Щодо неграмотності, в Московщині неграмотність була набагато більшою ніж в Україні.

була тiльки польскоi навали там не було так же? так же как в России любят говорить что в 32-33 году тоже был голод на Поволжьи в России, но там на самом деле был голод, но только из-за сильнейшей засухи и как следствия - неурожая, а на Украине был именно голодомор, а именно насильственное изъятие продовольствия у населения с целью его уничтожения...а почему, да потому что именно украинское население очень неохотно приняло советскую коллективизацию вот и поставили целью большевики сломить так сказать морально и психологически....а единицы тех кто выжил за буханку хлеба готовы были молчать и терпеть все...вот и терпим до сих пор...потому что слишком много раз за историю нас убивали....

при чем есть даже факты, что тех кто пытался перебежать через границу с Украины в то время, просто напросто растреливали НКВДэшники....

профіт, ти безграмотне кацапське бидло )))

1. дійсно, польська й українська більше схожі між собою, бо поляки й поляни - це взагалі дві гілки одного народу, тільки пізніше в Польщі владу взяли мазовшани - з великою домішкою аварської крові, та було королювали лехіти (ляхи). +  через клімат та інші нюанси вимова ще змінилася. у нас же поляни домінували до кінція Київської Русі, та й досі центральна Україна - домінант. А російська мова - суміш давньоукраїнської, церковнослов"янської так званої, тюркської з додаванням у 18-20 ст ст французської та німецької (з останньої навіть с суфіксами, зовсім непотрібними гребли слова - порівняй, нублон: документИРОвать и документувати - укр.) - і все це на материнській базі фінно-угорських говорів.

2. писемність. Читай працю московського (!) професора Анатолія Кифішина про дешифровку ПРОТОШУМЕРСЬКИХ написів Кам"яної могили - найдавнішого святилища в світі. + класична згадка про те, як Кирило і Методій, "винахідники слов"янської писемності", у Криму бачили і в руках тримали біблію, писану руською мовою )))

3. а ще трішки поцікався етнографією і антропологією )))

от один фактик. Рахманський Великдень, який колись справляли по всій Україні, але й досі на Західній святкують, має аналог в культі Осіріза часів Давнього Єгипту й Фінікії. Досить врахувати, що египтяни до України не доходили масово ніколи, зате Єгиптом 200 років володіли орійські племена, відомі як гетити. Та й фінікійці - пелиштим - палисті - пелязги - ті ж таки орійці, а орійці саме з Північного Причорномор"я і вийшли, що вже стало давно загальновідомою аксіомою. А далі вже читай Артура Кемпа "Марш титанів" і шукай фільм та книжку БіБіСі про походження англійської мови - там всі початку вказані на територію України.

хоча, якщо в тебе в голові гімно, - то ясно, що триндіти ахінею ти не перестанеш )))

ну во-первых оскорбление самый последний аргумент...когда других аргументов нет....согласитесь? а во-вторых конечно украинцы праотцы всего человечества...и китайцы от нас произошли да? и африканцы....кто бы сомневался....

а Вы потрудитесь прочесть топик про объединение предложенное Патриархом

там тоже один человек пытался сослаться на некие мифические источники происхождения украинского языка....

а по существу надеюсь не для кого не секрет что польский и украинский языки, подозрительно и не побоюсь этого слова, просто таки скандально похожи друг на друга....а на счет кацапства это Вы зря я всего лишь за объединение славянских народов....

разумеется при полном сохранении прав и свобод всех народов....но с полной ликвидацией местных царьков, которым этот раздел на руку...

 

А далі вже читай Артура Кемпа "Марш титанів" і шукай фільм та книжку БіБіСі про походження англійської мови - там всі початку вказані на територію України.

Какое жуткое мычание. Все перемешалось в головке у больного каклушки

вот вот все смешалось в доме Облонских....но не будем прибегать к оскорблениям....каждый имеет право на свою точку зрения...

надо быть терпимее толерантнее....все мы братья славяне!!!!!!!!!в конце то концов....

Щодо об'єднання словянських народів, тільки росіяни не слов'яни, це ж очевидно, Карамзін, Суворов,Кутузов, Проханов, Кара -Мурза, Булгаков, Шаманов все це тюркські прізвища, Гундяєв, Путін, Маркєлов, Маргелов, Ельцин - це угро-фінські. Слов'яни  - це українці, білоруси-частково, поляки, болгари-частково, хорвати. Україцям всі ці народи непотрібні, хай живуть самі пособі, а словянська ідея - ці міф, особливо, що стосується росіян.

по крайней мере бывшие республики СССР должны жить вместе....потому что мы связаны и географически и исторически...а в свете нынешнего безвластия и дерибана советская модель управления просто необходима...но только модель а не идеалогия!!!!

и потом при чем тут отдельные личности и их фамилии по отношению ко всему народу?....глупости все это....

РФ вже не може жити разом,  розпадається почитай інтерент, російські патріоти виходять на мітинги припинемо годувати Кавказ, а кавказці не хотять жити з росіянами така ж ситуація в Татарстані, Башкірії і навіть на Кубані де нещодавно була повінь і росіяни втопили понад тисячу своїх зпіввітчизників. Що ти тут казки розповідаєш? 

А народ - це, що тобі не угро-фіни тюрки і кавказці, такий самий як і їхні керівники. 

Самі росіяни вже відмовилися від цих старих збанкрутілих ідей, а ти їх витягуєш не зрозуміло для чого, вони мертві і це факт.

І кровосісь треба гнати, і росіянам допомогти вигнати Путіна злочинця.

треба але самотужкi неможливо

Можливо!!!!

як з вилами в руках?

За кого голосуєш?

нема за кого голосувати...тому що нема довiри до результатiв....

Це не позиція!!!

а хто Вам буде гарантувати честнiсть та прозорicть?

Трипільська культура і українська мова

17:19 7.07.2010

Сучасна українська мова зберігає мовну спадщину Трипілля в трьох своїх сферах – у словниковому складі (десятки слів), у звуковій будові (милозвучність і деякі близькі до неї явища, як приставні приголосні), у масиві власних назв (передусім назв річок).

(клацайте на фото, щоб збільшити)

Карта англійських дослідників Роберта Макрама, Вільяма Крена і Роберта Макнійла у книжці «The Story of English», на якій схематично зображено поширення індоєвропейських мов від Середньої Наддніпрянщини.

У V–ІІІ тисячоліттях до н. е. на території України, Молдови, Румунії процвітала знаменита трипільська культура з оригінальною мальованою керамікою, будівництвом (зокрема, двоповерховими і навіть триповерховими житлами), великими поселеннями (які називають протомістами) площею в кілька сотень гектарів, своєрідною міфологією, центральними образами якої були богиня-мати (як символ материнства і земної родючості), бик (як символ сили, родючості, неба і небесних явищ) і змія (як символ вічності, вічного руху). Назва цієї культури (як і інших археологічних культур) у науковій літературі зазвичай пишеться з малої літери, оскільки йдеться про певний культурний тип, що має власні визначальні особливості. Першовідкривач трипільської культури як комплексу своєрідних пам’яток – визначний український археолог В. В. Хвойка (1850–1914).

Одразу після майже одночасного відкриття в кінці ХІХ століття трипільської культури й егейскої культури Балканського півострова й островів Егейського моря була помічена їх значна близькість, спорідненість. Деякі дослідники (наприклад, професор Харківського університету Є. Г. Кагаров) навіть писали про давнє існування єдиного культурного простору від Криту до Києва. А саму трипільську культуру деякі вчені називають києвотрипільською, оскільки перші її пам’ятки виявлені саме в Києві, а вже потім – у районі села Трипілля.

Дослідники ще на початку ХХ століття звернули увагу і на те, низка культурних проявів, віднесених до трипільської культури, з’явилася в Україні раніше, ніж на Балканах. Цю сенсаційну тезу, вперше висловлену в 1905 році Е. Р. фон Штерном, підтримали такі визначні вчені, як Ф. К. Вовк, М. С. Грушевський та ін.

У слов’янських мовах виявляється значний шар слів невідомого походження, котрий не знаходить відповідників у споріднених (індоєвропейських) мовах – германських, романських, індійських, іранських тощо. У давньогрецькій мові так само виявляється потужний шар слів невідомого походження без паралелей в інших споріднених мовах. Вважається, що ці загадкові грецькі слова успадковані з тих мов, якими говорили носії давньобалканської (егейської) культури. Логічно припустити, що у слов’янських мовах не пояснені наукою слова спадковані з мови трипільської культури – особливо з огляду на те, що Правобережна Україна, де була поширена трипільська культура, пізніше була територією розповсюдження праслов’янської мови.

Найважливіше те, що непояснені слова праслов’янської й грецької мов не лише значною мірою збігаються, а й відповідають матеріальним свідченням трипільської й давньобалканської культур. Так, наприклад, археологи неодноразово відзначали помітну близькість проявів культу богині-матері й культу бика в трипільській і давньобалканській культурах. І це яскраво підтверджується мовними свідченнями: ім’я давньослов’янської язичницької богині Купала відповідає імені давньобалканської богині-матері Кюбеле (Кібела), тоді як праслов’янська назва вола *volъ (без відповідників у споріднених – індоєвропейських – мовах) точно відповідає догрецькій назві бика bolinthos(корінь bol-). Кількість подібних прикладів досить значна. Маємо всі підстави вважати, що праслов’янська мова засвоїла (ввібрала в себе) давню мову трипільської культури так само, як давньогрецька – мову егейської (давньобалканської) культури.

Мовознавство підтверджує давню археологічну теорію (сформульовану ще в 1930-х роках відомим українським археологом і культурологом В. М. Щербаківським і підтриману сучасними українськими вченими) про передісторичне нашарування в Україні кочових племен індоєвропейців на доіндоєвропейські землеробські племена носіїв трипільської культури.

З великою вірогідністю можна твердити, що слов’янські мови успадкували з мови трипільської культури такі слова, чк батько, борвій, вирій, віл, голуб, горіх, горох, жито, іскра, кермо, кібець, кінь, кобила, колиба, крісло, ліс, малина, меч, мідь, могила, олово, печать, равлик, свинець, срібло, співати, теля, тиква, хліб та ін., а також імена язичницьких божеств – Купала, Лада, Марена тощо. Перехід переважної більшості названих слів із мови трипільської культури в праслов’янську пояснюється культово-міфологічними причинами.

Однак при дослідженні сучасних відображень мови трипільської культури особлива увага має приділена саме українській мові, яка єдина з усіх слов’янських мов поширена на тій самій території, на якій колись була розповсюджена трипільська культура. Спеціальне мовознавче дослідження дозволяє виявити, що саме в українській мові збереглося найбільше рис, успадкованих із мови трипільської культури.

Як відомо, праслов’янська мова (що існувала приблизно з початку ІІ тисячоліття до н. е. до середини І тисячоліття н. е.) відрізнялася від інших споріднених (індоєвропейських) мов тим, що в ній усі склади стали відкритими, діяла тенденція до рівномірного чергування голосних і приголосних. У цьому слушно вбачають дію якоїсь іншої мови, що мала саме таку структуру. Це цілком могла бути саме мова трипільської культури. Не випадково названі вище слова, для яких припускається трипільське походження, мають те саме рівномірне чергуваня голосних і приголосних: кобила, Купала тощо. Така сама мовна особливість спостерігається в найдавніших мовах тих територій, культури яких були так чи інакше пов’язані з трипільською – це найдавніші мовні шари Греції, Малої Азії (сучасної Туреччини), Месопотамії (сучасного Іраку).

Серед сучасних слов’янських мов тяжіння до рівномірного чергування голосних і приголосних найяскравіше спостерігається в українській мові. Це численні милозвучні чергування типу у / в, і / й, з / зі / із тощо. Вірогідно, такі явища української мови мотивовані причинами, подібними до тих, які викликали відкриття складів праслов’янської мови. Це могла бути дія мови носіїв трипільської культури. Таким чином, ми можемо говорити про трипільське походження деяких звукових явищ, усвідомлюваних як милозвучність української мови.

Дослідники підкреслюють, що землеробське населення не зазнає значних переміщень. З іншого боку, вимовні звички можуть не лише тривалий час зберігатись, а й регенеруватись, відтворюватись після певних періодів прихованого чи слабо вираженого існування. Так, у сучасному тосканському діалекті італійської мови, поширеному на території, де раніше мешкали етруски, засвідчені риси етруської мови. В інших романських мовах так само засвідчені явища, успадковані з дороманських мов цих територій. Як романські мови, утворені від латинської, містять риси попередніх мов тих місцевостей, так і українська мова, утворена від праслов’янської, містить риси попередньої мови української території – мови трипільської культури.

Тісні зв’язки трипільської культури з давньою культурою Балкан підтверджуються дослідженням власних назв, передусім давніх назв річок. Найяскравіший приклад – українська річка Лета, назва якої знаходить виразні паралелі на острові Крит і на інших давньогрецьких землях, а також у грецькій міфології.

Дуже перспективним видається дослідження того, як саме функціонують слова трипільського походження в українському фольклорі, у творах Тараса Шевченка. Важливо вивчити трипільську мовно-культурну спадщину в язичницькій традиції.

Сучасна українська мова зберігає мовну спадщину Трипілля в трьох своїх сферах – у словниковому складі (десятки слів), у звуковій будові (милозвучність і деякі близькі до неї явища, як приставні приголосні), у масиві власних назв (передусім назв річок).

Слов’янські мови, і передусім українська як поширена на території трипільської культури, не набули б таких своєрідних рис, якби в мовній передісторії не було такої яскравої й винятково важливої сторінки, як мова трипільської культури.

Кто-нибудь своих детей дитЛАХАМИ называет?