На шматки та на частини

Розгризається країна.

Нетопири повзуть з щілин,

Отруйна витікає слина.

Терзає плоть шакалів зграя

Не на екрані, не в кіно.

Країна, що своїх вбиває,

Що слід кривавий залишає

В садку вишневім коло хати…

Коли припините стріляти?

Коли зупинитесь, панове?

Що ділите, вельмишановні?

Почуйте стони матерів,

Побачте сльози, жах і гнів!

Від болю стогнуть та живуть,

Ростять дітей, солоний хліб жують!

.. Ніч настає, і знов лютує зграя,

  Матусю діточки не забувають...