
***
Плаче - плаче Україна...
Засина тривожним сном...
Але є іще надія
врятувать її гуртом.
Ллються сльози материнські
і бринить, мов лід, сльоза...
Гинуть хлопці українські...
Сніг із кров'ю замерза.
Брат плече підставив брату...
За волю вийшли воювать.
Українська горить хата -
її треба врятувать.
Ой, пора всім зупинитись -
тільки крок вже до біди.
Обійнятись, помолитись,
запалить усім свічки.
Адже стогне Україна -
не засне спокійним сном...
І чекає мати сина -
сива ненька під хрестом...
Іван Житник.
04.02.2014 р.
Фото photo.i.ua
Александр Д.
Замечательное стихотворение, пронизанное тревогой и болью за Украину. Красивым художественным словом в нем высказаны наболевшие для всех вопросы.
Согласен с разумным призывом автора: "Ой, пора вже зупинитись..."
Почему на Майдані звучат совсем другие призывы?
profitmaker
про що Ви пане Житник тут пишите? які "брат на брата"? Ви або упереджений та заангажований засланий козачок, або дійсно не розумієте, що боротьба точиться між простим, пригніченим народом з одного боку, та злочиною владою з іншого!!! а той хто каже про "брат на брата", той є провладним провокатором, якому вигідно навмисно зіштовхувати людей друг з другом,аби тільки втриматися при владі за будь-яку ціну, навіть ціною власного народу і його жертв!!!