- Так… хто ж… підірвав офіс Батьківщини?... – спитав Олександр Миколайович™ Лисенко, не витримавши, спертим голосом. Микола Олексійович™ Клочко навіть відсахнувся на бильце стільця, нібито вже настільки несподівано також був вражений цим питанням.

- Як це хто підірвав?... – перепитав він, нібито не вірячи власним вухам, - так Ви й підірвали, Олександре Миколайовичу™! Ви й підірвали.. – додав він майже шепотом, геть впевненим голосом.

Лисенко вскочив з дивану, постояв декілька секунд та сів знову, не кажучи жодного слова. Дрібні конвульсії несподівано пройшли всім його обличчям.

- Відчуваю я, - повільно промовив він, - що Ви просто мене не злюбили. Відчуваю я, що Ви, потай визнаючи мою безсумнівну велич та побоюючись, що лише вона єдина в цілому світі може протистояти Вашому зажерливому намаганню одноосібно впливати на хід подій, - прагнете погубити мене. А підрив офісу – лише привід. Я бачу Вас наскрізь.

"Нічого ти не бачиш, покидьку" – подумав про себе Микола Олексійович™, - "наприклад, не бачиш, що я теж не пройшов того клятого поліграфа".

Ця історія у фейсбуці: https://www.facebook.com/capetan.lineyka.group/posts/1011895068823069