Ентузіаст бігу Сум Сергій Панченко, який має мрію пробігти марафони у всіх європейських країнах, цього разу став першим у віковій категорії понад 65 років, показавши час 3:52:44.

Про це він написав у фейсбуці, поділившись емоціями:

“ПЕРЕМОГА!.

Най маленька, тільки в категорії 65+, але ж 1 місце на тумбочці!

Маківка літа.

В ці дні майже нема плоских марафонів.

Бігунці, хто в змозі, переходять на трейли.

Я б таки теж побігав по горах. Та гріхи не пускають.

Вірніше - травми. Забарахлило коліно. Не дає скакати по камінюччю.

Тому й вибрав АСФАЛЬТ в північній Італії. Долина d'Aosta. Це там де Монблан. Тільки з італійської сторони. Ой, як же там красиво. Прохолода лісових стежок. Дзюркіт гірських потічків, з кришталево чистою водичкою...А ще - багатовікова історія. В хатинках, де дахи покриті плоским камінням. Бруківка, часів римської імперії. А ще вражає форт в містечку Bard. Це дійсно Велич і вартий вашої уваги. Музеї , Галереї. А мені найбільш сподобався Libreria. Які там книги про Гори!

Тому й не дивно, що саме цю долину, вибрали для змагань орги- Club Super Marathon Italia. Ой чесно, які є вони молодці. І завзяті такі. Подивіться Протокол марафону. Середній вік фінішерів 50+. І половина має , за "ногами" , не одну сотню марафонів...А ще , уявляєте ? - контрольний час ВІСІМ годин!! це по 11 хв/км. Це ж яке треба мати терпіння , щоб дочекатись останніх....

..

Вся правда про Марафони - ТУТечки:

..Ви ж знаєте, з плином рочків втрачаєш і швидкість і силу. В молоді роки біжиш по 4 хв/км. Потім "просідаєш" до 5. Далі вже й по 6 - важкувато. І ліміт , майже на всіх змагання - то є 6 годин. А вже не в змозі. А бігати хоцця. І тільки Марафони. І щоб медалька на фініші , а не прикре DNF ....

Тому й шукають колекціонери - де б і рибку вловити і хвоста не замочити....

Я теж до них "примазався".

Бо як кажуть- рибак рибака, бачить здалеку.

Я ніт вудку тримати. Та кортить свою "жар пстисю " спіймати...

Старт пізній. О дев'ятій. Щоб всі поприїхали. Та кавусік попили. Перед стартом. В італійців - то святе!

Нарешті...всі зібрались до купи. Президент клубу якусь промову задвинув. Мені то що - я ні чого не розумію..А інші - радісні такі. В ладоньки плескають. Щось там бахнуло - і порушили ми в далеку дорогу...

Ну Ви ж бігали марафон? то й знаєте - на початку сили , гори б перевернув! Та будь стриманий, не гони коней (ніг своїх) , не поспішай. Знайди свій темп, свій Пульс...

Перші кілометри - в радість. Біжиш та роздивляєшся - що цікавого навкруги? хто поруч? За ким триматись , а від кого втікати....Так і тече , мов би річка - бігова братія...

Ось і промайнула перша половинка. Слабачки, це ті що не доросли до Марафону, а вдовольняються тільки половинкою - закінчили свою місію.

"Річка" обміліла, самих впертих залишилась третина. А ще й течія , викинула мене в головку пелетону.

Тож , отримавши ЦЬОМ від моєї Валі, потоптав асфальт на друге коло. І ось таки так трапилось - попереду нікого. Швидкі вже десь там, в сусідньому селі. Шаркуни - чинно рухають назустріч. Я - один на Дорозі Марафону!

Полудень.

Ярило припікає. Тіні нема. Сховатись ніде.

Але є й приємне. Частково, ми біжимо берегом річки!

Бриз приємно освіжає.

На березі молоді дівчата в красивих купальниках.

Ой, що це - одна без купальника. Зовсім!!! - Марево?

І як же мені закортіло до них приєднатися!

НІ,ні - ніззя. Мене ж , моя кохана Валя, чекає на фініші..

І що я їй скажу? де був? чому запізнився?..я ж не брехун....

Закрив очі на те Дівоче Диво, та поплентав далі.

А чи далеко то вбіжиш з закритими очима?

Заблукав...

Бо траса таки досить наплутана. Безліч поворотів + розворотів.

Є й стрілочки _ вказівники, кудись бігти.

Забіг і я під місток. І місток такий чудернацький. Бо зверху не дорога, а канал з водою! До плодючих виноградників несе благодатну вологу...

...забігти то я забіг...а стрілочки й закінчились...щось там волонтерша мені покрикує, руками розмахує...та чі я ж розумію, ту італійську...

...повернувся назад. Знову шукаю ту стрілочку. І знову веде під місток!...голова йде обертом, що робити, куди бігти?...

..Знову повернувся, та й чекаю- мож ще хто будесь бігти?

Таки є надія в Світі! прибігла Erica Pinto...О, я добре знаю цю жіночку. Місяць тому вона мене декласувала на Quadrortathon marathon (Gozzano, Italy). Тоді вона вже бігла четвертий день і четвертий марафон. Ще й по горах. А я був свіженький. Та не зміг конкурувати з нею. Від слова - Зовсім.

Та сьогодні я був Вмотивований. Таки хтів перевершити ту вперту італійку..А таки ми були сьогодні гарні в парі. Ми бодались десь з 5 км до 35. В горочку Erica дуже вправно дріботіла, та відривались від мене. На рівнині та донизу , я брав верх. На піт-стопах, на пунктах харчування та гідратації, Erica була вправніша.

Я ж зупинявся, пив водичку та колу і робив собі приємне - виливав на голову водичку зі стаканчиків. Не завжди та водичка, потрапляла куди треба і , потім, таки малюсіньким струмочком , знаходила кінець і таки приємно робила кап кап...

Моє ноу хау . Хлопці - ловіть лайфак ( дівчатам можна не читати)...

На жаль, на жаль , моя пісня скінчилась на 37 км. Я став. Навіть невеличкі горочки долав кроком. І хекав добряче...

Кажуть , з віком судини втрачають еластичність і стають вужчі.

Я з цим борюсь. З тими клятими бляшками. Розжижую кров. Красненьким. Справжнім італійським вином. То воно тутички таке смачне. Та непристойно - дешеве. В Swiss філіжанка кави значно дорожче...без фанатизму..то чи є це гріх?або вредна звичка?...

..можливо то спека мене доконала. Та й не тіко мене. Навіть переможець, на другому колі просів на 9 !!!! хв. А я тільки на 6. То по цьому показнику я випередив найшвидшого бігуна.

І мріялось мені, як світові пабліки зарясніють афішами

" Спортсмен ветеран з України переміг на Марафоні"..ні а що? журналісти гаразд на вигадку, щоб привабити до себе.

І частково в цьому є Правда. Отак Світ і живе. Напівправдою. Кому як вигідно...

..і таки доповз до сорокового. І бачу попереду такий самий бідолаха- сивочолий та ще й патлатий. І звідки він взявся? Напевно йому ще гірше.. потихеньку, майже не дихаючи - щоб не злякати, підкрався ззаду і врубав що мав сили..біжу, не озираюсь, це ж мій конкурент= молоточком стукає по мізках...

..ні були б мізки, не втратив би знову шлях..

.."Ти куди,?"- кричить моя Валюша, "Біжи до мне, тут твоя дорога!" . Знову спасла, не дала зовсім втратити голову..

Дякую, моя кохана Valentina Panchenko .

...підбігаю, а патлатий вже тут...хитрий такий, або місцевий і краще знає маршрут...

Але я вже вчув жагу перемоги, Знову додаю жару та відриваюсь. Ще два км по старому центру. Пробігаємо біля того римського місточка, що на медалі відображено...

..Ви ж подивитесь мої фоточки?, будь ласка...для вас пишу...

ФІНІШ!! Фініш марафону з Прапором України - це незабутньо й мотивує знову і знову виходити на тренування, вдягати кросівки і бігти і перемагати. Перемагати свій відчай, біль, втому, спеку і ще багато чого...Та ми, українці, ми Сильні , нас не подолати. Правда за нами. ПЕРЕМОГА за нами!!!

Новітні комп'ютерні технології з чіп таймінгом, відразу, на великому екрані , зафіксували мою перемогу в категорії 65+. Ще з пів години чекав на інших призерів. Урочисте нагородження Кубками , святкові фото , спілкування з біговими побратимами. Багато італійців підходило та виказували слова підтримки мені та Україні. Народна дипломатія -діє!

ПС на жаль, пост фактум, вже на другий день, орги передумали і всіх іноземців, а нас , не італійців було аж з 19 країн, поставили в Протоколі як NC , тобто поза конкурсом. Навіть француза, який був третім в абсолюті і отримав пошану та призи , теж в NC!!”