Авторка петиції Адамян-Редун Анастасія Андріївна пише:

“Шановне панство!

Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Героя України» (посмертно) моєму чоловікові, військовослужбовцю Збройних сил України, головному сержанту - Редуну Ігорю Валерійовичу, 13.05.1992 року народження. Народився в м. Глухів, Сумської області.

У 2014 році пішов до Оршанецького навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, після якого взяв участь в антитерористичній операції, був у котлі в с.Зеленопіллі, Луганська обл.

Потім, в період з 10.09.2015 по 23.10.2015 року, боровся з терористами в Луганській області, н.п. Старобільськ, н.п. Марківка, н.п. Красна Талівка. Завжди був за країну та за народ. Після АТО продовжив службу в прикордонних військах у Харкові. Був інспектором у відділі прикордонної служби "Дергачі". Службу проходив безпосередньо в Міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення "Гоптівка".

В 2020 році пішов працювати в IT-сферу.

У 2022 році, на початку повномасштабної війни, у перших рядах пішов добровольцем у територіальну оборону, батальйон 228/127 бригада, де потрапив на посаду старшого бойового медика.

Він врятував багато життів. Віддавав усе за вільну Україну.

Отримав 3 поранення - в Харківській області, в Бахмуті та смертельне поранення в Запорізькій області під час виконання службових обовʼязків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації. Усі його 3 поранення були під час виконання службових обовʼязків.

З його відходом наша країна втратила багато. А я втратила все своє життя.

Незважаючи на своє попереднє тяжке поранення правої руки, він продовжував тягти поранених побратимів, щоб урятувати їх. Він боровся за кожне життя. Сидів під обстрілами з пораненими, витягував хлопців з самого пекла, ЦЬОМУ ВСЬОМУ Є СВІДКИ.

Був скромною людиною, просто робив те, що вважав за важливе. Розумний, мужній, талановитий, добрий та дуже позитивний. Ішов туди, куди інші боялися йти. Завжди підтримував побратимів, ділився своїм досвідом, дуже любив вчити тому, що знав та вмів!

Багато читав, вчився, завжди намагався знайти час для підвищення кваліфікації.

Крім надання медичної допомоги, він брав участь у штурмах зі своєю бригадою. Брався за все, де міг бути корисним. До останнього.

Не думала, що писатиму таку петицію, про посмертне звання «Героя України», але як є. Я і всі, хто знайомий з Ігорем, знають, що він заслуговує на сотні таких звань. Він віддався повністю своїй країні та її народу! Був гарним сином своїх батьків та своєї Батьківщини, вірним другом та найкращим чоловіком.

Він справжня гордість нашої країни!

Харків та Харківська область (н.п. Черкаська Лозова, н.п. Руська Лозова, н.п. Питомник, н.п. Дементіівка, н.п. Тернова, н.п. Шестаково, н.п. Перемога)

12.03.2022 по 16.06.2022 р.н.;

з 20.06.2022 по 18.08.2022 р.н.;

з 11.10.2022 до 31.12.2022 р.р.;

Донецька область, місто Бахмут

з 24.03.2023 по 30.03.2023 р.н.;

Запорізька область, н.п. Новодарівка, Пологівський район з 24.09.2023 по 07.12.2023 р.р.; з 19.12.2023 по 30.04.2024 р.н.

Вічна Слава Героям!

Наразі зібрано більше 7 тисяч підписів із 25000 необхідних для розгляду.

Залишилося 80 днів.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!