Вибори і війна; війна і вибори – дві теми, на яких останнім часом спекулюють всі, кому не лінь. Коли мова заходить про вибори – політики наперебій обіцяють вирішити всі проблеми людей, починаючи з найменшого - ремонтів у під’їздах - до глобального – покращення життя багатомільйонного народу. Минають одні вибори, інші, але нічого не змінюється, про обіцянки здебільшого забувають, а українців просять почекати, бо ж «все одразу змінити неможливо». Люди й чекають більш як 24 роки. Наприкінці жовтня ми вкотре віддали свої голоси і знов чекаємо. Цього разу: зниження тарифів на газ, економічної стабільності, чогось там ще…  

Друга тема, на якій спекулюють не менше, а то й більше – ситуація на Донбасі. Сказати, що за час війни люди розчарувалися – нічого не сказати. Якщо рік тому люди готові були віддати на потреби армії чи не останнє, несли волонтерам продукти, одяг, кошти і все, що мали, то сьогодні ситуація зовсім інша. З одного боку народ збіднів, з іншого – не вірять. Численні повідомлення про корупцію, про величезну кількість псевдо-волонтерів, про те, як військові чини цинічно і безнаказано продають зібране волонтерами чи надане державою підірвало віру навіть у тих, чиї рідні знаходяться на Донбасі.  

Але все це не змінює головного – наші чоловіки стоять там, на передовій і щоденно потребують допомоги. Як не прикро про це говорити, але вони, мабуть, в однаковій мірі потерпають і від ворога, і від корупційної системи, що вкорінилася у всіх, в т.ч. і військових інститутах рідної держави.  

«Міноборони систематично інформує про, що підрозділи Збройних Сил України, які беруть участь у проведенні АТО, забезпечені формою чи не на100 %. Але ця інформація однобока, бо ж дуже часто не підходять розміри, одягу видають по одному комплекту, та й одяг і взуття такі, що не витримують умов, в яких знаходяться бійці – їх треба міняти. Та й це лише вершина айсбергу. Насправді, потреби колосальні. З самого початку ми допомагаємо армії: передавали будівельні матеріали, одяг і військову амуніцію, прилади нічного бачення, систематично відправляємо ліки і продукти. Разом з активістами громадського руху «Патріоти України» передали в зону АТО лише медикаментів на кілька сотень тисяч гривень. До нас звертаються і родичі тих, хто зараз знаходиться на війні, і волонтери. Минулого тижня, наприклад, допомогли білопільським волонтерам з придбанням тосолу, охолоджуючої рідини для бойових машин, які кожного тижня виконують завдання у зоні АТО. Бо ж заморозки і відсутність тосолу зривають заплановане, а від цього часто залежать життя людей і безпека держави. Волонтер Сергій Долуда із Білопілля не просто відправляє бійцям допомогу – він забезпечує зворотній зв'язок, обов’язково отримує підтвердження, що посилка знайшла адресата. Сергій публічно звітує, надає інформацію про свою роботу. Так має бути. Я вважаю, що зараз, щоб очистити волонтерів від брудних схем, необхідно на Сумщині розробити реєстр волонтерів, відкрити доступ звернень бійців, дати про них інформацію. Добросовісні волонтери – це ті, хто перезавантажить українську армію в якісний кадровий склад. Вони є фільтром для всіх тих, хто називає себе «волонтером», але переслідує лише цілі власного збагачення. Те ж саме стосується тих, хто займає керівні посади в українській армії і користується цим», - говорить Микола Полілуй, один із ідейних натхненників сумського руху «Патріоти України».  

З проханням надати охолоджуючу рідину до волонтера Сергія Долуди із Білопілля звернувся механік, який обслуговує бойову техніку: «У всіх білопільчан і жителів району, які сьогодні стоять на передовій є мій номер, телефонують постійно. Першочергово допомагаємо тим, хто перебуває на першій лінії оборони, але допомогу отримують всі, хто боронить суверінітет України на Сході, незалежно від того, хто де перебуває. Аби уникнути різних спекуляцій, допомагаємо адресно, лише тоді, коли переконаємось, що необхідні речі потраплять до конкретного бійця чи точно будуть застосовані за призначенням», - говорить Сергій. Волонтерством чоловік почав займатися після того, як під час Майдану його син, студент-першокурсник університету ім. Т. Шевченка, потрапив під беркутівські дубинки і отримав переломи кінцівок та надсерйозну травму хребта. Батько, хоч і займався підприємництвом, але говорить: самостійно знайти кошти на дороговартісне лікування сина не зміг би. Тоді сім’ї допомогли київські волонтери і, коли після численних операцій син Владлен став на ноги, чоловік зрозумів – тепер він має допомогти іншим. «Весною 2014 р. об’єднав довкола себе підприємців, разом допомагали військовій частині, що знаходиться неподалік; одягали-взували солдатів, які готувалися їхати в зону АТО. Згодом забезпечували земляків абсолютно всім, чого вони потребували. Як в часи Другої світової війни, так і зараз існує два фронти. Один - на сході України, де воюють наші бійці, а другий тут - на мирній території. Як у часи Великої Вітчизняної війни все населення Держави працювало для забезпечення фронту всім необхідним, так і зараз нам всім конче необхідно об’єднатися для більш конструктивної праці заради максимальної допомоги нашим землякам, які перебувають в надекстримальних умовах на Донбасі. Водночас хочу подякувати всім небайдужим громадянам, які попри численні негаразди продовжують активно долати складнощі, пов’язані із забезпеченням  наших захисників. Сьогодні, напередодні зими потреб багато, але порівняно з минулим роком люди допомагають мало. З одного боку народ значно збіднів, з іншого – зневірився. Добре, що ще є ті, хто готовий допомогти матеріально або ж необхідними речами за першим дзвінком. Наприклад, один мій знайомий, а зараз з упевненістю можу сказати, що це мій друг, сам дав більше, ніж, мабуть, весь район разом взятий. Окрема величезна подяка дітям нашого району. Учні всіх шкіл району збирають речі, харчі, проводять ярмарки та малюють малюнки і пишуть листи солдатам. Я особисто відправив декілька сотень листів та малюнків солдатам на Схід. А вони, коли отримують такі сувеніри, розуміють - їм є за що і за кого воювати» - констатує волонтер. І додає: попри складнощі білопільські волонтери будуть і надалі допомагати тим, хто в АТО, доки зможуть, найкраще – до перемоги. 

Білопільський волонтерський рух зі своїми проблемами не є винятком. З подібним зіштовхуються у Шостці, і в Ромнах: у Конотопі, і в Липовій Долині. В кожному місті і районі волонтери намагаються справитися самотужки. Але з кожним днем, з кожним місяцем стає складніше. Чи треба зупинятись? Ні. Бо ж на державу сподіватися дарма, хоч би що не говорили з високих трибун державотворці про те, як вони забезпечують армію.  

Якщо ви хочете допомогти, подякувати кожному бійцю через волонтерів, то в Білопіллі звертайтеся до волонтера Сергія Долуди за телефоном: 0951805073 

Або за адресою приймальні громадського руху «Патріоти України» в м. Суми, вул. Харківська, 5/1 к. 303, тел. (0542) 603 – 675, сайт: http://patriotu-sumy.at.ua. 

®