Якби не було дисидентів, не було б незалежної України.

Я жив у часи Сталіна, Хрущова і т. д. Дійсно, після війни колядування і щедрування вже строго не переслідувалось, але почитайте розпорядження Леніна, як розправлялись з церквами і священниками після революціі. Про це розповідали і старі люди.

СРСР був табором за колючим дротом. Інакодумстіо жорстоко переслідувалось. Панувала тотальна цензура у засобах масової інформації. Не було вільних виборів. Та що вам про це розповідати, раз ви все це називаєте брехнею

Вам зараз краще живеться, ніж у радянському союзі? І які у Вас перспективи? Вашим онукам дадуть безкоштовне житло? Забезпечать роботою, гарантують нормальне медичне і пенсійне забезпечення?

 

Якби не було дисидентів, не було б незалежної України.

Десиденти (лат. dissidens «несогласный») були і є у всі часи і в кожній країні. Це люди, які незадоволені своїм життям, частіше ті, хто не може пристосуватися до дійсності і реалізувати себе в суспільстві, звинувачуючи у цьому саме суспільство і державну владу.

Це люди із завищеною самооцінкою, вважаючи себе найрозумнішими і геніальними. Люди з загостреним почуттям образи на всіх, хто не поділяє їхніх поглядів і не дооцінює їхню "геніальність".

Десиденти порушують загально прийняті норми суспільної моралі, тому вони завжди не сприймалися не тільки офіційною владою, а й пересічними громадянами.

Тому десидентство ніколи не приносило користі супільству, а тілько руйнувало його. 

Найгірше, коли десидентство виникає на основі радикального націоналізму. Воно породжує націоналістичну ксенофобію - ненависть до інших націй. А це призводить суспільство до фашизму і нацизму.

Найвідомишими націоналістичними десидентами ХХ ст. були Гітлер і Муссоліні.

Всі знають, до чого призвела їхня десидентська діяльність.

Україна стала незалежною і суверенною у 1991 р. не завдяки десидентам, а завдяки волі українського народу, який  включає 51 національну групу,  А коли до влади прийшли українські націоналісти-радикали і колишні десиденти, то маємо те, що маємо.

"Це люди, які незадоволені своїм життям".

Дисиденти в СРСР - це люди, які були незадоволені порядками комуністичного режиму - відсутності свободи слова, зібрань, виборами вищих органів безсвободи вибору.

Зате, пан Киричок, при соціалізмі у владі ніколи не були проходимці і казнокради. Раджу Вам хоча б почитати про принцип демократичного централізму, який був головним принципом при соціалізмі, тоді зрозумієте, які тоді були вибори.

А цікаво, Городянин, чи жили ви за часів розвинутого соціалізму ?

Так , жив. У 70-ті роки минулого століття (так званий ровинутий соціалізм) був найкращий період, який міг би стати початком глобального покращення нашого життя. Якби не "новоє мішление" Горбачова в СРСР у 80-тих і фанатичний, схильний до маразма націоналізм Чорновола і Лукяненка на Україні у 90-х, а здоровий глузд, на кшалт Ден Сяопіна у Китаї, то ми зараз жили б краще, ніж європейці та американці.

Я памятаю, як у 1991 р., коли треба було негайно братися за налагодження виробництва, в умовах раптом зруйнованої системи центрального управління  в межах союзу, перша Верховна рада три тижні вирішувала, який прапор вивісити - жотоблакитний, чи червоний в крапочку. Мітингували з ранку до вечора цілий рік. Героями стали ті ж десиденти, які повілізали із усіх дірок, де сиділи, насолоджувалися балачками про незалежність та хаосом, який вважали своєю перемогою. 

За цей час у країні відбувся дефолт. Зупинилося все. Тільки кмітливі люди (прізвища називати не буду, щоб не образились) стали мільярдерами, скориставшися застоєм, який продожується і зараз. За копійки скупили все, що можна було скупити.

Пересічні громадяни радуються тому, що хочаб житло, одержане у 70-80-х роках залишилося у них, хоча зараз ті ж "кмітливі люди" зробили їх заручниками свого житла, яке зараз руйнується або його не можливо утримувати. 

Слава Україні!

А про десидентів у Сумах нагадують тільки вулиці, названі їхніми іменами. Вул. Чорновола (замість Калініградської). Хоча до Сум Чорновол ніякого відношення не мав. І слава Богу, що не мав, бо після того як його призначили губернатором Львівської області, він за пів-року не тільки пересварив усіх можновладців області між собою і урядом, а ледь не знищив виробничий секстор,  інфраструкуру області. Потім зрозумівши, що облать не для нього, покинув посаду губернатора і подався у президенти. Тільки трагічний випадок, а може ще що,  завадили йому зробити десидентами всіх мешканців України у своїй же країні. 

Слава Україні!

тут зібрали колись з іванущенком та садівничим джерела про сумських інакодумців. може кому буде цікаво 

https://www.academia.edu/4099821/%D0%86%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%96._%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2_%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2_1955-1990_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8_._%D0%A2%D0%BE%D0%BC_1_%D0%A3%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%92%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%90%D1%80%D1%82%D1%8E%D1%85_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%83%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%B9

Інакодумство і десидентство було завжди і всюди. Але воно ніколи не приводило суспільство до кращого життя. Зараз інакодумство теж є - воно проявляється у діях так званих "активістів". Іванущенко - це сучасний інакодумець, вірніше, нігіліст (нігіліст — це людина, яка знає принципи цивілізації, лише поверхово).

Іванущенко любить себе в науці більше, ніж науку у собі. Колишній студент-заочник, видаючий себе за вченого-дослідника.

Скориставшися своєю посадою директора обласного аріхву, на я ку його призначила Сумська влада за часів Ющенка, він одержав доступ до архівних матеріалів і, нібито, зробив якісь відкриття, а насправді просто почав смакувати тією мерзотою окремих найбільш негативних фактів діяльності НКВС, які знайшов на полицях архіву. 

Насправді Іванущенко радикальний націоналіст, який намагається довести, що в історії Сумщини і всієї Слобожанщини нічого позитивного ніколи не було. Але ж це не так.

Сподіваюсь, що згадану книжку люди сприймають простим висвітленням негативних фактів нашої історії і її зміст не затьмарює героїчну історію Сумщини вцілому.

ну ви даєте...

Читайте краще книжки про Сумщину, які написали Корогод Г. та Манько М. 

http://shron1.chtyvo.org.ua/Korohod_Borys/Narys_istorii_Sumschyny_Vypusk_I.pdf

http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&Image_file_name=book/0013542.pdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=0

не во всем брешут. никто не щедровал и не колядовал. это только по селам было. начало возвращаться в начале 90-х. на пасху всегда каждый год был стабильно воскресник. только не пойму разговора, его сути. так и будем вспоминать? россия - это не ссср. а семью моего деда как раз на сумщине и раскулачили, хотя они работали только свр=оими силами, его - в детдом. так и будем ныть, что при рррр мороженое было вкусное и по 7 коп?

Ноют только нацики - выходцы из Галичины, Волыни и Закарпатья, которые понаехали на Сумщину в 1970-х и сейчас выдают себя за коренных слобожанцев, навязывая нам свою нацистскую идеологию. Слобожанщина всегда была свободной. Поэтому и называется Слобожанщина. Она многонациональна и интернациональна. И всякая "бандеровщина" тут никогда не приживется. Поэтому всякие лозунги типа "...понад усэ" только раскалывают общество и ни к чему хорошему не приведут.

Даже Т.Шевченко говорил в том числе и на русском языке, а букварь его назывался "Букварь южнорусскій".

https://www.t-shevchenko.name/uk/MiscWorks/Bukvar.html