У великому залі було встановлено вертикальне коло (діаметром 2 метри), яке оберталося навколо своєї осі і слугувало екраном для відеопроекцій. Біля екрану в імпровізованому «відеосалоні» зібралося коло симпатиків могрицьких художніх штудій. Багато з присутніх самі були учасниками/ відвідувачами щорічного ленд-арт симпозіуму «Простір покордоння», який вже понад двадцять років відбувається в селище Могриця на Сумщині.

Показ складався з двох частин: епізод І. Могриця intro, епізод ІІ. Дотичні до кола.

В першій частині представлено музичне відео з локації симпозіуму «Простір покордоння», зняте напередоні його відкриття влітку 2020 року. Відео-сюжет відображає тривожну атмосферу навколо відкриття мистецької локації буремного літа двадцятого року, коли епідемія COVID-19 заважала повноцінно провести захід і зібрати звичний склад учасників та відвідувачів. Але взимку двадцять першого, після того як симпозіум відбувся вже пів року тому та пройшов досить вдало, літні кадри могрицької природи вже не несли того драматизму, а скоріше викликали почуття ностальгії.

Перший епізод «Могриця intro» був першою спільною роботою творчої групи громадської організації «Простір покордоння»: Юрія Вишнякова, Олександра Берзіна, Олега Дем’яненко. Як розповів куратор проекту Юрій Вишняков, коло, що обертається, як арт-об’єкт він почав конструювати ще влітку 2020-го, для звітної виставки з Могриці в Сумській муніципальній галереї. Але механіка процесу піднесла автору декілька «сюрпризів» та невдач. Згідно з початковим задумом, коло , що оберталося, планувалось експонувати виключно білим, без зображень, щоб уява глядача могла зобразити на ньому що завгодно. Наприклад: жорно часу, яке обертається «повільно та невтомно». Але для того, щоб забезпечити це, треба було підібрати «повільний та невтомний» двигунчик, збалансувати вагу кола. Саме тут автора чатували чимало епік-фейлів. Тому експозиція арт-об’єкту відклалася на невизначений час. Вже взимку знімальна група «Простору покордоння» запропонувала використати коло як екран для відеопроєкціїї. За участю Олега Дем’яненко та Олександра Берзіна народилася концепція «Дотичних до кола» і знов розпочалася робота по запуску двигуна, балансуванню ваги арт-об’єкту. Цей процес було зафільмовано і покладено в основу другого епізоду відео-інсталяції.

«Епізод ІІ. Дотичні до кола» змонтовано як пародію на формат бекстейджу, коли автори розкривають послідовність та техніку виготовлення будь чого. Але представлена відео-стрічка скоріше відображає чисельні невдачі авторів, ніж «секрети майстерності». Естетичний ефект досягається за рахунок того, що доказом успіху справи в підсумку є невтомно та повільно працююче коло самого екрану, хоча по сюжету успіх так і не відвідує героїв відео.

Як додав співавтор проекту Олександр Берзін, фабула «Дотичних до кола» страхувала авторів і від епік-фейлу перед глядачами: якби коло зупинилося (зламалося) посеред показу фільму, їм було б зрозуміло чому «што-то пошло нє так».