Вас ніхто і ні де не жде, але Ви про це ще не знаєте.
Василь Шкляр
Осві́та — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь, або щодо їх вдосконалення. Це те визначення, яке нас зустрічає коли пишеш «Освіта» у Google.
З дитинства нам постійно кажуть про, необхідності здобуття освіти. Величезну частину життя ми намагаємось, робити те що люди називають здобуттям знання. Знання – чудова річ! Але починаючи зі шкільної лавки, мало кому потрібні знання. Так, потрібні гарні оцінки, приємні заохочування батьків, прихильне ставлення вчителів, все що завгодно, але не знання. Багато хто ладні робити так як кажуть вчителі, виключно для того щоб його погладили по голові схвально виділили поміж усіх. На цьому принципу побудована вся пострадянська освіта. Діти вчать на пам'ять параграфи, визначення, запам’ятовують формули, приходячи до навчальної установи переказують зазубрене і отримують оцінку. Ті хто краше завчили отримають кращу оцінку, ті хто не вивчили зовсім отримують…щось отримують. Це повторюється рік в рік, у школі, а потім переноситься в університети. В сухому залишку отримуємо – не першокласного спеціаліста з фінансів чи інженера, який всебічно розвинений і вузько спеціалізований. А навпаки – молода особа з забитою головою дурниць, яка ні грама не тямить у своїй спеціальності, та не навидить те над чим мучилась останніх п’ять років. А на питання, так нащо ти вчився, відповідь коротка – а куди без вищої освіти. З одного боку це й так, але з іншого…
Ось і маємо на вулиці тисячі безробітних, які звикли, що за вивчений параграф їх гладять по голові, а знання… де ж їх взяти? Тому так багато, юристів які працюють менеджерами, економістів які торгують по ринках, вчителів які працюють за кордоном, не подумайте не репетиторами, а камінщиками та малярами. Освітяни – взагалі болюча категорія людей, як можна працювати в школі вчителем і отримувати так, як отримує прибиральниця, чи секретарка (при всій повазі до секретарок). Як так знахабніло Держава може нехтувати людьми, які займаються плеканням отієї лози, про що писав класик. Те ж питання стосується і заводів, державної служби, комунальних підприємств, навіть малого бізнесу. Чому Вельмишановна Держава зневажає своїх дітей, які з малку здобувають освіту щоб стати їй у нагоді. Чому ця ж Держава випускає брехливу соціальну рекламу про те як країні потрібні розумні люди, яких нікуди не пускають і не дають працювати. Чому з кожним роком освіта та освітні програми стають гіршими, а так званий «пед. колектів» стає все старішим, не старшим, а саме старішим, не пускаючи молодих собі на заміну. Чому політика це найприбутковіший бізнес. Чому нікому не потрібні молоді спеціалісти?
Відповідь проста: «Вас ніхто і ні де не жде», але тепер Ви про це знаєте!