Тут зберігають монументи діячам комуністичного режиму, аби показати, як тоталітарна ідеологія впливала на суспільство – і до яких наслідків вона призвела. Як Україну "маркували" ідеологічними бетонно-гранітними конструкціями, скільки пам’ятників Леніну встановили на території нашої держави, а також про історію окремих монументів очільник музею Сергій Тупик розповів Суспільному.

У Путивльському музеї-заповіднику "Парк тоталітарного періоду" нині небагато відвідувачів.. За словами директорка Сергія Тупика, до початку повномасштабної війни заклад щороку відвідували близько 50 тисяч туристів.

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

У світі, не враховуючи приватних колекцій, кілька подібних музеїв, говорить Сергій Тупик.

"Подібних музеїв у світі лише кілька. Це парк "Грутас" у Литві, там 100 пам’ятників, "Мементо" в Будапешті – 42 експонати та музей соцреалізму в Софії – 76 скульптур. У нас — 92. Тож за кількістю експонатів ми на другому місці у світі. В Україні та на Сумщині такий музей — єдиний".

Першим експонатом Парку став пам’ятник Леніну, демонтований у Путивлі в 2016 році.

Перший пам'ятник в Парку. Суспільне Суми

Він стояв на центральній площі міста. З нього й почалася історія музею. До 2019 року вдалося зібрали кілька десятків монументів — тоді й відкрили "Парк тоталітарного періоду".

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

Колекція поповнювалася, до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

"Тут і Брежнєв, і Ленін, і Карл Маркс, і інші діячі, які уособлюють комуністичний чи радянський тоталітарний режим. Ну і вершина радянського монументального мистецтва — це пам'ятник Мухіної — робітник і колгоспниця.

Пам'ятник Мухіної. Суспільне Суми

Відповідно до закону, такі пам'ятники не можуть знаходитися в публічному просторі, але музеї мають право їх використовувати, тому що музей здійснює просвітницьку роботу. Він повинен роз'яснювати відвідувачам за які "заслуги" ці діячі або монументи були позбавлені права перебувати в публічному просторі. От тут така інформація в нас виставлена.

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

У нас в суспільстві ще поки нема єдиного погляду такого консолідованого на наше історію, на наше минуле. Одні

згадують радянську добу з ностальгією, в інших – інша точка зору. І музей якраз і повинен показати, на конкретних прикладах з біографії тих діячів, які тут є, що це був шлях не туди. Суспільство йшло не в тому напрямку. Всі голодомори, терори, репресії, це все організовано цими діячами", — розповів Сергій.

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

Якщо путивльській пам’ятник Леніну був першим експонатом музею, то останніми встановили пам'ятники тематики Другої світової війні.

Ще один Ленін поки не встановлений. Монумент колись стояв в Конотопі, допоки його не зрізали. Нині рештки пам’ятника лежать на території заповідника – відновлювати скульптуру не планують, говорить Тупик.

Рештки Леніна. Суспільне Суми

"Знаєте, в Будапешті, в музеї Мemento Park є пам'ятник "Чоботи Сталіна". Чому "Чоботи"? Тому що той музей був створений у 90-х роках минулого століття, а скульптуру встановили на початку 2000-х. Десталінізація ж була ще в 50-х роках. Тоді в Будапешті стояв великий пам'ятник Сталіну. Його демонтували: скульптуру зрізали і залишилися лише чоботи. Ці чоботи зберігалися десь, і потім вони потрапили до цього музею, самого ж пам'ятника вже не було. Ну, а у нас є один чобіт Леніна з Конотопа та відрізана скульптура. Ми її не будемо, звісно, реставрувати, а так і подамо – як прояв декомунізації", — розповів Сергій Тупик.

Пам'яник Леніну. Суспільне Суми

Пам’ятників Леніну в музеї найбільше.

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

"Тому що їх у природі було найбільше. На території України — 5,5 тисяч! Ви тільки уявіть — п’ять із половиною тисяч пам’ятників Леніну! Районів тоді було 490 (після адміністративної реформи, менше), тож на кожен район припадало по десятку пам’ятників. Отак була промаркована територія України Ленінами!

Пам'яник Леніну. Суспільне Суми

Якщо можна вжити такий термін, як “густота пам’ятників”, або кількість на душу населення, то Україна значно перевищувала Росію. У радянські часи там було лише близько 7 тисяч пам’ятників Леніну, але ж населення Росії — утричі більше! Тобто в Росії ідеологічний тиск був меншим, ніж в Україні. Бо Україну треба було тримати, пресувати, — тому й маркували.

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

І не тільки Леніними — ще й Пушкіними, Толстими, Тургенєвими та багатьма іншими російськими діячами, політичними й культурними. Їм треба було показати, що ми нібито одна країна, один народ, що маємо спільну культуру та однакові цінності. Таким чином приглушували українське. Бо пам’ятників українським діячам тоді було набагато менше, ніж російським. І це, звісно, робило свою підлу справу".

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

Ще один пам’ятник Леніну – "Володя Ульянов" — раніше стояв біля гімназії в Путивлі.

"Володя Ульянов". Суспільне Суми

Такі скульптури, каже очільник заповіднику, були обов’язковими для навчальних закладів – в межах радянської пропаганди. Демонтували його вже після початку створення музею.

"Перед тим, як прибрати цей пам’ятник, ми підкопали постамент, щоб перевезти його разом із основою. Наступного дня був запланований приїзд крану — мали підняти, завантажити й перевезти пам’ятник до музею. Але коли наступного дня приїхали, готові до роботи, побачили, що вся земля знову засипана — ніби нічого й не робили. Зібрана нами інформація свідчить, що це зробив німецький комуніст Мартін Кремер, який тоді проживав у Путивлі. Він був категорично проти створення музею, вважаючи, що ми нібито облаштовуємо “концтабір для радянських діячів”.

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

Розповідає Сергій Тупик й історію іншого пам’ятника. Додає: саме через його історію він вважається унікальним: до того, як потрапити в музей, монумент ніколи ніде не був встановлений.

"Це цікавий випадок. Село Нова Слобода, тодішнього Путивльського району — зараз це окрема територіальна громада – дуже відоме своєю історією. Це територія мікросубетносу горюнів Село відоме своєю трагічною історією. Це українська Хатинь. 7 липня 1942 році там мадярськими окупаційними військами було знищено 586 мирних мешканців. Жінок, дітей, стариків.

Нині в тому селі встановлений меморіал – Дзвін Скорботи. Десь в 70-х, на початку 80-х років, місцевий колгосп, який називався, до речі, дуже символічно – "Мировая революция" замовив у Харкові на художньому комбінаті цей пам'ятник, аби встановити його в центрі села. Пам'ятник скорботного типу, жертвам війни. Фігура воїна і фігура жінки. Дуже гарний пам'ятник. Його виготовили, привезли.

Він бетонний, складається з 16 деталей. І от ці деталі лежали на окраїні села Нова Слобода. Треба було монтувати пам'ятник, а це досить складні роботи: звести постамент, впорядкувати територію. Але пізніше голова колгоспу, який займався цим питанням, звільнився, або, можливо, його зняли з посади. Відбулася зміна керівництва колгоспу і якось ця справа сама собою затихла і забулася.

І пам'ятник – ці деталі в дерев'яних ящиках – пролежали на окраїні села, біля кладовища, близько 40 років. Його занесло землею, він заріс бур'яном. Одного дня місцевий хлопчик підбіг до дорослих і каже: "Я там бачу, біля кладовища рука торчить!" Ну, що значить "рука біля кладовища торчить" не всі зрозуміли. Пішли дивитися люди з острахом, але рука, що торчала з-під землі, була, мабуть, рукою однієї з цих фігур. Ми забрали ці фігури до музею. Встановили цей пам'ятник, тепер уже на території нашого музею, пам'ятник, який ніколи ніде не був встановлений".

Пам'ятник, який ніколи ніде не був встановлений. Суспільне Суми

Одним з найхарактерніших експонатів музею, що уособлюють терор і символізують радянську добу, історик вважає пам’ятник чекістам.

Пам’ятник чекістам. Суспільне Суми

Гранітна брила заввишки була майже 10 метрів. Майже пів століття монумент стояв у Києві. Знесли його у 2016 році, під час демонтажу частину скульптури пошкодили. Те, що вдалося зберегти, нині — у Путивлі.

Пам’ятник чекістам. Суспільне Суми

"Юачите, цей пам'ятник був облитий червоною фарбою, і ми її не змиваємо, хай вона нагадує про те, що кров на руках тих діячів, завдяки яким мільйони людей постраждали в Україні і на всій території колишнього Радянського Союзу", — сказав пан Сергій.

Поруч – "пам’ятник радянсько-китайській дружбі". Він стояв на території Сумського заводу імені Фрунзе. Пізніше монумент перейменували на "пам’ятник комсомольцям" і перенесли на трасу Суми–Конотоп.

Пам’ятник радянсько-китайській дружбі. Суспільне Суми

Під час декомунізації, говорить Сергій Тупик, його перевезли до музею. Є й пам’ятник російсько-українській дружбі — цей термін також давно втратив будь-який сенс.

"Іноді, доволі часто, доводиться чути: “Не треба переписувати історію”. Не треба? А чому не треба? Тоді давайте не переписувати жодну науку — ні фізику, ні медицину. Будемо лікуватися так, як це робили 70–80 років тому, і нічого не змінювати. Ну, це ж, мабуть, неправильний підхід.

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

Історію треба переписувати. Бо відкриваються нові матеріали, нові архіви. Ми сьогодні знаємо набагато більше про минуле, ніж знали 40 чи 50 років тому. Тож як можна не переписувати, не доповнювати історію новими фактами?

Наш музей саме цим і займається. Ми нічого не викидаємо — ми все збираємо. Усе тут, у нас. Але інтерпретація — це вже інше питання".

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

Процес декомунізації, каже Сергій Тупик, триває й нині. І триває повільно – бо наслідки тоталітарного впливу на свідомість людей глибокі. Музей має розвиватися й надалі, говорить історик.

"Тут має бути павільйон або закритий простір, де можна демонструвати відеоматеріали про терор, репресії, Голодомор — щоб ці пам’ятники, які стоять мовчки, заговорили. Щоб та епоха озвалася, щоб вона сама розповіла про ті події, які відбувалися завдяки цим “діячам” у лапках, представленим у нашому музеї".

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

Експозиція музею поділена на частини. Є та, що об’єднує пам’ятники радянським воєначальникам, а також монументи "Борцям за радянську владу".

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

Інша – присвячена засновникам комуністичної ідеології, також є скульптури тематики Другої світової війни та монументи повоєнного часу.

Пам'яник Леніну. Суспільне Суми

Окрім цього, створена підбірка експонатів з різних музеїв країни. Найбільше пам’ятників музей отримав з території Сумської області. Поповнюють колекцію й інші регіони: Чернігівщина, Полтавщина, Київщина, Житомирщина, Дніпропетровщина, Івано-Франківщина.

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

"Там, де нам вдавалося домовитися з місцевими громадами про передачу, ми приймали ці пам’ятники. Адже більшість із них перебували на балансі територіальних громад, і лише за їхньої згоди могли бути передані до музею.

Бували й випадки, коли громади не погоджувалися — тоді ми нічого не могли вдіяти. Зараз, під час війни, немає ні фінансових, ні технічних можливостей, щоб вивозити пам’ятники з територій громад, особливо через бойові дії. Хоча є і пропозиції, і певні напрацювання, поки що реалізувати це неможливо", — розповів Сергій Тупик.

"Парк тоталітарного періоду". Суспільне Суми

Що відомо про очищення публічного простору від пам’ятників радянським діячам та символів російської імперської політики на Сумщині?

• У 2008 році на території області підготувалися до демонтажу 181 пам’ятника радянським діячам. Тоді Міністерство культури і туризму України ухвалило рішення, що ці об’єкти не відповідають критеріям, за якими пам’ятки можуть залишатися у Державному реєстрі, повідомили в Департаменті культури, туризму та релігій Сумської обласної військової адміністрації.
• У переліку було 138 пам’ятників Леніну, 6 — Карлу Марксу, 6 — Кірову, 4 — Калініну, по два — Свердлову, Фрунзе, Щорсу та Мічуріну. Також вилучили пам’ятники Куйбишеву, Петровському, Постишеву, Крупській, Орджонікідзе та іншим діячам радянського періоду.
• У 2016 році ще 12 пам’ятників позбавили статусу пам’яток місцевого значення. Серед них — пам’ятники військовому діячу Івану Федьку в Сумах і Ромнах, Юрію Мельникову в Ромнах, а також пам’ятні знаки про встановлення радянської влади у Білопіллі та Кролевці.
• Деякі з демонтованих об’єктів передали до музеїв. Так, частину пам’ятників розмістили у "Парку тоталітарного періоду" в Путивлі, інші — на подвір’ї Роменського краєзнавчого музею.
• У 2022 році Конотоп демонтував пам’ятник Пушкіну, а Попівська громада — знак на честь московського посольства, яке прямувало на Переяславську раду.
• За наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій від 14 липня 2025 року з реєстру вилучили ще сім пам’яток. Серед них — пам’ятники педагогу Антону Макаренку у Сумах та Білопіллі, які також підлягають демонтажу.

• Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!