всі важелі влади у руки своєї коханки, він забув навіть про те, що знаходиться на державній службі, і згадав про це лише тоді, коли наблизився термін її закінчення. Тут вони, разом з королевою і забігалися – як би залишитися на посаді ще на рік-другий, як би собі орден почепити, як би збільшити розмір пенсії (дарма, що люди не доотримають тих копійок, які їм платить держава), і таке інше. Люди, фахівці з багаторічним стажем, їх подальші долі, долі їхніх дітей абсолютно нікого не турбують. І наш дід, і наша баба вважають, що приватизувати можна не тільки майно, але й державну установу разом з її працівниками, можна тримати в постійній напрузі людей, можна розпоряджатись ними, як живим товаром. Та звиняйте, ХХІ сторічча на дворі, а ми вам розповідаємо казку, написану майже 200 років тому. Але справа не у самій казці, а у її фіналі – залишились дід і баба у розбитого корита. Всі в дитинстві читали цю казку, але не всі пам’ятають те, чим вона закінчилась. А дарма...
Знову повернувшись обличчям до Білопільського району, згадуєш старий анекдот про мисливця, якому після декількох невдалих спроб викурити ведмедя з берлоги, які закінчувалися статевим актом у неприродній формі, той же ведмідь сказав : „ Я не розумію, ти мисливец, чи педераст ? ” .
І знову виникає риторичне питання: що ж у нас за країна така, якщо керівник, - то або мисливець, або педераст.
Максим Середа
Форум
Сейчас на форуме
Зарегистрированных 2
Гостей 1125
Администраторов 0
Статистика
Всего тем на форумах 182046
Все сообщения 272373
Всего зарегистрированных пользователей 65107
Последний зарегистрированный пользователь beredis
жук
а далее было такое...о ФДМУ
В той час, коли начальник регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області П.Кулик разом зі своєю коханкою-заступником С.Петровою проводять „велику чистку” відділення, позбавляючись від непокірних, та насичуючи його „своїми людьми”, ще одне державне підприємство наближається до банкрутства, вже третього за свою історію.
Цим багатостраждальним підприємством є „Білопільський машинобудівний завод”. Що цікаво, два попередніх банкрутства розпочинались теж не без участі П.Кулика. Занепад підприємства розпочався в той час, коли П.Кулик очолював Білопільський район. Явно не без його відома (як-ніяк, перша особа району) із заводу було вивезено на територію сусідньої Російської федерації тони кольорових металів, а бухгалтерська документація дивним чином зникла.
Під час правління в області В.Щербаня „Білопільський машинобудівний завод”, в числі багатьох інших підприємств було проголошено банкрутом і підготовлено до вирізки на металобрухт. Але, на щастя, така доля завод минула, процедура банкрутства закінчилася укладанням мирової угоди, більшість обладнання збереглася, навіть у робочому стані. П.Кулик на той час вже очолював регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, але про підприємство, розташоване під вікнами своєї білопільської квартири, забув, як ніби його ніколи не існувало, незважаючи на те, що воно належало до сфери управління очолюваної ним установи. „Почув” він про БМЗ лише в 2007 році, коли стосовно підприємства знову було порушено провадження у справі про банкрутство і резонанс дійшов до Києва. Але робити щось для відродження підприємства П.Кулик не збирався, а навіщо – все одно помре.
Та вийшло навпаки, у підприємства з’явився реальний інвестор. Директор БМЗ Ю.Литвиненко, уродженець м. Слов’янська, незважаючи на те, що був представником „Північно-східної промислової групи”, виявився справжнім патріотом заводу і фактично відродив його. Інвесторами у справжньому розумінні цього слова виявились його „брати-слов’яни” – ТОВ „Укрпроммаш”. Це товариство, шляхом укладання мирової угоди з кредиторами щодо погашення боргів БМЗ (проти укладання якої категорично виступав П.Кулик) і фактично погасивши їх, не тільки призупинило процедуру банкрутства підприємства, але й дало йому нове життя.
На даний час, на Білопільському машинобудівному заводі, який не працював біля 10 років відслідковується навіть дефіцит робочої сили. На підприємстві працює майже 300 (291) робітників, середня заробітна плата яких складає 1080,00 грн. Обсяг виготовленої товарної продукції продукції до кінця року повинен скласти 2,5 млн.грн. Замовлення, які йдуть на підприємство, забезпечуються матеріалами, оснасткою, і головне-живим грошима. Відносини між замовниками і підприємством ґрунтуються на довірі до керівника і підкріплюються надіями на те, що через деякий час „брати-слов’яне” зможуть викупити у держави акції ВАТ „Білопільський машинобудівний завод”.
Але, з огляду на фактичну бездіяльність очолюваного П.Куликом органу в частині підготовки ВАТ „Білопільський машинобудівний завод” до приватизації, цього може ніколи не статись. Ні він, ні його коханка-заступниця С.Петрова, жодного разу так і не відвідали підприємство. Під різними привидами процедура підготовки підприємства до продажу затягується, що свідчить не тільки про небажання зазначених керівників відродити підприємство і забезпечити надходження до Державного бюджету України коштів від його приватизації, а в першу чергу - про їх некомпетентність. В листах, які надсилаються на підприємство за підписом С.Петрової (особисто П.Кулик вже давно нічого не підписує) керівнику заводу надаються якісь незрозумілі завдання, за невиконання яких погрожують звільненням. Таке безвідповідальне ставлення керівництва регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області може призвести до того, що терпець „братів-слов’ян” може урватися вже найближчим часом. Втративши надію на придбання підприємства цивілізованим шляхом (через викуп акцій), вони матимуть всі можливості для порушення чергового провадження у справі про банкрутство ВАТ „Білопільський машинобудівний завод”, тому, що розмір кредиторської заборгованості підприємства перед ними на даний час складає майже 6,0 млн.грн. І шановним інвесторам не залишиться нічого іншого, крім того, щоб призупинити розміщення замовлень на підприємстві, що фактично призведе до його повного зупинення.
Це, в свою чергу, призведе до того, що втратять роботу майже 300 мешканців Білопілля, в якому крім БМЗ немає будь-яких інших працюючих підприємств. Разом з ними, втратять джерело існування і члени їх сімей. Таким чином, долі майже 1000 знаходяться в руках „солодкої парочки” Кулик-Петрова, які в своєму коханні зовсім забули про роботу, але не забувають про себе – крім намагань вирішити на різних рівнях питання щодо продовження терміну перебування П.Кулика на державній службі (7 листопада йому виповнюється 60 років), вони ще склали звернення (нібито від трудового колективу) щодо нагородження П.Кулика орденом „За заслуги”.
Незважаючи на їхнє кохання і таке безвідповідальне ставлення до виконання службових обов’язків, ВАТ „Білопільський машинобудівний завод” працює, замовлення надходять, люди отримують зарплату. Але в будь-який час все це може закінчитись. І тоді майже тисяча білопільчан сядуть у потяг і поїдуть пікетувати Суми, а потім і Київ, не здогадуючись про те, що їхньому земляку (яким вони вважають П.Кулика) зовсім нема діла до їх проблем. З головою пірнувши у кохання, він вже давно забув про те, яку посаду він займає, і що на цій посаді треба робити.
Максим Середа
Гость
Вышеизложенные посты написаны позорно уволенным по статье из Регионального отделения ФГИУ бывшим заместителем Кулика П.В.
- Гордиенко. Кстати , правомочность его увольнения подтверждена
Заречным судом г.Сумы и Харьковским аппеляционным административным судом. Редкий склочник , надо сказать. Все написанное - ложь от начала и до конца. Дешевая месть за принципиальную позицию руководителя к амбициозному бездарю и лентяю. Сумчане - не обращайте внимания на дешевую провокацию.
оптимист
уважаемый гость.. зачем же так грубо?? интересно было прочесть... даже если там 10% правды, то это МОЖЕТ БЫТЬ РЕАЛЬНОСТЬЮ.. В нашей-то стране и не такое видели
Гость
Там все ложь. Поэтому не парьтесь...
Реалист
Товарищ Гость! Я как бывший член этого с позволения сказать, коллектива, могу даже под присягой подтвердить, что все написанное - правда такой же чистейшей воды, как бриллианты, украшающие крест на груди у пани Семенюк. Я еще не такое могу рассказать! И расскажу! Вот шухиру то будет...
Честь и хвала тому, кто наконец то решил взбудоражить это болото, давно пора это было сделать.
А ссылаться на решения наших судов, зная их продажность - это последнее дело!
Так что, товарищ Кулик и иже с ним - готовтесь отвечать за свои действия! Как говорил герой известного фильма, Вас народ судить будет!
Albatross
жук написал:
В любом "коллективе" БЛЯДИ больше "ценятся" и быстрее продвигаются по служебной лестнице.
В любом ком. банке полным-полно безмозглых б...ей со смазливыми безотказными мордочками и ногами от ушей.
Поэтому, БАРДАК и БОРДЕЛЬ царствуют.
Гость
Что бы не писали здесь судьбой и богом обиженные - это мало кому
интересно. Равно как и сентенции по поводу всеобщей продажности.
Всегда есть объективная сторона процесса. А она не в пользу
клеветников...
Гость
Разрешите и мне высказать свою теорию по поводу бл*ва на рабочем месте. Тут женщин винить никак нельзя. Женщин толкает на такой поступок один эволюционный закон - закон сохранения рода. А как еще лучше придумать этот род сохранить, если не вверить себя и потенциальных детей какому-нибудь негодяю? Ведь, как известно, подобные типы процветают всегда и везде, что гарантирует в природе и выживаемость их детей. Этот закон женщина несет в себе интуитивно, и ей надо иметь некоторый мужской склад ума, чтобы подобных типов уметь дифференцировать.
Так что, мужички, хотите бабу, - становитесь подлецами, и женщины интуитивно к вам потянутся.
Albatross
Гость написал:
Скорее, закон траха и женской продажности... :twisted:
А также недостаток ума и женская тупость, ведь передком намноого легче и приятнее добиться желаемого продвижения на работе...а зачем напрягаться и думать?! :twisted:
Гость
А вам нужна женщина, которая думает? И что вы с ней станете делать? Они не подарок, скажу я вам… А вы потянете? Ну, чисто в интеллектуальном плане? Я не говорю уже о традиционных атрибутах умного мужчины - деньги, деньги и еще раз деньги.
Поколение П
Гость написал:
Пелевин, устами товарща Че изложил три основных принципа общества потребления или Оранума. Они же называются вау-факторами. Первый - оральный вау-фактор - стремление непрерывно зарабатывать ( поглощать) деньги. Второй - анальный - стремление непрерывно тратить ( испускать) деньги. И третий - вытесняющий вау-фактор, задача которого вытеснить из головы все другие мысли, кроме относящихся к анальному и оральному вау-факторам. Третий вау-фактор формулируется именно так, как сформулировала мадам - Если Вы такие умные, что ж Вы такие бедные.
Оранум в переводе автора введшего этот термин - это жопорот. И в его мире, конечно - умные мужчины - это те, у которых в избытке есть, то о чём сказала мадам.
Кроме того, мадам явно путает два всё-таки разных понятия - интеллект и стервозность.
uliska
А бывают стервозные интеллектуалки!!!
Гость
Поколение П написал:
Мадам ничего не путает, мадам знает, что на слово ДЕНЬГИ сюда слетятся именно те, кого она хотела бы спросить: скажите, а постом выше был именно тот человек, которого тут в стишке назвали "нищим другом до смерти"? Мадам так же интересуется, а это не ему ли, опять таки тут, нЕкто пожелал "счастливой личной жизни"?
И после этого вы смеете называть меня "мадам" и "стервозность"?
Albatross
Тема начиналась с конкретного вопроса:
„Почему после засилия родственничков и любовниц, проффесионалы уничтожаются, а государственные учреждения напоминают бордели?!”
serdgio politikone
Да, да Albatros, Вы совершенно правы по поводу реальной темы.
По поводу бля...ва на рабочем месте можно говорить много и долго. На Западе во многих офисах есть даже специальные кабинеты для "фастсекса" между сотрудниками, он там поощряется как один из методов повышения производительности труда. Но весь фокус в том, чтобы от этого никому не было худо.
А в нашей ситуации все наоборот - из-за "большого и светлого чувства" между двумя государственными служащими страдает уйма народу, и никому до этого нет никакого дела.
После очередного "судьбоносного" выступления нашего Президента мне припомнилась одна вещь, а не тот ли это Кулик...? Но ведь совершенно тот, пребывание которого на посту руководителя приватизационного ведомства Сумсщины, считал невозможным В.А.Ющенко (о чем он сказал в своем выступлении при превом посещении Сум в качестве Президента Украины в начале 2005 года). На дворе уже заканчивается 2008 год, а Кулик до сих пор сидит на своем месте.
Мы часто слышим о том, что в цивилизованых странах политики высокого ранга уходят в отставку из-за мелочных, на наш взгляд, проступков, но нас абсолютно даже не удивляют ситуации, когда наши властьимущие творят реальный беспредел, злоупотребляя своим служебным положением. Что же мы за народ такой? А потом удивляемся, что каждый руководитель - не педик, так бабник.
А ведь очень давно было сказано, что правят народом такие цари, которых этот народ достоин. И это, наверно, только в Германии - Гитлеры приходят и уходят, а народ остается. У нас все наоборот - народ уходит (и с работы, и с жизни), а Гитлеры остаются.
Впрочем, касательно ФДМУ, это не удивительно. Ведь В.П.Семенюк, поставленная на пост еще позапрошлой коалицией, до сих пор продолжает свое плаванье в этой роли, как непотопляемый авианосец, несмотря на торпедирование "Криворожсталью", Одесским припортовым и др. А чего же мы хотим от ее местных подчиненных...?
Поколение П
Гость написал:
Простите, Вы вероятно мадмуазель? Тогда Вы очень опытная мадмуазель. Судя по Вашему знанию жизни. Ещё раз пардон если что не так.
Гость
Да бросьте Вы поливать грязью невинных людей. Я уже писал ,
что все это происки абсолютно справедливо уволенного по статье склочника и бездаря - Гордиенко. Его и из горисполкома перед этим тихо выперли ( он при Минаеве экономикой города пытался заведовать ). Только без шума , а из Фонда с треском вылетел , как пробка от шампанского. Он чем-то на Шарикова похож . Причем , как внешне , так и морально . Этакий воинствующий хам . Только он всегда и во всем прав , а тех кто не согласен , включая непосредственное руководство , - "к стенке без суда и следствия" . Вот сами и посудите - можно работать с таким ? Комиссий по его
"сигналам" немеряно приезжало. Однако же разобрались
"кто есть ху" и пошел болезный туда же ...
Гость
То Поколение G:
Где-то мы уже это слышали. Наверное, эхо.
Мерия_Фонд
Гость написал:
Он был замом Клочко. А когда пришел Минаев - меняли исполком. Вот этот Гордиенко и был лишен должности. Затем долго был в отпуске и на больничном, желая получить побольше окладов.
Гость
Ну вот. Что я говорил? Чистой воды хапуга...
оптимист
А чего же все так взволновались... значит это все полная правда
Пессимист
А кто взволновался? Просто не хочется , чтобы форум стал инструментом клеветников....
Гость.
Гордиенко, безусловно, сволочь еще та. Но то что он пишет, чистая правда.
А в этом беде. Сдают друг дружку...
Гость
Ну не унимаются и все тут. Все полная БРЕХНЯ. И закончим на этом.
Albatross
оптимист написал:
Да, никто и не сомневается! :twisted:
И блядство и бардак, и пьянки на рабочем месте!
И карьерный рост исключительно блядям и шлюхам, поэтому и процветает такой БАРДАК!