«Губернатор» Донеччини, лідер Ліберальної партії України, народний депутат, голова Сумської обладмiнiстрацiї, потім знову в парламенті й знову сумський володар. У цілому Володимир Щербань керував-обкрадав цей багатостраждальний край мало не шість років. Адмінресурс у його виконанні на виборах1999-го, 2002-го i референдумі 2001-го Кучма ставив у приклад іншим «губернаторам». Та Сумам набридло бути «щербатими» у 2004-му. Один студентський похід на Київ чого вартий!

Сьогодні він уже ніхто. Спочатку свідок, а тепер уже i обвинувачуваний у кримінальній справі за численними фактами нецільового використання бюджетних коштів, брудної приватизації і перевищення службових повноважень, що виявилось у банальному владному рекеті. Один з найвідданіших кучмістів тепер, немов загнаний звір, переховується невідомо де, можливо, за кордоном. А поки господар «у бігах», в усіх його «хатинках» (квартирах, дачах, офісах на Сумщині i в Києві) тривають обшуки.

Відчиніть, міліція!

На цій розкiшнішій дачі Щербаня в київських Осокорках «Україна молода» разом з міліцією вже побувала тиждень тому. Того разу все звелося до передачі обслузі повістки на допит. Тепер наміри слідчих Сумського УБЕЗу на чолі з керівником обласної міліції Володимиром Горпинченком були значно серйозніші. На руках — відповідна постанова обласної прокуратури i санкція Сумського апеляційного суду про обшук цієї вотчини у мальовничому місці на березi Дніпра.

Причини обшуків усіх володінь «екс-губернатора» днями пояснив пресі новий керівник Сумщини Микола Лаврик. За його словами, зараз у розпорядженні слідства є десятки, а то й сотні свідчень акціонерів, які підтверджують факти вимагання Щербанем у власність прав на майно підприємств області й контрольні пакети акцій. Передавали своє кровне під неабияким тиском, як безплатно, так i за заниженими цінами. Подробиці не розголошуються, щоб не нашкодити слідству. I взагалі, Володимира Петровича неодноразово запрошували до міліції як через повістки, так i по телевізору. Словом, як у відомій рекламі: «Ви ще переховуєтесь? Тоді міліція йде до вас!»

Та інформаційно підготовленим виявився i «останній з донецьких» в кооперативі «Одіссей» охоронець Руслан Волошко, який, незважаючи на вагомі аргументи слідчих, відчиняти перші й другі ворота вперто відмовлявся. Бува, не отримав інструктаж від когось із власників після першого візиту. Хоча б від Щербаня-молодшого, який, за свідченням обслуги, i є їхнім безпосереднім керівником останнім часом. До речі, саме на нього він i посилався, мовляв, садиба Артемова, а санкція на обшук виписана на батька. Та ні він, ні екстрено викликана з Києва домогосподарка Світлана Кулик документально підтвердити право «феодальної спадщини» синка не змогли. Та й не важливо це, коли адреса вказана вірно, та й інших свідчень чимало. Словом, татусь у розшуку. I «світить» йому стаття 189-та, ч. 2, яка передбачає інше життя строком від 3-х до 7-ми років. Та й не єдиний цей кримінал, за яким він фігурує. Отже, ми знову на території, але цього разу перед правоохоронцями відчиняються двері в найпотаємніших кутках.

Будівниа землеманія

Який обшук без понятих? Ними погодились бути сусіди Щербаня. Костянтин Іванович та Ірен Вікторівна — звичайні київські пенсіонери з відповідними статками. Аж дивно, що поряд з хоромами колишнього можновладця збереглися їх простенькі будиночки. Зрозуміло, що власник у гості їх не запрошував, тож багато чого з побаченого стало для них справжнім відкриттям. Хоча й самі пригадують чимало цікавого з того, як новий сусід почав обживатися.

«З'явився він тут десь у 1995-1996-му, — розповідає пан Костянтин, — починав з чотирьох соток i одного будинку. А вже потім...Почав скуповувати ділянки i праворуч, i ліворуч, близько 20 тисяч «зелених» платив за кожну. Пропонував найближчим i так далі. Ми в набат ударили ледь не всією вулицею, бо вона вела до Дніпра, а його власністю стали ділянки з обох боків — боялися, що перекриє парканом нам вихід до річки. Так воно i сталося». «Однієї зими навіть жили тут, мерзли, щоб зашкодити будівництву, — підхоплює пані Ірен. — Та куди там! Де тільки не писали петиції, все дарма».

Старожили, що отримали дачі ще за радянської влади від якогось ВІПХЗР, згадують ті часи i природу «до Щербаня» з ностальгією. Тут був причал i катером зручно було добиратися з Києва. Було урвище з чисельними гніздами ластівок, добре ловилася риба. Та новий господар намив берег, зміцнив його щебнем (завозили багатьма баржами), перекрив вихід до дніпрової затоки i збудував власний причал для потужних катерів. Огородився від усіх високим кам'яним парканом, який невдовзі став зайвим. Бо землеманія не відпускала, i на сьогодні йому належить ще 16 ділянок землі, на яких побудовано стільки ж нових котеджів i гараж у сх чідному архітектурному стилі, розрахований на потужний автопарк. У сезон тут постійно працювало близько сотні «глухонімих» будівельників. Але огородити нові володіння (тепер їх площина на око — гектара півтора), як i добудувати деякі котеджі, Щербань не встиг. Труби, арматури, цегла — все покинуто просто неба. Люди впевнені, що Щербаню належить i невеличкий острівець навпроти його володінь. Дуже вже хотів його купити. З огляду на те, що у його власності на Сумщині перебував цілий конезавод з кращими скакунами світу, а також два кришталево чистих озерця з відповідним рівнем базами відпочинку на березі, чутки в «Одіссеї» про приватний острів нісенітницею не здаються.

Шабля на поясі, самовар на столі

Самотній i покинутий транспорт (іномарки «Шевроле», «Хюндай», «Вольво», джип «Ленд Крузер», два престижні катери, водний скутер i навіть вітчизняний армійський ЗІЛ-131 з потужною системою зв'язку) не викликав такого подиву правоохоронців, як інші захоплення Щербаня-колекціонера. У підвалі літньої кухні очам відкрився справжній етнографічний музей. Тут тобі i прялки, мідні i бронзові невеличкі церковні дзвони, ваги, горщики, глечики, діжки. Та найбільше вражає кількість самоварів — їх автор нарахував близько сімдесяти. Ще півсотні, просто під дерев'яними сходами, i впираючись у шкіряні дивани, розташувалися у триповерховому будинку відпочинку. У тому, де є i більярдна, i рибальська кімнати. Переважна більшість самоварів — знамениті Тульські, вироблені у ХІХ — на початку ХХ століття. Добре збереглася марка майстра, придивившись, можна прочитати, що робив їх на власній фабриці сам Баташев або його спадкоємці. Домогосподарка Світлана каже, що це захоплення молодшого Щербаня, особисто вона скуповувала раритет для цієї «чайної церемонії» навіть обабіч доріг.

Інший сюрприз — в підземному поверсі головного житлового будинку. Саме тут в тренажерному міні-спортзалі (поряд iз сауною i басейном) було знайдено чимало вже запакованих картин, переважно сучасних авторів чи сувенірних копій класиків. Тут таки в двох рибальських чохлах правоохоронці знайшли близько трьох десятків клинків. Холодна зброя вражає, хоча на справжню зброярську колекцію не тягне. Французькі й російські шаблі часів Наполеона та Олександра ІІ, шпаги з лев'ячими головами на руків'ї i фашистською свастикою, палаші, штик-ножі, кортики. З огляду на все це чомусь згадався вірш про муху-цокотуху, де є i базар, i самовар, i комарик, який «саблю винімаєт»... Полковник міліції Горпинченко каже, що все це добро слід ретельно перевірити, провести експертизу, визначити цінність, бо i на картинах, i на клинках зустрічаються наліпки з інвентарними номерами. Немов з музею чи галереї.

Статки з однієї «губернії»

Певний дизайнерський несмак відчувається i в самому житловому будинку, від першого до четвертого поверху. Спальні (а їх чимало) немов шаблонні готельні номери, хоча й «люкс» чи «напівлюкс». Усюди картини, ікони, бюсти, опудала хижих птахів, макети каравел — все несистемно i негармонійно. Є й великий фарфоровий глечик з обличчям господаря i настінна фотогалерея: Щербань з конем, в літньому критому басейні тощо. Повсюди каміни, є бар i потужний підзорний прилад на одній з лоджій для милування, повитим рослинністю островів, Дніпром. А взагалі, складається враження, що все, включно з меблями, тут лише тому, що дороге.

Провівши на дачі в Осокорках декілька годин, ми залишали її, розуміючи, що правоохоронці обшук лише почали i роботи в них ще вдосталь, не на один день. Дуже вже великий «одіссейський» притулок Щербаня. Зрозуміло одне — на зарплатню «губернатора» такого не набудуєш, вистачить лише на кiлька самоварiв. У цю місцину закопано чимало грошей, вкрадених переважно iз Сумщини.