Нічого в принципі не змінилося. Явка низька: хтось взагалі начхав на вибори, хтось не побачив, за кого можна голосувати. Дійсно нових обличч, а тим більше ідей, було вкрай мало...

Виборець проявив розчарування Пецею, але загалом цілком задоволений станом речей в країні: інфляція, "дивна війна" з капітулянтсько-договірними тенденціями від самого початку, збереження старих корупційних схем, збереження в більшості самих носіїв цих схем, зростання тарифів, відсутність реформ. Тому Сєня і Ко йдуть голова до голови з Пецею, а екс-ПРиги неслабо набирають голоси як за свій оппо-блок, так і мажоритаркою.

те, що коміки пролітають мимо каси - це добре, але вони й так мали відійти в небуття. метою ж цих виборів мала бути системна перебудова країни, - і цього, вочевидь, не буде.

Возняк ось дуже песимістично оцінює те, що сталося.

Тарас Возняк Тарас Возняк — головний редактор Незалежного культурологічного журналу «Ї».

Перші висновки виборів до Верховної ради України

27 жовтня 2014, 09:04

Перші висновки попри політкоректні заяви політичних лідерів країни:

Український народ так і не зрозумів, що в Україні війна і вибори мали в першу чергу враховувати саме це. Метою виборів мала стати консолідація суспільства перед лицем ворога. Цього не сталося.

Президент Петро Порошенко не отримав мандату довіри, на який він розраховував – за попередніми даними президентський блок мав отримати близько 35-40% голосів. Очевидно український народ очікував, що за чотири місяці президентства він закінчить війну, звільнить окуповані території і проведе всі необхідні реформи.

Завдяки голосуванню виборців вкотре відбувся розкол і зміна центру влади – в парламентській республіці, якою є Україна, центром прийняття рішень стає пост прем'єр-міністра, яким, за результатами виборів стане Арсеній Яценюк.

Попри коаліційну угоду, яку укладуть президент і майбутній прем'єр-міністр повторюється ситуація розколу влади 2005 року і взаємного поборювання, коли президента позбавили реального впливу на політичні процеси, що і призвело до повернення Януковича, відторгнення Криму та окупації Донбасу. Причина сьогоднішної війни саме там, в далекому 2005 році.

Путін отримав у Верховній раді України важелі політичного впливу, якими є не тільки Опозиційний блок колишніх регіоналів, але й їх приховані та ситуативні попутчики з Партії Ляшка та Партії Батьківщина.

Такі політичні проекти, як Комуністична партія, Партія Громадянська позиція і Партія Сильна Україна завершили своє існування.

Доля Партії Громадянська платформа свідчить, що в українській політиці говорити народу правду не має сенсу.

Успіх Партії Самопоміч та Партії Ляшка свідчить про все більшу роль популізму в політичному житті.

Успіх Опозиційного блоку показав, яка величезна кількість людей не те що не розуміє, навіщо Україна, а після пролитих рік невинної крові все одно люто її ненавидить.

Результати виборів на жаль засвідчили безвідповідальну, якщо не злочинну інфантильність українського суспільства, яке навіть в умовах війни не змогло консолідуватися довкола одного центру і саме внесло у і так неконсолідований правлячий клас нові розколи.

Виходячи з попереднього можна очікувати, що Україну чекають наступні потрясіння.