У Шостці, у яскравий осінній день 17 вересня 1971 року він з’явився на світ. Швидкий і допитливий… таким він був. За першими знаннями відправився до школи №12. Час навчання поєднував зі спортом – залюбки ганяв у футбол. Після здобуття неповної середньої освіти вирішив стати автослюсарем, для опанування професії обрав професійно-технічне училище №19.

Життя юнака складалося так, як і у більшості хлопців того часу - після закінчення училища Олександр був призваний на строкову службу в армію. У військовій частині «Десна» два роки минули дуже швидко. Демобілізувався Олександр Осипенко у званні сержанта. Після повернення додому в нагоді стала набута професія, автослюсарем в Шосткинському автопарку чоловік працював до 2014 року. М’який, добрий, чуйний, завжди готовий прийти на допомогу, - згадують про нього численні друзі. Вони розділяли його пристрасть – риболовлю. Збиралися на запрошення Олександра на лоні чаруючої природи, у його будиночку що у Заболотті. Саме туди він мріяв повернутися у 2014, коли воював на Сході країни і повернувся… За два роки… Отримавши посвідчення учасника бойових дій.

Повномасштабне вторгнення російських окупантів знову перевернуло життя, лишило змоги спостерігати як зростає донечка Іринка. У лютому 2023 року Олександр Михайлович був призваний до українського війська. Олександр Осипенко загинув 9 листопада 2024 року при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Сергіївка Луганської області.

Йому назавжди 53, повідомили в мерії Шостки.

Доземний уклін Герою та його родині за те, що віддали найдорожче заради спільної Перемоги…

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!