Євромайдан таки відіграв свою роль у політичному житті країни – він фактично став стартовим пістолетом на старті передвиборчої кампанії для опозиції. Однак, він не став об’єднуючим фактором для вітчизняних опозиційних політиків, кожен з яких прагне одноосібного визнання в якості лідера.
Прикладом старту – низького – може бути нововведення в «УДАРі», лідер якого, В.Кличко, дав вказівку підлеглим почати укріплювати регіональні осередки та здійснювати підготовку до боротьби за електорат під час майбутніх виборів.
На даний час обласні партійні організації повинні провести аналіз анкет прихильників партії, як збирались під час виборів 2012 року. Особлива увага при цьому приділяється встановленню представників бізнесу, які готові здійснювати фінансову підтримку обласних осередків «УДАРу». В обмін на фінансову допомогу, в залежності від внесків, їм обіцятимуть протекцію в бізнесі та посади в обласних органах влади.
Окремо від вищевказаного, обласні осередки спортивної партії отримали нормативи стосовно кількісного збільшення членів партії протягом перших місяців 2014 року. В деяких областях поголів’я має збільшитись на декілька сотень, а в деяких - рахунок йде на тисячі…
В будь якому разі усі керівники осередків зблідли від прочитаного. По-перше, у порівнянні з 2012 роком, через недолуге керівництво, «міжусобні війни» та незрозумілу політичну позицію, кількість прихильників партії скоротилась в рази. По-друге – шукати нових членів, коли розбігаються теперішні, – просто нереально.
Як зізнались керівники Харківського та Вінницького «УДАРу», вони виходитимуть з ситуації тим, що включатимуть до партійних списків усіх, хто хоч раз залишив свої контакти. Вже після оформлення людей до партії та звітування Кличку, з цими людьми намагатимуться встановити контакт та спробують затягти до «УДАРу». Фактично, як зазначають самі ударівці, наповнення партійних списків наразі здійснюватиметься за рахунок «мертвих душ», а вже потім їх намагатимуться реанімувати.
Кому й для чого це потрібно, а насамперед самому Кличку, - сказати важко, адже старі методи планової економіки, коли статистичні показники явно не відображали реальні результати, у політиці – річ безперспективна і навіть дуже шкідлива.