Чому запаси прісної води зменшуються та чому скоро вона стане важливішою за нафту чи газ, детально описано у новині на umn.ua.

Нестача прісної води тільки загострюється з року в рік. Ситуацію погіршують зміна клімату, посухи, осушення плавнів, забудова річок і застаріла водна інфраструктура. Усе частіше у прісних джерелах спостерігається накопичення нерозчинних домішок — пластикових пляшок, пакетів, гравію, піску, глини, мулу, який змивається з дощовими водами з розораних полів. Тверді частинки знижують прозорість води, пригнічують розвиток водяних рослин, заважають життю живих істот, погіршують смакові якості води. У зв’язку з погіршеннями клімату та поширенням пожеж, у повітрі збирається зола, попіл, сажа та різні гази, які з опадами потрапляють до річки.

Але головною причиною зменшення водних ресурсів є забруднення ґрунтових вод. До забруднення можуть призводити різні будівельні, гірничодобувні та розкривні роботи, що порушують умови гідродинамічної рівноваги в надрах. Під впливом цих чинників збільшується мінералізація води (в неї потрапляють хлор, сульфати, кальцій, магній, залізо), у воду проникають штучні хімічні сполуки (пестициди, нафтопродукти), змінюється температура, колір та pH, з’являється неприємний запах. Усе це робить воду непридатною до споживання навіть після використання фільтрів.

Не дивлячись на проблему, рівень використання прісної води не зменшується. Якщо вчасно не зупинитись, то за прогнозом міжнародної Організації економічного співробітництва й розвитку, 47% людей до початку 2030 року відчуватимуть гостру нестачу води. Але з такою ситуацією зіштовхнуться не лише країни третього світу. Вона актуальна, як для бідних, так і для багатих країн світу. Зокрема, Україна входить до переліку країн, що недостатньо забезпечені водними ресурсами. Якщо не переглянути своє ставлення до користування водою, вже через 30 років в Україні зросте дефіцит води й країна буде вимушена перейти до її імпорту.

Тим не менш, людство усвідомлює власні помилки та намагається зробити усе можливе, аби зупинити скорочення водних запасів. З цією метою в 2000 році в ЄС була прийнята Водна рамкова директива. Відповідно до вимог документу, держави-члени ЄС юридично зобов'язуються підтримувати власні водні об'єкти, особливо підземні води, та покращити їхній стан до 2027 року. 

®