Як пише сайт «Комунальний Лоєр», відмова сплачувати коштів, насамперед, пов’язана із «cлабкостями» договору на відшкодування витрат по транспортуванні вищезазначеної теплової енергії.

За таких умов правовий супровід сторони-боржника «винайшов» спосіб уникнути розрахунку з іншим виробником, визнавши через суд недійсними пункти договору про поставку теплової енергії, а точніше математичні складові витрат на транспортування, з яких розраховувалася заборгованість.

Позиція визнати недійсними окремі пункти договору про постачання теплової енергії полягає у тому, що:

1)    транспортування теплової енергіє є регульованими тарифними витратами (вони встановлюються Національною комісією України з регулювання енергетики та комунальних послуг – далі НКРЄ КП);

2)    боржник включений у зведений перелік суб’єктів природних монополій, який ведеться Антимонопольним комітетом, а отже, вимоги по регульованості тарифу застосовуються і до відповідача.

На перший погляд, здавалося, що договір (його окремі пункти) про постачання теплової енергії підлягає визнанню недійсними через пряму невідповідність положенням Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про ціни і ціноутворення», Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Цивільного та Господарського кодексу України, а також правил та ліцензійних умов на теплопостачання, які затверджені НКРЄ КП.

Однак, чи можливо визнати недійсними договір з постачання теплової енергії, якщо:

1)    договір укладався між суб’єктами господарювання шляхом пред’явлення позову однією зі сторін до іншої про визнання укладеним такого договору у тій редакції, якій пропонувала перша сторона. У такому випадку редакція проекту договору, текст якої ставав частиною судового рішення попередньо досліджувався судом і перевірявся на відповідність законодавству (або мав перевірятися);

2)    тариф на транспортування теплової енергії для ліцензіата не затверджувався НКРЄ КП протягом року (приміром, у 2015 році існували такі обставини, коли для теплокомуненерго не затверджувався тариф).

По першій ситуації, якщо суд теоретично визнає недійсним договір він «переглядає» по суті попереднє судове рішення за іншими позовними вимогами, яке вже давно набрало законної сили, що прямо не допускається юриспруденцією.

По другій ситуації, якщо суд визнає недійсним договір або його окремі пункти за відсутності тарифу, то з якої калькуляції витрат з транспортування теплової енергії мали б виходити сторони, якщо договором врегульовувати ціну заборонено законодавством.

На жаль, судові казуси бувають і договір на транспортування теплової енергії визнається недійсним,.

Детальніше про це читайте у статті «Борги не по тарифу – це не борги»