- Зі своєю родиною, зі своїми друзями, односельцями прощається Герой, воїн Микола, - так звертався до присутніх на траурній церемонії під час чину відспівування Захисника України Миколи Федоренка на родинному обійсті у селі Успенка отець ІГОР, священник Собору Різдва Пресвятої Богородиці міста Конотоп. – Він просить вибачення в усіх, хто знав його, за земні діяння. Але у нашій пам’яті Микола назавжди – Герой, той, хто став на захист нас із вами.

Микола Федоренко прожив у рідному селі тридцять чотири роки і проводжати його прийшли до рідного дому вчителі, однокласники, котрі знали і кращі риси характеру чоловіка, і його запальну вдачу. Нікого не залишив байдужим – рідна вулиця Перемоги встелялася квітами і при останній зустрічі свого жителя, і проводжаючи до місця вічного спочинку на Алею Героїв у місті Буринь…

Народився Микола 2 вересня 1990 року, зростав, навчався у місцевій школі, після закінчення якої працював на різних роботах. На долю хлопця випало непросте життя. У дитинстві був хворобливим, потім переніс надскладну операцію, працювати доводилося по можливості.

Характер мав неординарний. Був запальний, енергійний, цілеспрямований, але добрий і ввічливий, чуйний.

У боях проявляв мужність, стійкість та рішучість.

На 35 році від рук російських агресорів 24 травня 2025 року у районі населеного пункту Новомихайлівка Краматорського району Донецької області обірвалося молоде життя.

- Сьогодні ми прощаємося із людиною, яку я знала з дитинства - з нашим однокласником, мужнім захисником України Миколою Федоренком.

Коля не залишився осторонь, коли Батьківщина покликала і віддав найцінніше - своє життя - заради нашої свободи і нашого майбутнього.

Він справжній Герой і його подвиг неможливо переоцінити.

Сьогодні важко підібрати потрібні слова, але я хочу сказати від щирого серця: ми пам’ятатимемо.

Пам’ятатимемо Колю, з яким росли, з яким навчалися, якого знали добрим, щирим. І пам’ятатимемо як воїна, який віддав життя за нас усіх…

Від імені усіх наших однокласників висловлюємо щирі співчуття вашій родині через цю непоправну втрату найріднішої людини. У цю гірку мить поділяємо ваше горе та разом з вами схиляємо голови у глибокій скорботі.

Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються у наших серцях, - однокласниця Тетяна КАТРИНЕЦЬ висловила біль усієї дружньої шкільної родини.

Із почестями, гідними Захисника України, навідника кулеметного відділення, кулеметного взводу Миколу Миколайовича Федоренка поховали під синьо-жовтими стягами земляків. Побратим Анатолій ВАРАВА передав на вічну пам'ять знамено України мамі, Людмилі ФЕДОРЕНКО.

У Миколи Федоренка залишилася мама, вітчим, брат, сестра племінниця… І все село Успенка, котре знає його, як свого Героя, свого Захисника України.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!