Мені сподобалося засудження Гордона в Інтернеті відомою журналісткою Яніною Соколовою. Але вона не говорить про мотиви поведінки Гордона. Тому про це скажу я.

   По-перше, Гордон це типовий представник нацменшини. Неважливо якої. Ставлення такого представника до України можна порівняти із ставленням зятя до тещі у відомому анекдоті. Теща підходить до зятя, який лежить на дивані і каже: "Петро, ти б пішов щось зробив... Забор підремонтував, валиться, курятник почистив..." Зять відповідає: "Мамо, а воно моє, воно мені нада?" Отак і для гордонів: Україна це не "моє", це просто територія для зароблення бабла. Для Гордона головне це бабло і популярність, речі взаємопов'язані. І заради бабла Гордон не гребував ніякими засобами на початку своєї кар'єри: чумаки, кашпіровські, різні чаклунки...

   Типовим прикладом в цьому контексті є інтерв'ю із одним із кращих представників нацменшини Семеном Глузманом. Глузман дисидент, правозахисник, багато років провів в радянських концтаборах. Гордон його питає: "Если би вам довелось начать жизнь сначала, ви би повторили свой путь? "Нет, - відповідає Глузман. Я попал в лагеря по глупости, по наивности... " А, давайте уявімо, що подібне питання Гордон поставив іншому дисиденту- українцю Степану Хмарі. Я думаю, що відповідь була б діаметрально протилежною. Гордон питає Глузмана: "У вас било намерение ємигрировать из страни после освобождения? " -" Да, било. Меня удержала память о моем друге Светличном." Тобто, позиція: Україна це не "моє", воно мені не нада. А як би відповів Степан Хмара? Ну, як би він міг покинути рідну землю, свій народ, Україну, боротьбі за незалежність якої присвятив усе своє життя. Тому що на відміну від Глузмана він плоть від плоті України. По-друге, Гордон не просто представник нацменшини, він представник єврейської нацменшини. (Правда, на початку своєї журналістської кар'єри Гордон заявляв, що є нащадком шведського офіцера на прізвище Гордон часів Полтавської битви. Але ж шила в мішку не утаишь.) А як тут не крути, у євреїв з українцями стосунки, м' яко кажучи, не склалися. (Та не тільки з українцями. Не склалися з древніми єгиптянами, римляними, хазарами, братами семітами арабами, з корінними жителями "земли обетованнои", яких євреї винищили до ноги. І т. д., і т. п.  Та й взагалі важко пригадати, з ким склалися стосунки у євреїв. Недавно випадково дивився фільм на основі біблейської історії про єврейку Есфір, і мене вразило, як радник перського царя радив винищити євреїв. Тому що вони зневажають нас, персів, вважають себе кращими за нас, позахоплювали владу в країні...)

   А як тут любити українців, якщо кого не візмеш із наших знакових українських національних героїв, борців за незалежність, до всіх у євреїв є претензії. Починаючи із Б. Хмельницького, який за словами Червоненка убив 100 тис. євреїв. А далі не набагато краще: гайдамаки, Гонта із Залізняком, Петлюра, Бандера, Бабин яр... А як можна любити нашого духовного батька Т. Г. Шевченка, якщо в його поемі "Гайдамаки" на кожному кроці слово "жид" в негативному сенсі. Справедливості раді слід сказати, що 100 тис. убив не персонально Хмельницький, а українські селяни і козаки його армії.

   Тому Гордон і копає постійно в своїх інтерв'ю під українських патріотів, прагне дискредитувати їх в очах виборців. Мовляв, вони породження якихось спецслужб, на утриманні спецслужб, а, отже, ніякі не патріоти. Дивного в цьому нічого немає. Адже "Свобода", Тягнибок, інші це спадкоємці ОУН, УПА, Бандери. А російський історик єврей Марк Солонін розповідає в Інтернеті, що ідеологи українського націоналізму ще до Гітлера стверджували, що євреї головні вороги українства і тому... То яка ж тут може бути любов? І я б на місці гордонів, бужанських, дубинських, городян ненавидів би в'ятровичів, бандер, хмельницьких.

  Але у мене є підозра, а чи не є сам Гордон агентом якихось спецслужб?