Нещодавно у ЗМІ промайнула новина про полковника МВС Таджикистану, який пішов воювати на боці Ісламського Халіфату. Бойовик пояснював у своїй заяві причини переходу на бік ісламських терористів та закликав усіх правовірних мусульман припиняти працювати на невірних у Росії, натомість приєднуватись до армії ісламістів.

Українські мас-медіа, як, втім, і більшість світових ЗМІ, не приділили цій новині особливого значення. А дарма, адже вона має пряме відношення як до глобального військового конфлікту, який назріває у світі, так і до війни на Донбасі, як до однієї з головних його частин.

Однак, наразі, аналітики рідко пов’язують між собою дві війни – українську та близькосхідну, не зважаючи на те, що вони мають чимало спільних рис. Які? Озвучую:

1. Обидві війни ведуться проти терористичних армій;
2. Обидві терористичні армії формуються переважно з-поза меж країн-учасниць конфлікту, тобто вони – інтернаціональні;
3. Обидві терористичні армії неофіційно підтримує Москва.

Останній пункт, зазвичай, викликає найбільше питань. І, якщо з україно-російською війною для нас все вже давно зрозуміло, то питання, навіщо Путіну підтримувати ісламський тероризм, потребує аналізу. Здавалось би, Ісламська Держава воює і проти союзників РФ – режиму Асада у Сирії та військ Ірана в Іраці. Навіщо ж створювати фактично з нуля нове терористичне угрупування, якщо можна використати з тією ж метою авторитарні режими дружніх держав?

Відповідь, виявляється, дуже проста.

На справді, згадані держави-союзники не такі вже й дружні, і точно – не надійні. Не зважаючи на всю свою декларовану дружбу, кожна держава має власні інтереси, і у будь-якому разі їх просуватиме.

В той же час, безумовною перевагою терористичних квазі-держав є їхня невразливість до міжнародних санкцій, адже вони формально не є тими державами, територію яких планомірно захоплюють. Більше того, формальні органи влади Сирії, Лівану, Лівії та Іраку з ними навіть воюють, щоправда, поки що – безуспішно.

Яку практичну користь отримує Росія від військових дій на Близькому сході?

-          Ціни на нафту, у разі військових дій в країнах-експортерах, реагують підвищенням, а підвищення цін, в свою чергу, зміцнює російський рубль. Так, нещодавнє стрімке падіння цін на нафту і газ у світі вже зупинили активні військові дії в Іраці (війна з угрупуванням ІДІЛ) та Ємені (військові дії проти повстанців-хуситів).

-          Відволікти увагу Заходу від війни в Україні. Цього Кремлю не вдається досягнути повною мірою, однак частково ми бачимо результати. Так, допомога від США та інших країн НАТО Іраку для боротьби з Ісламською Державою в рази більша, ніж допомога Україні у війні з Росією та її терористичними утвореннями на Донбасі.

-          Теракти ісламістів у Європі підсилюють позиції правих екстремістів (наприклад, підтримка партії Марі Ле Пен у Франції зросла після терактів в редакції Charlie Hebdo), яких також фінансово підтримує РФ.

-          Послаблення національно-визвольних рухів в РФ. Не таємниця, що найсильніші «сепаратистські» рухи в Росії відбуваються переважно серед мусульманських народів. Найбільший потенціал для виникнення потужних рухів за свободу і самовизначення йде на Кавказі та в Татарстані. Переорієнтація ісламських пасіонаріїв з національного вектору на релігійний дозволить суттєво зменшити їхню активність в Росії. Вони поїдуть до своїх братів по вірі.

-          «Боротьба» з Ісламським Халіфатом – це зручний привід для нарощування військової присутності у Середній Азії та глибшої військово-політичної інтеграції держав регіону з РФ, чим Росія і займається нині.

-          Об’єднавчий центр міжнародного тероризму. У березні Нігерійська радикальна ісламістська організація «Боко харам» поширила аудіо звернення, в якому лідер організації, Абубакар Шекау, приносить присягу «халіфу мусульман» Ібрагіму Аваду. Не здивуюсь, якщо найближчим часом до Ісламського Халіфату приєднаються Аль-Каїда, ХАМАС, Талібан, радикальні угрупування у Ємені та інші ісламістські терористичні організації. Таким чином, РФ отримає потужного союзника, який діятиме суто в її інтересах. При цьому, публічно будь-який зв'язок, як завжди, заперечуватиметься.

ШОС – бджоли проти меду?

Якось зовсім не логічним виглядає в цьому контексті ініціатива Росії по створенню Шанхайської організації співробітництва, однією із задач якої є боротьба із тероризмом, сепаратизмом та екстремізмом. Але, якщо перефразувати відому приказку, все стає на свої місця. Якщо не можеш побороти тероризм, його необхідно очолити. Саме цим, схоже, вирішила зайнятись Москва…

Відмінність 3-ї Світової війни від двох попередніх у тому, що її ніхто не буде оголошувати. Вона вже почалась… Це війна тероризму і держав, які його вирішили очолити, проти цивілізованого світу.

Дмитро Сінченко