Зловмиснику висунули обвинувачення за ч. 2 ст. 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини), ч. 1 ст. 187 (Розбій) та ч. 3 ст. 289 КК України (Незаконне заволодіння транспортним засобом), а вироком Шосткинського міськрайонного суду йому призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Проте, вважаючи таке покарання занадто суворим та несправедливим, обвинувачений намагався оскаржити його у суді апеляційної інстанції. Зокрема, подавши до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу. Просив у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи змінити вирок суду першої інстанції, застосувати до нього ст. 69 КК України та призначити міру покарання з урахуванням пом`якшуючих обставин. До пом’якшуючих обставин, окрім тих, що врахував місцевий суд, просив також віднести наявність у нього цивільної дружини та її неповнолітнього сина, з яким підтримує соціальні зв`язки. Крім того, батьки дружини є пенсіонерами та потребують догляду, який може надати лише він, оскільки його дружина наразі перебуває за кордоном на заробітках.

Розглянувши матеріали кримінальної справи, колегія суддів кримінальної палати Сумського апеляційного суду залишила без змін вирок суду першої інстанції, а апеляційну скаргу обвинуваченого відповідно без задоволення. Суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі вказав, що при призначенні покарання суд першої інстанції належним чином взяв до уваги особу обвинуваченого, який є раніше судимим, та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів. Також судом враховано, що він вчинив вищевказані кримінальні правопорушення в стані судимості за умисні злочини проти власності. Враховуючи вищенаведені обставини та особу обвинуваченого, «виходячи зі змісту загальної та спеціальної превенції, яка має на меті попередження вчинення нових злочинів та перевиховання засудженого», колегія суддів постановила, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення апелянту покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Сумський апеляційний суд