КРИВАВА МЕЖА «СХІДНОГО КОРПУСУ»

31 серпня в середовищі, яке колись називалося «правим рухом» Харкова, пролягла кривава межа. Провело її рекетирське бандугруповання, що іменує себе «Східним корпусом». Під час розмови між «східняками» та представниками харківського навколофутбольного руху, сенсом якої було примусити хлопців не критикувати діяльність «Східного корпусу», його керівник, Олег Ширяєв, відкрив неспровоковану стрілянину по беззбройним людям, а цей приклад наслідували його підлеглі. В результаті чотири особи було поранено, серед них Артем Цвігун, який зазнав особливо тяжких поранень.
Хто такий Артем Цвігун? Націоналіст, патріот, спортсмен, активіст Майдану, учасник оборони Харківської ОДА та бою на Римарській у 2014 р., впродовж 2014–2015 рр. брав активну участь у придушенні сепаратиської діяльності на Харківщині, боєць полку Азов у 2015–2016 рр.
Хто такий Олег Ширяєв? Покидьок і мразь, що видавала себе за «правого». Співучасник незаконних схем з конвертації валюти в команді Євгена Жиліна за часів Януковича. Зрадник, який у 2011 р. після початку репресій проти СНА і «Патріоту України» став на бік СБУ-шних провокаторів Калюки та Бестаєва. Молодший «діловий» партнер «ефективного муніципального менеджера» Г.А. Кернеса. Рекетир і здирник, від дій якого постраждало безліч підприємців.
Олег Ширяєв створив під прикриттям патріотичних гасел воєнізовану структуру «Східний корпус», яка жодним чином не проявила себе під час бойових дій, а сам Олег Ширяєв під час Широкинської операції виявив неприховану трусість, в чому я мав нагоду особисто пересвідчитися. Натомість у Харкові ця група, прикриваючись іменем та славою батальйону «Азов» розпочала справжній терор проти незахищених підприємств і окремих осіб. За вміння заробляти гроші у будь-який спосіб цього «вправного менеджера» Андрій Білецький призначив керівником всіх навколоазовських структур у Харківській області. Це призначення викликало шквал обурення у старого членства «Патріоту України» та інших харківських правих. В червні 2015 р., коли відбувався ідейно-світоглядний конфлікт у керівництві полку, питання щодо призначення Ширяєва було одним з найбільш гострих. З Андрієм Білецьким у мене відбувся наступний діалог:
– Андрій, чому на керівну посаду в місті, яке є «alma mater» нашого руху ти призначив цього конченого виродка Ширяєва, який зрадив нас у 2011 році?
– Олег, ти згадай, в УНСО колись було правило, що після 24.00 всі вчинки обнуляються. А Ширяєв вправний менеджер і вміє заробляти гроші?
– Андрій, я не гірше за тебе знаю історію УНСО, там існував принцип обнуляти заслуги, а не всі вчинки підряд. Робилося це виключно для того, щоб людина не почивала на лаврах. Якщо хтось зрадник і стукач, то він після 24.00 не стає автоматично чесним хлопцем. А вміння заробляти гроші «мутними схемами» несе нашому руху лише шкоду і небезпеку. Єдиним нашим справжнім капіталом є наше чесне ім’я.
Наші аргументи тоді не були почуті, Олег Ширяєв і «Східний корпус» одержав повний карт-бланш на будь-які махінації та оборудки, що й вилилося в хвилю рейдерських захоплень, здирництва, «кришування» незаконних оборудок. «Східний корпус» зажив у Харкові «слави» найбільших «безпрєдєльщиків». Чесне ім’я батальйону «Азов», наші героїчні вчинки, кров наших загиблих і поранених побратимів Олегом Ширяєвим і «східняками» було конвертовано у брудні мільйони. Керівництво «Східного корпусу» вже сьогодні, м’яко кажучи, не бідні люди з валютними рахунками у іноземних банках, зі зв’язками у владно-олігархічному середовищі та намірами йти у «велику політику». Вони вже відчули себе «господарями життя», які безкарно можуть творити все що завгодно, плюючи не те що на закон, а на самі елементарні норми та здоровий глузд. Тому нічого дивного, що вони без жодних докорів сумління відкрили стрільбу по своїм колишнім товаришам з «азовського» середовища. І тим самим проклали шлях до кривавого протистояння, спинити яке буде вкрай важко. Звичайно, не може бути жодних ілюзій щодо притомності Олега Ширяєва і його «сподвижників» та їх спроможності виправити ситуацію. Ця відповідальність відтепер цілком лежить на найвищому керівництві «азовського» руху, їх здатності усвідомити та виправити помилки.
А на останок хочу нагадати про нашу не дуже давню історію, яку, здається, дехто ґрунтовно підзабув. Поруч з великими звершеннями і героїчними вчинками українських націоналістів середини ХХ ст. є одна річ, яка не може не викликати справжній біль і розпач у будь-кого з українських патріотів – братовбивча війна між ОУН(м) і ОУН(б). Жорстока і безсенсова, у якій не було правої сторони і не було переможців."