Это нужно Путину и Абрамовичу. 

сам наш народ с нашими бандитами уже не справится, потому на данном этапе так будет лучше...

Утопично.

убедитесь в правоте моих слов когда пройдут выборы как начнут выполняться все обещания и как взвинтят цены на все чтобы отбивать бабки вбуханые на выборы...Вам просто мало лет а я это уже тысячу раз проходил...

Я тоже проходил, но наверное меньше. Все рано, утопия.  

Пане profitmaker,, що оце за херню ви тут понаписували? Які 80 % польських слів в українській мові? Не читайте вранці російських націоналістичних газет. Там багато шкурного російського інтересу і мало правди.

так не тiлькi польських Ви маэте рацiю а ще й нiмецьких багато - дах наприклад....

Dach-дах крыша по-русски

порцелян, накшталт, на шпальтах i т.д. i т.i.

 

так не тiлькi польських Ви маэте рацiю а ще й нiмецьких багато - дах наприклад....

Ай-яй-яй, профит, ну как не слдыно перекручивать факты

Всем известно, что все языки произошли от украинского. Потому как именно триполье стало началом цивилизации. Вся свидомая спильнота уже давно изучает эту историческую аксиому, в том числе и с помощью нашего земляка, великобританца по призванию, архивариуса по грантованию - самого Иванущенка. 

ага и китайский от украинского фараоны тоже на украинском разговаривали Du bist so richtig!!!!!!!!!

вообще украинцы-праотцы всего человечества кто бы сомневался!!!!!!!!1

"""Всем известно, что все языки произошли от украинского."""

Нет, далеко не все. Я знаю несколько языков, который вряд ли имеют в своей основе украинское начало.

Панове, ги-ги не пройде. Ви ж не забувайте, що я колись навіть на філолога вчився.  Тому почнемо розбиратися у вашому невігластві серйозно. Але вже наперед скажу, що зумовлене воно не тим, що пан profitmaker взявся судити про повністю невідому йому проблему, навіть не заглянувши до підручника з історії слов'янських мов, а, що набагато печальніше, він тупо скопіював писанину расєйського нацюччя.

Спочатку трохи про 80 %. Потрібно розрізняти запозичення і те, що називається "шар первинної слов'янської лексики" в національних слов'янських мовах. Отже, слов'янська мовна сім'я - наймолодша серед мовних сімей індоєвропейських народів. Як відомо, слов'янство виникає з середини V століття нашої ери.  Первинно слов'янська мова - це кілька близьких один до одного діалектів. І до цього часу різниця між окремими слов'янськими мовами дуже невелика. Так говорять, що різниця між нижньонімецьким і верхньонімецьким діалектами німецької мови така ж, як між українською і чеською мовами. Тому якщо і не 80 % слів, то дуже близько до цього - це або спільні слова, або спільні корені слів у різних окремих слов'янських мовах. Такі слова однакові, що в польській, що в українській, що в російській, що в інших мовах. Ось тільки зациклюватися на польсько-українському варіанті спільності не потрібно.

Тепер щодо запозичень. Існує велика наукова література з цього питання. На українську мову польські впливи помічені вже в добу пізнього середньовіччя. Далі - найбільші - в добу Речі Посполитої. І, врешті, в ХІХ-ХХ століттях. Тільки ось біда для заангажованих расєйських нацюків - вони ніяк не хочуть бачити зворотнього процесу: впливу української мови на формування польської (або російської). Расєйьке нацюччя ну ніяк не хоче помічати і впливів польської мови на формування російської. А там були "круті" впливи. Щоб довго не говорити про це, ось загальний висновок: НА РОСІЙСЬКУ МОВУ ПОЛЬСЬКІ ВПЛИВИ МАЛИ БІЛЬШЕ ЗАЧЕННЯ, НІЖ НА УКРАЇНСЬКУ.  Подивіться, будь-ласка, на ось цей словничок В. Вітовського: http://www.universitas.com.pl/ksiazka/Nowy_slownik_zapozyczen_polskich_w_jezyku_rosyjskim_40.html. 

Він нарахував близько 7500 польських слів у російській мові. Правда, один щирий расєйський нацюк задумав його переплюнути. Але скільки не старався знайти польські слова в українській мові - більше 550 не знайшов. Зі злості навіть назвав свій словник "кратким" : http://russian.kiev.ua/books/zheleznyj/pdu2/pdu2_8.shtml

Взагалі, які правила гри пропонує російська націоналістична пропаганда в мовній сфері? Отже, расєйське нацюччя вибудовує такий бажаний для них сценарій розвитку української мови: українська мова повинна розвиватися лише на власній питомій основі. І не дай Боже якісь запозичення. Ну не має ця мова права на запозичення і все тут. Ну, а так як не лише українська мова, а й будь-який інший мовний організм без іншомовних запозичень обійтися не може, то це дає підстави отому нацюччю назвати українську мову штучною, недорозвиненою, несамостійною, діалектом польської чи російської мови і т. п.  Власне це їм і було потрібно з самого початку. І саме для цього вони приписували розвитку української мови отой сценарій обов'язкової самодостатньої незатуманеності, щоб потім прийти до таких потрібних їм висновків. 

Але будь-який школяр скаже, що мовні запозичення - це норма для будь-якої національної мови. Про рівень запозиченбь свідчить таке явище, як словники іншомовних слів. Візьміть ці товселезні словники (часто у кількох томах, як наприклад російський) і ви там побачите, що 40-60 тисяч іншомовних слів - це норма для національної мови. Про що свідчать іншомовні слова? 1) Про те, що національна мова не стоїть на місці, а розвивається, охоплюючи все нові й нові аспекти реальності, для називання яких в рідній національній мові відповідних слів не було. Тому й скористалися іноземними. 2) Про рівень зближення через шар спільних слів з іншими національними мовами. Тому всі ці запозичення - це нормально. Ось тільки коли на українську мову дехто дивиться пристрастним недоброзичливим поглядом, от нормальне раптом стає ненормальним. 

Пане profitmaker, та не дивіться ви на українську мову через расєйські нацюцькі окуляри, подивіться на неї краще ЗСЕРЕДИНИ носіїв цієї мови. Саме такий погляд і буде АДЕКВАТНИМ.

 

Нет, далеко не все. Я знаю несколько языков, который вряд ли имеют в своей основе украинское начало.

Поросячий? На счеть телячого я в курсе

Профіт,  взагалі дивна людина, він впевнений, що  перший секретар кпСС Брєжнєв не мав відношення до введення Радянських військ до Афганістану.  Він вважає, що маразматік Брєжнєв був повним маразматіком, і не знав, що СРСР ввів свої окупаційні війська до Афганістану.     

вот он тот самый краткий польско-украинский словарь, который сам говорит за себя

ще питання будуть?

краткий он потому,что как я уже говорил ранее, в украинском языке много слов не только из польского но и из других языков....но в этом словаре основные так сказать ходовые что ли и наиболее употребляемые....посмотрите сами ради интереса...

 

Він вважає, що маразматік Брєжнєв був повним маразматіком, і не знав, що СРСР ввів свої окупаційні війська до Афганістану.

Наркотично залежна людина яким був на той час Брежнєв не міг розуміти навіть як його звати а про війну з Афганістаном та й годі говорити....

Пане profitmaker, ви чому не читаєте мною написаного? Чи для кого я пишу? Тому моя відповідь така: ну і шо? Ви просто ще раз проілюстрували і свої і мої думки. У будь-якій мові є запозичення з інших мов. Вся справа у тому, як ставитися до тих запозичень Чи як до норми, чи як до ознаки недорозвинутості української мови. Расєйські нацюки якраз і пропонують другий варіант.

За те, що ви полінтяйничали мене зрозуміти продовжую вас громити.

А шо ото у вас там за "старослав'янский язик", яким ідуть "служби в церкві і січас" і який зберігся "в первозданному виді"? Знову звертаємося до азів. Давньослов'янська мова - це дописемна мова ранніх слов'ян. Мова, якою ведуть богослужіння зараз називається церковнослов'янською, колись у давньоукраїнських текстах XVI-XVII століть вона  називалася словенською.  Це македонський діалект давньоболгарської мови, якою Кирило і Мефодій вели проповідь християнського вчення серед моравів у ІІ пол. ІХ століття і якою  ними були перекладені перші частини Святого Письма. Сакральною мовою на Русі вона стала після прийняття останннньою християнства у 988 році.  У Києві чи Чернігові цією мовою на рівні побуту ніхто не розмовляв. Розмоляли на своїх місцевих слов'янських діалектах. Ось ця жива розмовна мова частково і втілилася в текстах давньоруської літератури, які є по-суті писаними церковнослов'янською мовою, але  із вкрапленнями місцевих говірок. Така мішанина і називається давньоруською писемною мовою. У зв'язку з тим, що різниця у епоху Давньої Русі між слов'янськими мовами була ще дуже невеликою, то діалект болгарської мови (тобто церковнослов'янську) наші предки, будемо сподіватися,  розуміли непогано. 

Отже, в добу Давньої Русі потрібно говорити про кілька мов. І великою помилкою є твердження, що писемна мова чи мова богослужіння була і мовою побутового спілкування.  Якраз розвинуті після давньоруської доби варіанти усної дописемної мови і стали основою формування української літературної мови з кінця XVIII століття.  Росіяни пішли іншим шляхом. У тому ж вісімнадцятому столітті зусиллями Татищева, Ломоносова, Тредіаковського почав формуватися варіант літературної російської мови, коли на місцеві великоруські говірки була накладена саме церковнослов'янська мова. Ну і вийшло те, що вийшло - літературна російська мова. І різниця між українською і російською мовами не лише у впливах на українську мову польської, а ще й на російську мову церковнослов'янської.

Між іншим, пане profirmaker, у зв'язку з тим, що в російській мові запозичення з польської ще більші, ніж в українській можна створити словничок з точністю до навпаки тому, який ви з таким задоволенням скопіювали у Желєзного. Ось вам швидко, дешево і сердито:

ВИВЧАЄМО МОСКОВСЬКИЙ ДІАЛЕКТ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ

Польська мова Російська мова Українська мова

Чловек                     Человек                    Людина

Самольот                Самольот                  Літак

Єнзик                        Язик                            Мова

Окно                          Окно                            Вікно

Конь                          Конь                            Кінь

Кот                             Кот                               Кіт

Ойчец                        Отец                           Батько

Уліца                         Уліца                           Вулиця

Дом                            Дом                             Дім

Церкев                      Церковь                    Церква

Вудка                        Водка                          Горілка

Мост                          Мост                             Міст

Жона                         Жена                           Дружина

Ґраніца                     Ґраніца                        Кордон

Он, она, оно            Он. она, оно                Він, вона, воно

Ґнев                           Ґнев                              Гнів

Ґвужьдь                   Ґвоздь                         Цвях

Менщизна                Мужчина                     Чоловік                             

Куліси                       Куліси                          Лаштунки

Май                            Май                              Травень

 Але я що хочу сказати? Всі ці ігри патріотів, тобто використання фактору національної мови для "міряння пісьок" в політичних цілях  завжди веде до викривленого сприйняття мовної реальності. І ті, хто цим займається не більше, ніж брехунці, часто самі цього не усвідомлюючи.  Правильне відтворення реальності - є нормальна українська мова, є нормальна російська мова, є нормальна польська мова.  Ненормальною та чи інша мова стає, коли голова хворіє ненавистю. 

Этот дядя,  профит очень станный тип. 

Так, каша в голові

насамперед прошу мене вибачити шановний пане Petlyura вчора в мене було дуже мало часу ознайомитися бiльш менш детально з Вашими думками, але те що я вчора встиг так це помiтити Вашу згадку про короткий украiнсько польський словник...надаю Вам належне за Вашу обiзнаннicть i кажу щиро Ви справляэте враження дуже розумноi людини....нажаль менi не вдалося вiдкрити словник польських запозичень в роciйськiй мовi тому що для цього потрiбна реiстрацiя....але залюбки це зроблю якомога скорiше....зовсiм не маю нiякоi ненавистi нi до украiнскькоi мови, яку дуже люблю, нi до росiйскоi нi до польськоi...але хочу зауважити можливо Ви зi мною погодитесь що як не крути навiть судячи з цього короткого словника ну дуже багато я б навiть сказав зрадницьки дуже багато запозичень в украiнськiй мовi саме з польськоi....при чому самих найбiльш вживаних слiв...все ж такi польська навала за часiв 14-17 сторiччя дала про себе взнаки....як Ви вважаэте? а про те, якi э стародавнi письмена саме украiнською мовою, кажучи просто, так би мовити, icторичнi пам ятки саме украiнською мовою?!....я цiлковито визнаю за собою право помилятися...але ж факти...потрiбнi факти....а те що в мене э, як Ви дуже образливо висловились на мою адресу(каша), поки що не на користь украiнськiй мовi....а взагалi дуже приэмно подискутувати з дуже обiзнаною людиною....як кажуть у спорi народжуэться iстина чи не так? а що до пiдручникiв з iсторii всi ми знаемо як замовчували про голодомор за часiв СРСР....так що посилатися на пiдручники як на першоджерело мабуть не зовсiм буде правильно...тому що як сторона зацiкавлена та заангажована завжди буде викладати тi чи iншi факти на cвiй лад...

Профік, ти якийсь правда на всю голову бренькнутий ))) у писхушку тирнет провели?

оскорбление самый последний аргумент....когда других аргументов нет...

1798 року «Енеида на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским» вийшла у Санкт-Петербурзі коштом Максима Парпури без відома і згоди Івана Котляревського. Книга була орієнтована на російського читача. Папура опублікував перші три частини поеми без коректорської правки, з помилками. Наприкінці твору він помістив українсько-російський словник під назвою «Собрание малороссийских слов, содержащихся в Енеиде», й сверх того еще многих иных, издревле вошедших в малороссийское наречие с других языков или и коренных российских, но неупотребительных". Словник містив 972 слова й став основою для подальших коментарів «Енеїди»[1].

Друге видання «Енеїди» побачило світ 1808 року. Його опублікували в типографії Івана Глазунова в Санкт-Петербурзі на основі видання 1798 року. Текст поеми і словник були скопійовані з помилками. Це видання, так само як і перше, вийшло без відома і згоди Котляревського[1].

1809 року, за фінансової підтримки Семена Кочубея, Іван Котляревський закінчив написання четвертої частини «Енеїди» і видав її разом із попередніми трьома окремою книжкою: «Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий, Санктпетербург, в медицинской типографии». На окремій сторінці Котляревський зазначав, що попередні публікації вийшли в світ без його згоди[1]. Книжка містила словник з першого видання, а також авторський додаток під назвою «Дополнение к малороссийскому словарю», що мав 153 слова. Чимало помилок лишилися не виправленими[1].

1821 року Котляревський закінчив написання пятої частини «Енеїди», а 1827 року — шостої[1]. Письменник також склав новий українсько-російський словник до «Енеїди» на 1547 слів на базі першого словника з видання 1798 року. З біографічних нарисів про Котляревського відомо, що він працював над «Енеїдою» до кінця життя. Незадовго до смерті автор продав рукопис харків'яниновіО. А. Волохінову, який видав його завершений твір у шести частинах в 1842 році. 

А до того Еніїди писали на староукраїнській мові.