У Кролевці, що на Сумщині, зберіглася унікальна садиба родини Огієвських. Саме тут у серпні 1859 року зупинявся й ночував Тарас Шевченко. Сьогодні ця місцина є не лише пам’яткою історії, а й живим осередком відтворення українських традицій.

Тут діє Музей кролевецького ткацтва, де відвідувачам пропонують не просто переглянути експозиції, а й долучитися до справжньої народної творчості — зокрема й кулінарної.

Від історії — до традиційної кухні

Екскурсоводи музею переконують: у цій садибі колись частували гостей хлібом, випеченим у просторій кухні заможної родини. Сьогодні ж тут відтворюють старовинні рецепти, додаючи сучасних експериментів. Пані Ірина, хранителька традицій, ділиться секретами випікання хліба в чавуні.

Експериментальний рецепт

Для тіста беруть звичайне борошно, просіюють його, додають сіль і воду. Після короткого відпочинку тіста до нього підмішують ще борошна та головну родзинку рецепта — пелюстки чорнобривців. Висушені квіти надають хлібу золотистого кольору та ніжного аромату, стаючи природною заміною дорогого шафрану.

Випікання у чавуні

Сформовану хлібину прикрашають насінням льону й залишають підходити на 40–60 хвилин. А далі настає справжнє диво: замість звичної духовки використовується чавунний казан на живому вогні. Такий спосіб випікання особливо актуальним став під час відключень електроенергії.

У розпечений чавун хліб ставлять на решітку, додають трохи води для пари й накривають кришкою. Випікання триває близько 45 хвилин, після чого господиня дістає пухку, запашну хлібину зі рум’яною скоринкою.

Смак, який вражає

Готовий хліб обов’язково має «дозріти» під лляним рушником. Тоді м’якуш стає ніжним і пружним, а скоринка — хрусткою. Учасники майстер-класів зізнаються: такого смачного хліба вони ще не куштували. Особливо вражаються діти, які раніше й не уявляли, що в простому чавуні можна спекти справжній домашній хліб.

Традиції, що оживають

Випікання хліба у чавуні в Кролевці — це не лише кулінарний експеримент, а й спосіб зберегти й передати майбутнім поколінням дух українських традицій. Це поєднання історичної пам’яті про Шевченка, музейної спадщини та живої кулінарної культури, яка продовжує надихати й сьогодні.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!