Як пише сайт «Комунальний Лоєр», що донедавна існувала законодавча норма (підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 року № 500-VI), яка містила норму про те, що внесений до статутного капіталу товариства гуртожиток передається у власність територіальної громади без згоди власника гуртожитку за рішенням суду.

Потреба у прийнятті змін до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» пояснювалася насамперед намаганням держави захистити мешканців гуртожитків, житло яких було «під прицілом» апетитів комерційних власників.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-р від 20 жовтня 2021 року (справа № 3-181/2020) цю норму було визнано неконституційною у зв’язку із тим, що зміни до вищезазначеного закону не містили компенсаційних механізмів для отримання відшкодування товариствами від місцевого бюджету, гуртожитки які органи місцевого самоврядування безоплатно передавали (вилучали) до комунальної власності міста.

Незважаючи на те, що Рішення Конституційного Суду України захистило власність юридичних осіб, шляхом визнання неконституційними положення про безоплатну передачу у комунальну власність гуртожитків, які були часткою у статутному капіталу товариств, проте дилема щодо права власності на гуртожитки все ще залишається невирішеною.

Відповідь варто шукати у причинах утвореної проблеми.

Свого часу товариства набували право приватної власності на гуртожиток у зв’язку приватизацію цілісного майнового комплексу, до майна якого належав також і гуртожиток.

Приватизаційна угода (договір купівлі-продажу комунального майна) за чинним, на момент укладенням угоди, законодавством не визнавала гуртожитки об’єктами державного житлового фонду, які могли бути приватизовані громадянами, тому це жодним чином не забороняла їх включенню до статутного капіталу товариств.

Об’єктом державного житлового фонду гуртожитки почали визнаватися із 1992 року. Товариства «спокійно» вносили гуртожитку до статутного капіталу гуртожитки до того моменту, коли було прийнято Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

І відтепер, коли місцеві ради намагатимуться передати у комунальну власність гуртожитки вони зобов’язані відшкодувати товариствам у повному обсязі вартість вилученого (вилучених) гуртожитку (гуртожитків) в силу статті 41 Конституції України.

Ця позиція також підтримана і Європейським Судом з прав людини (справа Джеймс проти Сполученого Королівства, заява № 8793/79), який зазначив, що «позбавлення майна має відповідати сумі його вартості».

А про яку вартість гуртожитку йдеться? І чи буде вона ринковою? І чи спроможний місцевий бюджет відшкодовувати вилучення гуртожитку?

Дані питання все ще без відповідей.

Детальніше про це читайте у статті «Гуртожитки – це соціальне житло чи внесок до статутного капіталу»