Після строкової служби, розповідає бойовий товариш Владислава, чоловік зрозумів, що військова справа – його покликання, і підписав контракт зі Збройними Силами. До загибелі був головним сержантом взводу. Загинув під Торецьким, намагаючись допомогти товаришу, пише Суспільне.

"Під час артилерійського обстрілу поранили його товариша, він побіг йому на допомогу, але сталося так, що прилетіло поруч із ним, і він отримав поранення, несумісні з життям. Наше угруповання стояло буквально 300 чоловік, а на них пішло російських військ півтори тисячі чоловік. За ним люди тягнулися, гарний командир для своїх підлеглих", – каже Сергій, майор Нацгвардії, заступник командира батальйону.

У червні Владиславу виповнилося 26 років. Він був одружений і мав півторарічну доньку, говорять знайомі родини, що прийшли підтримати маму загиблого.

"У такої мами не буде по-іншому: тільки добрий, тільки гарний, справжній захисник нашої Батьківщини. Вічна пам'ять, світла пам'ять", – каже Ірина, знайома родини Владислава Павленка.

"Ми його дуже добре знали. Він до нас заходив у садок, ми були у нього вдома. Дуже гарний хлопчик. Дуже позитивний, дуже відповідальний. Герої не вмирають", – говорить Людмила Сіробаба, знайома родини Владислава Павленка.

Після відспівування в Свято-Воскресенському кафедральному соборі Владислава Павленка поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища.