Пам’ятаєте, як 2000 року  КВНщик з України не зміг про щось домовитись у московії з босами, образився  і відмовився брати участь у чомусь там?

З цієї причини – і тільки – та команда почала таку собі «альтернативну» діяльність в Україні.

Рушійною силою цієї команди був ІДЕАЛ. А ідеалом був КВН московії. А ідеалом  для керівника команди – був засновник КВНу московії.

Була ще і НАДРУШІЙНА СИЛА – АМБІЦІЇ. Саме ця сила буде вести команду і далі.

Будь-який доторк  до  столиці московії  означав доторк до  «звйоздного життя», тому жодного концерту команди не обходилось без запрошення «звйозд російської естради».

Українських артистів не було – вони ж не  звйозди!

А маленький КВНщик мало не втрачав свідомість від їхньої присутності.

Не можу сказати як, але була досягнута домовленість з владою про «жарти про владу» і про те, щоб за це нічого не було.

Владу можна зрозуміти: контрольовані жарти краще ніж неконтрольовані.

Команду можна зрозуміти: почуватись  сміливим хлопцем, що жартує не розрізняючи посад і облич, – ще той адреналінчик !

/ До речі, на адреналін можна, як кажуть, «підсісти». Що й відбулось./ Поступово якось так складалось, що навколо кварталу почали групуватись вигнанці – насамперед КВНівські – з інших країн, як от з Білорусі , з РФ: всілякі тамбовські вовки, залишки уральських пельменів тощо. Всі ці люди  подавались охлосу також як «звйозди».

А маленький КВНщик просто млів від своєї  альтернативності!

Можете сперечатись, але програєте, якщо скажу, що є національні особливості поведінки, характеру – і від них нікуди не подінешся. Це – об’єктивна реальність.

Так от, з часом не тільки у концертній діяльності, а й загалом у поведінці «кварталу» та його учасників, переважаючою стала провокаційна діяльність.

Як ще можна назвати виступи  якогось «тамбовського вовка» з критикою та обсміюванням  української влади? Мало того – зал при цьому повний та аплодує!  Трохи заспокоювало одне – в залі малороси.

Навіть після початку війни, деякі ТБ канали крутили старі концерти кварталу з (мабуть, випадково) запрошеними московськими зірками, причому з тими, що викликали найбільше обурення в суспільстві своїми поглядами . Чи це не провокація?

У ті ж часи  програма «Розсміши коміка» стала авангардом провокації.

У кожній програмі стабільно з’являлись учасники як з великих міст московії, так і з невеличких, при цьому ведучий оголошував тільки місто, з якого учасник приїхав, і не оголошував країну. Як воно? Не помічали?  А даремно!  Брати ж! Один народ!

З урахуванням того, хто були ведучі програми – росіяни та білоруси  Д.Шепелев, В.Васильєв – зовсім безталанні, а ті, хто сидів у журі – взагалі незрозумілі галустяни. Згодом виявилось все, що вони мали в своїх головах, Гумор, що привозили учасники з росії,  йшов «на ура». Особливо захльобувався лисий та ті ж самі білоруси.

Пригадайте, з якими кислими харями сиділи ці люди, слухаючи жарти українською, а надто із Західної України, явно не розуміючи не тільки жарту, а й мови.

Не буду торкатись «квартального кіно», бо це окреме злодійство, як виявилось. Псевдоукраїнці, у фільмі «свати»,  що нібито розмовляють «українською» це , як кажуть, квіточки. А от навмисне приховування країни виробника в 2016 році («8 кращих побачень») , це вже кримінал.

Чесно кажучи, я б хотів розцінити як кримінал і переклад окремих слів на російську, зроблених  усім знайомим, єхидним голосочком в серіалі «Одного разу під Полтавой».

Я б хотів розцінити як кримінал жарт про «вироблення електрики від удару беркутівцем майданівця».

 «Зовсім випадково» учасниками та глядачами нової програми Ліга сміху стали люди зі східних та південних областей   та зросійщені з інших.  Щоб не це не так сильно кидалось в очі – докупили кілька  україномовних команд. Масштаби хвороби  вражали !

Верхівкою  всього цього безумовно було журі. Просто випадково до нього потрапляли люди, які , ну як вам зрозуміліше пояснити, ну от учора обісрався – ну тобто сказав, що він насправді думає – а завтра вже був у журі! Ну це на погляд українців. А на їхній погляд в журі були виключно спільники . Ті, що мовчали про війну. Гастролювали там, де непотрібно, або мріяли про це.

Хто саме? Будь ласка.

Сивохо. «Великовозрастное» теля. Враховуючи його дії  радника СБУ, розумієте з якими думками він сидів  в журі ? З яких жартів він сміявся ? Як він жарти оцінював ?

Полякова. Зайве щось пояснювати: все життя у кокошнику. Ушлепка.

Могилевская. Після підтримки партії регіонів і носу не висовувала. А де висунула ? У журі ! Туди ж і різні макси барських та регіни тодоренки тощо.

Время и стекло. До війни взагалі писали, що це російська група. Туди ж і різні  дантеси.

Лірник. Не гребували в лізі сміху друзяками різного кольору.

Усик. Тільки-но розповів українцям, що він думає про Крим  -  одразу у журі!

Боклан. Просто якийсь боклан.

Безумовно, це був природній відбір, який створював п’яту колону, яка врешті решт проголосувала.

Бо таким був гнилий дух цього гнилого кварталу : від явних ворогів та запроданців, до людей, яким гроші не пахнуть.

Впевнений, що ці люди будуть  серед перших, хто буде «косити бабло»  в росії , як тільки відкриється така безпечна можливість.

Серед глядачів небагато україноцентричних людей, в більшості там оті 73% сидять. Скоро ми їх будемо шукати:

–       ой, хто голосував?

 – та ні, ми не голосували!

І не знайдемо. Це наша національна гра, на жаль. Знайдіть зараз того, хто голосував за януковича – не кожен зізнається!

Все це коїлось на наших очах якнайменше вісімнадцять років.

Вони готувались.

Вони були готові.

Ми – не готувались. На жаль. Ми не були готові.

І проголосували. 

І все ж – не засмучуйтесь! Бо 73% від тих, що прийшли на вибори – це меншість!