На мій погляд мовне питання це прояв кількавікової боротьби між руськім міром і українським світом. Російські колонізатори забороняли українську мову, тому що чудово розуміли, що поки вона є, доти існує українська нація, а, значить, існує загроза українського сепаратизму для російської держави. Нікому не хотілося і не хочеться втрачати свою найціннішу колонію Україну. Ні царям, ні Брєжнєву, ні Путіну. Тому вони завжди талдичили, що українського народу не існує, що ми один народ. Брєжнєв заявив, що "взят курс на создание новой исторической общности- советский народ". Тобто курс на тотальну росифікацію, асиміляцію. Ще б пару років у складі СССР, і від українського світу не залишилось би ні ріжок, ні ніжок. Трошки не встигли російські колонізатори. Але надію мають. І для цього руській мір активно використовуючи свою п'яту колону в Україні - всіх оцих бужанських, добкіних, пальчевських, разумкових, вєнєдіктових, наєвих і т. д. Які так вперто чіпляються за збереження в Україні атрибутів руського міра: російські назви вулиць, міст, гєоргієвскіє лєнточкі, дєнь Побєди і в першу чергу руській язик. І, звичайно, за консервацію русифікації українців. Тому вони ув'язнюють антоненків, кузьменків, дугарь. Чому я використав слово "наєвих"? Тому що, коли Порошенко призначив Наєва командуючим, тоді я в одному з ефірів спитав волонтера, як наші військові оцінюють нового командуючого. Відповідь була така: матюками. Бо забороняє стріляти по російських сеп аратистах. І от тепер в Інтернеті розміщена заява Бутусова, що військове командування не забезпечило нашу армію боєприпасами: мінами, снарядами. Що це, як не саботаж? Під час першої світової війни росіяни підозрювали свою царицю в співпраці з німцями, бо вона була німкеня. А у нас, куди не плюнь, на ключових посадах наєви. Під час війни з Росією.

   Але в цій історії з черговою атакою на українську мову є і позитивний момент. Оці долженкови, які ініціювали відповідне звернення до КС, аргументають тим, що останній мовний закон ущемляє нацменшини. Нарешті вони визнали, що в Україні є нацменшини. (Як же велікоросам не хочеться називати себе нацменшиною.) А раз так, то неозброєним оком видно, що в Україні ключові посади в державі і позиції в економіці займають представники нацменшин: зеленські, разумкови, авакови, арахамії, ахмєтови, коломойські. А це загроза національній безпеці. Отак ми, українці запанували у своїй сторонці. Ганьба нам, українцям.