Народжений у мальовничій Свесі, Артем змалку був життєрадісним, добрим, щирим. Він любив життя, спорт, щиро посміхався світу і вмів надихати інших.

У 2010 році завершив навчання у місцевій школі. Потім — ліцей, професія водія-тракториста, праця в будівництві, охороні...

У 2018 році став на варті держави як строковик. А у 2023-му — повернувся до війська, коли Батьківщина знову покликала. Служив на Луганському напрямку.

Артем і вся його родина — вимушені переселенці. Через війну вони залишили рідну Свесу й знайшли прихисток у селі Попівка.

1 липня 2024 року в районі селища Білогорівка Луганської області, під час виконання бойового завдання, Артем отримав поранення, несумісні з життям. Він тримав стрій до останнього подиху…

У Героя залишилися згорьовані батьки, дружина, маленька донечка, брат.

Україна втратила ще одного свого захисника.

Але ім’я Артема назавжди залишиться у серці народу — як символ мужності, гідності й нескореності.

Про церемонію прощання буде повідомлено додатково, розповіли в сільраді.

Світла пам’ять і вічна слава Герою.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!