В ці дні ми "відзначали" 5 роковину анексії (чи здачі) Криму.Пригадую, недавно під час суперечки з рускою громадянкою України вона глузувала: "Вы, хахлы, здали Крым без единого выстрела." Хто ж винен у здачі Криму? Безперечно, тодішня новоспечена післямайданна влада- триумвірат: Турчинов, Кличко, Тягнибок. Окремо слід відзначити роль Юлії Тимошенко, яка була на той час партійним босом Турчинова і якій чесалися руки поруліть після ув'язнення.Якими мотивами керувалися наші керманичі в ті дні, можна лише здогадуватися. Можливо, мала місце зрада.Бо,як сказав відомий борець з мафією Григорій Омельченко, Турчинов був завербований КГБ, а Ю. В. ймовірно була завербована ФСБ. А Кличко під час революції гідності хвастався, що у нього руская мама- можливо, корні спрацювали. У всякому разі батьківщинівець Сенченко звинувачував саме Кличка, який заблокував негайне рішення по Криму умовою: поки вся шахматка не буде заповнена (тобто, поки не буде завершений розподіл владного пирога), він свого добро не дасть. Можливо, справа в тому, що влада в той час опинилась в руках політичних пігмеїв таких самих, як очільники Франції Далад'є і Великобританії Чемберлен, які, прагнучи уникнути війни, потурали Гітлеру і змусили Чехословаччину здати Судети. Закінчилась ця історія 2 світовою війною, і гасити пожар довелось іншим - адекватним лідерам: Черчілю, Де Голлю. Можливо, наші пігмеї думали так: ми не повторимо помилку Саакашвілі,який здійснив рішучі дії відносно південноосетинських сепаратистів і таким чином дав привід Путіну розв'язати війну проти Грузії. І прорахувались. Бо та війна тривала декілька днів, а ми отримали по повній програмі: і втрачені території, і ганьбу, і війну, яка триває довше, ніж Велика Вітчизняна. Напередодні виборів слід проаналізувати тодішню поведінку нинішніх кандидатів у президенти і зробити правильний вибір.
Наприклад, Анатолій Гриценко в той час, часто виступаючи в різних ефірах, ратував за негайні рішучі дії по придушенню сепаратизму в зародку, поки не пізно.
Ю. Тимошенко на передачі у Шустера говорила, що є така ідея зробити Крим демілітаризованою зоною, а задля цього нада потерпіти, почекати 3-4 дні, потім будуть виведені з Криму і українські, і російські війська, а через місяць Путін попросить пощади під тиском західних санкцій. Попросив? Оце таке стратегічне мислення продемонструвала тоді лідерка Батьківщини, наслідки якого ми розхльобуємо по цей день.
Порошенко, хоч і був в той час нардепом, але особливо нічим себе не проявив.
Зеленський не те що в той час, а взагалі до нинішніх виборів ніколи не проявляв свою громадянську політичну позицію, не виступав проти будь-якої влади, а навпаки, колаборував з усіма владами. Точно так, як це робили під час німецької окупації французські проститутки, діячі культури, політики, військові.
Як нам повернути Крим? Порошенко обіцяє зробити це одразу після виборів. ( Колись я вже чув подібну обіцянку закінчити війну на Донбасі за 2 тижні. Чого тільки не пообіцяєш, щоб залишитись при владі і уникнути тюрми). На перший погляд це безглузда обіцянка. Я думаю, що пояснення такої поведінки криється в особливостях психологічного типу Петра Олексійовича. В психології є такий тип: демонстративні особистості і, зокрема, в рамках цього типу є підтип- істерики. Ось як пояснює поведінку істерика психологія: "Сущность типа заключается в способности к забыванию того, что, казалось бы нельзя не помнить. Нормальным людям кажеться, что истерик врет, но истерик думает, что он искренен."
Ніхто не знає, коли Крим повернеться в Україну і чи взагалі повернеться, бо маємо справу із 140млн. Росією, яка володіє другим в світі ядерним потенціалом. Але я точно знаю: якщо в країні і далі буде такий бардак, розгул корупції, рейдерство, які маємо при нинішній владі, то ми не тільки Крим не повернемо, а втратимо ще й Одесу, де російські сепаратисти на чолі з Трухановим під крилом у Порошенка почуваються, як удома. Про це свідчить брифінг одеських проукраїнських активістів у Верховній Раді 19 березня. А також Херсорщину, Миколаївщину, і т. д.