- Перевагою роботи за трудовим договором є гарантованість відпочинку, - говорить директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний. - Це право забезпечується, надання працівникам неробочих днів. Як пояснили фахівці Міністерства праці та соціальної політики України, неробочими слід вважати дні, в які робота на підприємствах, в установах, організаціях не проводиться (стаття 67 Кодексу законів про працю України). Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день за 5-денного робочого тижня встановлюється графіком роботи, який погоджується з профкомом підприємства, установи, організації, і має надаватися поспіль із загальним вихідним днем. Відповідно до ст.73 КЗпП робота також не проводиться у святкові дні та дні релігійних свят. Усунути непорозуміння між працівниками і роботодавцями з приводу законності залучення до роботи на свята й вихідні допоможуть норми трудового законодавства і роз’яснення компетентних органів.

 Допустимість залучення до роботи у неробочі дні у виняткових випадках 

Робота у вихідні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається у виняткових випадках: - для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, їх загибелі або псування майна; для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації або їх підрозділів; для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення (ч. 2 ст. 71 КЗпП). На підприємствах, в установах, де роботу не можна перервати в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, театри, підприємства побутового обслуговування, музеї), вихідні дні встановлюються місцевими радами (ст. 68 КЗпП). Окрім того, законодавець визначив особливості організації відпочинку на безперервних виробництвах (ст. 69 КЗпП).

Специфічна процедура залучення до роботи у неробочі дні

Процедура залучення до роботи у вихідні детально роз’яснена фахівцями Державної служби України з питань праці. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Для видання наказу про роботу у вихідний слід мати: а) фактичну підставу, передбачену ч. 2 ст. 71 КЗпП; б) дозвіл профспілкової організації (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника; в) згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний; г) згоду працівника виконувати роботу, якщо її виконання не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника. У наказі про роботу у вихідний обов’язково зазначається: підстава залучення працівників до роботи; прізвища, імена, по батькові і посади працівників, які працюватимуть у цей день; спосіб компенсації за роботу у вихідний день кожному працівнику.

Працівникам гарантується підвищена оплата праці за роботу в неробочі дні

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП). Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: а) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками; б) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки; в) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму (ст. 107 КЗпП). Специфіку має оплата роботи у вихідні й святкові дні при підсумованому обліку робочого часу. У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що її перевищують, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена у подвійному розмірі. На це звертає увагу Мінсоцполітики.

Можливість компенсації роботи у неробочі дні наданням іншого дня відпочинку

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку (ст. 107 КЗпП). «Відгул» або інший день відпочинку надається за згодою сторін. Фахівці з кадрової справи зазначають, що одночасно оплата у підвищеному розмірі та надання відгулу не допускається. При наданні відгулу робота у вихідний день не оплачується у підвищеному розмірі; не передбачено і оплати дня відпочинку. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін. Про це вказує в своєму листі Мінсоцполітики (2009).

Встановлено додаткові переваги для окремих категорій працівників

Як вказують фахівці Держпраці, трудове законодавство встановлює заборону на залучення окремих категорій працівників до робіт у вихідні дні, а саме:  працівників, яким не виповнилося 18 років; вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років; батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); опікунів (піклувальників). Стаття 192 КЗпП забороняє залучати до робіт у вихідні дні осіб молодше 18 років. Окрім того, залучення громадян похилого віку до роботи у вихідні дні допускається тільки за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров'я (ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»).