Дистанційна та змішана форми навчання впроваджуються в освіті починаючи з часів ковіду як вимушений крок. Як ці впровадження вплинули на навчання?

Результати навчання погіршилися

За даними дослідження управління Державної служби якості освіти у Сумській області у 2023/2024 навчальному році в Сумській області результативність навчання дітей змінилася.

Початкова школа:

- покращилися результати – 23%

- погіршилися результати – 30%

Середня школа:

- покращилися результати – 23%

- погіршилися результати – 54%

Старша школа:

- покращилися результати – 19%

- погіршилися результати – 42%

Що думають про онлайн-навчання учні, їхні батьки та вчителі

Ми вирішили поцікавитися думкою учасників навчального процесу: учнів, їхніх батьків та педагогів.

Ми запитали:

- Чи задоволені ви якістю освіти в нинішніх умовах?

- Чи вважаєте ви, що дистанційна форма навчання має майбутнє (враховуючи ваш власний досвід)?

- Чи хотіли б ви продовжити працювати дистанційно?

Майя, учениця 11 класу:

Так, я задоволена якістю освіті.

Дистанційна форма навчання може бути, але при внесені багатьох змін, наприклад кількість занять, їх час, перевірка присутності, чесне виконання завдань.

Мені подобається навчатись на змішаній формі (день через день), за цей час я встигаю відпочити

Владислав, учень 10 класу:

Зважаючи на те, що дистанційна форма навчання є єдиним відносно безпечним методом навчання зараз, я переважно задоволений якістю отримання освіти. Здебільшого я розумію наданий матеріал та, у разі чого, можу поставити запитання вчителю. Проте часто мені не вистачає живого спілкування та соціалізації, які я можу отримати тільки під час офлайн-навчання.

На мій погляд, онлайн-навчання має значний потенціал у майбутньому, оскільки це зручний та простий спосіб отримання знань. Через свою гнучкість, мобільність та широкий вибір освітніх матеріалів, я вважаю, дистанційна форма навчання не зупинить свій ріст популярности й надалі. Особисто для мене онлайн-освіта була досить позитивним досвідом, проте вона є такою тільки тоді, коли і учень, і вчитель ставляться відповідально до своїх обов'язків.

Скоріше ні, оскільки після стількох років пандемії та повномасштабної війни хочеться знову вийти до школи та відчути той вайб. Проте, враховуючи ситуацію в регіоні, не буду проти продовжити навчання дистанційно.

Даша, учениця 11 класу:

Я частково задоволена якістю освіти. На мою думку, через дистанційний формат ми втрачаємо глибину розуміння матеріалу, бо немає такого ж рівня залученості, як на звичайних уроках. Але багато залежить від організації процесу та від того, наскільки ти сам мотивований.

Дистанційна форма навчання, безумовно, має майбутнє. Вона надає більше можливостей для доступу до знань людям, незалежно від їхнього місцезнаходження, дозволяє гнучкість у навчанні та індивідуальний підхід. Це стало особливо актуальним у сучасних умовах, коли повномасштабне вторгнення Росії змусило навчальні заклади переходити на дистанційне навчання.

Я б не хотіла продовжувати навчатися дистанційно. З одного боку, зручно, бо можна вчитися з дому, самостійно розподіляти час, і немає потреби витрачати час на дорогу до школи. Але з іншого боку, дуже бракує живого спілкування з учителями та однокласниками. Онлайн-уроки часто менш динамічні, важче зосередитися, та й запитати щось "на льоту" складніше.

Світлана, вчитель зарубіжної літератури:

Ні, не задоволена. Якщо чесно, то не хотілося б, щоб дистанційна форма навчання мала місце в майбутньому. Хоча в нинішніх умовах я не бачу іншого виходу, окрім дистанційної форми навчання. А батькам раджу любити своїх дітей і бути учасниками навчально-виховного процесу.

Ольга, вчитель англійської мови:

Приймаємо, що маємо, працюємо, як можемо, і продовжуємо.

Яна, вчитель англійської мови:

Навчання в школах зараз стало більш нагадувати вищу освіту, де в учня є більше свободи і більш гнучкий графік. Саме це й стало проблемою для молодших школярів. Батьки, звісно, перевантажені, і вічний конфлікт між школою і батьками про відповідального за якість навчання відчувається гостріше.

У дистанційної форми навчання є багато прихильників, але вона не для всіх. Задля гарних результатів треба бути мотивованим і дисциплінованим. В кого з цим проблем немає, той буде успішним і за таких умов.

Я знаю колег, які працювали дистанційно задовго до всіх цих негараздів, що з нами трапились, працюють зараз і будуть працювати, бо є попит. Думаю, я теж.

Вікторія, мама вихованиці CIP "Intel-Land" (1-3 клас):

Якістю освіти в нинішніх умовах, я вважаю, ніхто з батьків не задоволений, бо майже все приходиться пояснювати дитині самостійно. Є велика різниця навчання онлайн і офлайн.

В реаліях нашого життя можливо і дистанційна форма навчання має майбутнє, але не хотілося б до неї звикати і перетворювати її на постійну форму навчання.

Якщо є в закладі бомбосховище і все витримано норм і безпеки життєдіяльності, чому діти повинні навчатися дистанційно?! Я і моя дитина прагне "живого" спілкування і навчання!

Вікторія, мама 9-класника:

З приводу безпеки-так, а з приводу якістю освіти - ні.

Вважаю, що дистанційна форма навчання майбутнього не має...

В нинішніх умовах краще працювати дистанційно.

Ігор, батько 10-класниці:

Якістю освіти онлайн звісно не задоволений.

Я вважаю, що зважаючи на безпекову ситуацію на даний момент освіта повинна бути змішаної форми, як у минулому році. В школах є обладнані для цього бомбосховища, але влада видумала нову вимогу, щоб зняти із себе відповідальність на всяк випадок «відсутність антирадіаційного укриття»…

Ні, я хотів би, щоб діти, які вчаться у школах із обладнаними укриттями, навчались по змішаній формі.

Анастасія, мама 3-класника:

У сучасних умовах важко працювати інакше, але за майже 5 років майже всі і вчителі, і викладачі навчилися якісно проводити дистанційні заняття. Для тих, хто хоче вчитися, дистанційна форма - це купа можливостей. Ми відвідуємо, крім школи, дві секції шахів, радіоелектроніку, робототехніку та IntelLand (заняття з логіки, інформатики, англійської мови та українознавства в ПДЮ). З шахів онлайн турніри - це можливість змагатися не лише з сумчанами, а з дітьми з різних куточків не лише України.

Мінуси дистанційного навчання - це малорухливий спосіб життя. Оскільки я працюю також дистанційно і мої заняття співпадають по часу з уроками сина, то в перерві між школою та іншими заняттями ми гуляємо, катаємось на велосипедах. А для тих дітей у кого нема батьків поруч, це трохи складно.

Анастасія Валеріївна, мама вихованиці CIP "Intel-Land" (1-3 клас):

Якісь освіти залежить від викладача і дитини, як викладач доносить інформацію до дитини, а вона її потім сприймає. Викладачі професіонали і можуть працювати у будь-яких умовах, а діти краще сприймають живих людей, ніж фото в екрані.

Можливо онлайн форма і має майбутнє, але для дорослих. Діткам потрібне спілкування і соціалізація, це дуже важливий аспект навчання

Ні, ми не хочемо працювати дистанційно

Руслана, мама вихованця СІР "Intel-Land":

В нинішніх умовах якість освіти залежить не тільки від вчителів, які намагаються з екранів дати дітям максимум, але ще й від інших факторів - вимкнення світла, наявність інтернету. Тому часто діти просто не мають змоги навчатися (я маю на увазі дистанційно).

Онлайн форма має право на майбутнє. Але все таки вона більш актуальна для більш старшого віку. Для молодшого віку важливо очне сприйняття, живе спілкування, соціалізація

При наявності бомбосховища і безпечних умов я за очну форму навчання .

Ірина, мама вихованця СІР "Intel-Land":

Те, що відбувається зараз освітою взагалі назвати складно, на мою думку - це вирощування тупих мас, які не пристосовані до соціуму, до навколишніх факторів. В наших дітей все відбувається в якомусь хаосі, вони не розуміють що є якісь рамки часу, поведінки, спілкування… є тільки монітор і якісь люди в ньому… і цілий день потрібно виконувати якісь завдання.

Дистанційна форма навчання має майбутнє, на жаль, бо це комусь треба, (лінивим нерозумним і заляканим стадом дуже легко управляти), а за допомогою монітора багато чого можна вкласти в мозок людям, які навіть не розуміють що відбувається. Спочатку ковід, потім війна - бійтесь і сидіть вдома, бо «безпека найголовніше»! І ми боїмося і сидимо!

Моя думка - не існує дистанційного навчання. Дистанційно можна вивчити якийсь один предмет по бажанню (наприклад якусь іноземну мову).

Юлія, мама вихованця СІР "Intel-Land":

За теперішніх умов я загалом задоволена якістю навчання. Вчителі вкладаються повністю, дитині цікаво, вона із задоволення виконує завдання. Минулий рік вчились оффлайн , діти бачили вчителів наживо, тому зараз їм легше отримувати знання.

Онлайн форма має право на майбутнє. Але для молодшого віку важливо пряме сприйняття, живе спілкування, соціалізація, ігри з іншими дітьми, рухливість. Хвилинка руханки на уроці не замінить урок фізкультури, вдома і місця не знайдеш для неї, і сама дитина не хоче робити її сама. Для старших школярів, студентів можна викладати так теорію, а як виконувати практичні, лабораторні заняття?

Я за офлайн навчання за умови наявності безпечного місця та умов для дітей, але в нинішніх умовах в нашій області дистанційне навчання є оптимальним варіантом.

Офіційний коментар

Також на наші запитання відповіла начальник управління Державної служби якості освіти у Сумській області Алла Рябуха.

Чи задоволені ви якістю освіти в нинішніх умовах?

Державною службою якості освіти України протягом трьох останніх років активно досліджувались питання якості освіти. У цей період було проведено більше 30 моніторингових досліджень та вивчень з питань забезпечення якості освіти та освітньої діяльності в усіх сферах.

У другий рік повномасштабної війни переважній більшості закладів освіти України вдалося відновити очне навчання в першому півріччі 2023/2024 навчального року 53% закладів працювали очно, 19% — дистанційно, 28% — змішано. В Сумській області — здебільшого змішане навчання. Під час опитування педагогів, як і минулоріч, попросили назвати основні виклики в організації освітнього процесу в умовах війни. У 2023/2024 навчальному році зросла частка вчителів, які застерегли на таких явищах, як:

• - зниження мотивації учнів/учениць до навчання — 61% у місті і 64% у селі (порівняно з 50% педагогів минулоріч);

• - нестабільний психоемоційний стан учнів/учениць — 54% у місті та 48% у селі (минулоріч — 35%);

• - брак розуміння та підтримки вчителів зі сторони батьків учнів/учениць — 26% у місті та 26% у селі (минулоріч — 18%).

Крім того, на думку вчителів, проблемною була адаптація дітей до очного навчання після тривалого дистанційного, а особливо в умовах недостатньої забезпеченості чи й відсутності друкованих підручників для класів НУШ.

За даними керівників закладів освіти, понад 97% шкіл не мали втрат у навчальному часі, тобто заклади освіти постійно здійснювали освітній процес (у синхронному та/або асинхронному режимах), а учні/учениці могли долучатися до нього. Якщо навчання не відбувалося, то не більше п’яти днів (Центр, Південь).

Одначе лише 42% батьків учнів/учениць початкової школи зазначили, що їхні діти постійно вчилися. Основною причиною, що перешкоджала освітньому процесу, батьки учнів/учениць назвали хворобу (56%). Про невміння самостійно підключитися до онлайн-уроків вказали 5% батьків молодших школярів. Батьки учнів/учениць базової та старшої школи вказали, що їхні діти не вчилися через перевантаження (5%), брак мотивації (4%), нестабільний емоційний стан (3%).

Цьогоріч значно зменшилася кількість батьків учнів/учениць, які зазначили, що дитина не вчилася через відключення електроенергії (з 65% до 14%), відсутність інтернету та/або слабке з’єднання (з 55% до 17%), а також через повітряні тривоги (з 66% до 29%).

Лише третина учнів/учениць повідомили, що вчителі продовжували навчальні заняття в укритті. 32% опитаних учнів/учениць вказали, що в укритті відсутні умови для проведення уроків; 39% респондентів засвідчили, що кожен займався своїми справами.

Чи вважаєте ви, що дистанційна форма навчання має майбутнє (враховуючи ваш власний досвід)?

На мій погляд онлайн-навчання є дуже виснажливим. Уроки за розкладом в Zoom – це значно важче, ніж уроки за розкладом в школі. Надмірну кількість онлайну складно витримувати і учням, і викладачам.

Але перехід на дистанційне навчання потребує перебудови освітніх підходів з боку вчителя: замість начитки – дослідження, замість контролю – челенджі.

І з боку учнів дистанційне навчання також потребує інших навичок – не слухняності, а самоорганізації.

У будь-якому випадку навчання повинно все більше ставати змішаним. Тобто там, де доречно, і при очному навчанні варто використовувати онлайн-інструменти (тести, відео, спільні проекти тощо), щоб діти і вчителі звикали до таких форм роботи і в разі вимушених карантинів легше адаптувалися до нових обставин. Лиш принагідно зазначу, що за моїми спостереженнями, та й і за рекомендаціями міжнародних експертів, дистанційне навчання в початковій школі є малоефективним.

Дітям 6-10 років все ж краще навчатися в колективі. Навіть ВОЗ в нинішніх умовах не рекомендує закривати садки і початкові школи.

Чи хотіли б ви продовжити працювати дистанційно?

На мою думку, найефективнішим залишається традиційне офлайн-навчання.

Звичайно, це лише за умови, що вчитель дійсно виконує свої обов'язки, а учні приходять навчатися з бажанням.

Коли всі учасники процесу активно взаємодіють, встановлюються стосунки між вчителем і учнями, а також налагоджується співпраця серед самих учнів.

Це не лише про засвоєння предмета, а й про приємну людську взаємодію, обмін досвідом, жартування та розмови про фільми чи подорожі.

Усе це є частиною задоволення від навчання. А те, що ми робимо з задоволенням, ми здатні робити якісно і без втоми.

Проте, дистанційна освіта також повинна розвиватися, щоб надати можливість тим, хто не має доступу до якісного очного навчання. Це дозволить індивідуалізувати навчання та проходити окремі курси за власним бажанням.

Мені здається, що освіта може розділитися на масову дистанційну та офлайн. Фахові вчителі можуть створювати якісні дистанційні курси, залишаючи можливість викладати для тих, хто за очне навчання.

У будь-якому випадку нам треба замість традиційної класно-урочної системи розвивати різні варіанти максимально індивідуалізованого "змішаного навчання (blended learning)" та "гнучкого навчання (flexible learning)", підсилювати спроможність самостійно вчитися в тому числі з використанням колосальних можливостей мережі інтернет.

Педагогам теж треба призвичаюватись до виконання нової ролі тьютора (фасилітатора, ментора тощо), на якого тепер покладається індивідуальна педагогічна підтримка, координація процесу навчання, надання індивідуальних консультації, керівництво навчальними проектами тощо.