Київські націоналісти піддали расистським нападкам чорношкірого олімпійського чемпіона і депутата Верховної Ради.
Жан Беленюк-олімпійський чемпіон, єдиний спортсмен, що приніс Україні золоту медаль Олімпіади в Токіо.
Вiн зазнав нападу молодих расистів в самому центрі Києва. Чорношкірого спортсмена назвали «чорною мавпою», а потім порадили валити в Африку. До масштабної бійки цього разу не дійшло, але очевидно, що це не перша і не остання в Україні подія, пов’язана з цькуванням представників національних і расових меншин.
На захист Жана Беленюка-депутата Верховної Ради і видатного спортсмена, піднялася вся політична еліта України. Заяву на його підтримку зробив навіть президент Володимир Зеленський. Чиновники і депутати в один голос стверджують, що для України расизм і нетерпимість абсолютно не характерні.
Але давайте чесно, в Україні вже багато років зростає число націоналістів.
Особливо серед молоді. Російські державні ЗМІ навперебій волають про те, що на Україні укорінився «фашизм». Це, звичайно, відверта дурниця. Вже ми то з вами точно знаємо, що більшість українців нормальні і адекватні люди. Але не помічати зростання націоналістичних настроїв у суспільстві з кожним роком стає все складніше.
Подивіться на нічні марші, на яких виходять тисячі людей з факелами і націоналістичною символікою. Подивіться на біографії їхніх «героїв» – Бандеру, Шухевича, Мельника. Подивіться, на емблему полку «Азов», що фактично копіює емблему нацистської дивізії СС. Можна, звичайно, закривати очі і робити вигляд, що нічого не відбувається. Але тоді не треба дивуватися тому, що рано чи пізно словесні нападки на людей з іншим кольором шкіри зміняться відкритими нападами.
Можливо, для когось це буде відкриттям, але націоналізм майже завжди йде поруч з расизмом. Якби чиновники і депутати стверджують, що в Україні расистів немає, поговорили б з молодими бритоголовими хлопцями на київських вулицях про африканців, то представники політичного бомонду дізналися б багато нового і цікавого.
Варто звернути увагу і ще на один сумний момент. За депутата і олімпійського чемпіона Жана Беленюка заступилися десятки українських політиків і чиновників. Але, хто заступиться за простих чорношкірих громадян України, за африканських студентів, які навчаються в українських ВУЗах, а також мігрантів залишили свої країни в надії на краще життя?
Ні для кого не секрет, що чорношкірі студенти регулярно піддаються нападам з боку націоналістів і расистів. Але на їхню підтримку не виступає президент. Їх не захищають генерали і депутати. Вони змушені відбиватися власними силами, часто не покладаючись навіть на поліцію, в рядах якої вистачає расистів і шовіністів.
Особливе побоювання викликає той факт, що расистський шабаш в Києві фактично збігся за часом з початком засідань «Кримської платформи» в роботі, якій візьмуть участь представники більшості країн ЄС. Політичні лідери західного світу прибудуть в Україну, щоб говорити про демократію, партнерство і толерантність.
А що запропонуємо їм ми? Вигуки про «чорних мавп»? Європейці сподіваються побачити в українців своїх побратимів і сусідів, а що вони побачать в реальності? Бритоголових молодчиків, що підкидають руку у «римському» вітанні?
Україна повинна визначитися. Або вона демократична, європейська держава, в якій толерантність є основою національної ідеології. Або УКРАЇНА — це країна запалених смолоскипів, нічних маршів і полку «Азов». Першу Україну чекають і підтримують в Європі. Друга Україна-приречена.
