25 червня виповнюється 35 років з дня смерті першого уроженця Сумщини – призера Олімпійських ігор Казимира Александра Гзовського.

Народився Казимир 8 жовтня 1901 року в м. Суми тодішньої Харківської губернії в сім’ї Олександра Гзовського і Ванди дель Кампо Сціпіо. Мати належала до знатного польського роду Малаховських. Потім сім’я Гзовських переїхала до м.Сміле Київської губернії, де Казимир закінчив 7-річну гімназію. Брав участь у першій світовій війні в складі 11-го Донського козачого полку 7-ї кавалерійської дивізії російської армії (1916-1917). З 1 серпня 1919 року перебував у польській армії (2-й драгунський полк ротмістра Коссака, 3-й підрозділ прикордонників, 1-й кінний полк). Після кадетської школи і навчання в кавалерійському навчальному центрі та в Центральній гімнастично-спортивній школі він був направлений в 15-й Познанський уланський полк, де пройшов усі ступені (командир взводу, командир ескадрону, в.о. командира полку з озброєння). Його командир, полковник, диплом-інженер Рудольф Дреззер, в службовій записці високо оцінив його роботу: "З моменту приходу в полк він інтенсивно працює над верховою їздою, використовуючи по службовій лінії кожну хвилю для спортивної роботи ".

В 1923 році Гзовський почав брати участь у кінних змаганнях з конкуру. Особливо успішним для нього був 1928 рік на міжнародних змаганнях у Ніцці, Брюсселі, Амстердамі, Варшаві, а в 1929 році - у Будапешті та Нью-Йорку. Він виграв три з п'яти змагань за Кубок Націй (Ніцца 1928, Варшава 1928, Нью-Йорк 1929). У своїй спортивній кар'єрі Гзовський завоював близько 150 індивідуальних і командних призів в конкурі, але найбільших успіхів він досяг на Олімпійських іграх. 12 серпня 1928 року на ІХ Олімпійських іграх в Амстердамі він на коні Мілорд в конкурі став срібним призером командних змагань (разом з Міхалом Антоневичем і Казимежом Шосландом) за участі 14 команд та посів 4-те місце із 46 стартуючих в особистому заліку. Команда Польщі поступилася тільки кіннотникам Іспанії чотирма очками. На думку експертів, Казимир був елегантним, стильним спортсменом і тільки стан здоров'я змусив його завершити спортивну кар’єру. Він пішов у відставку 30 квітня 1935 року у званні поручика (лейтенанта), але не поривав контактів з 15-м Познанським уланським полком.

У вересні 1939 року Гзовський брав участь в обороні Польщі (був учасником битви при Бзурі), а в середині листопада він вже був  серед організаторів (командиром) 2-го гренадерського полку у Франції, з яким продовжував свою участь у Другій світовій війні. Після війни оселився у Великобританії, де був інструктором з верхової їзди. Він також мав студентів у Франції та Канаді. Гзовський є лицарем ордена Віртуті Мілітарі - польського військового ордена, який вручається за видатні бойові заслуги. Помер у Лондоні 25 червня 1986 року,  там і похований.

Анатолій Боярко, історик-статистик спорту