Масований забіг з вітрильника під назвою «Свобода»

(как говорится «Как Вы яхту назовете так она и поплывет…»)

Останнім часом регіональні активісти ВО «Свободи» всіляко намагалися довести, що ця партія не є маргінальною структурою. 

Намагались хоча і недолуго та непрофесійно (як то кажуть в межах кошторису…) проводити «масові заходи», які переважно борщами, кулішами та обіцянками про світле майбутнє.

Все це виглядало недолугим враховуючи на все зростаюче провалля між

рядовими «свободівцями» та їх кукловодами, на кшталт Ігоря Мірошниченка та «мегафюрера» Олега Тягнибока.

В той час як прості «свободівці» намагались якимсь чином врятувати рейтинги політструктури їх «поводирі» займались «своїми справами» (наприклад, лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок опікувався в першу чергу будівництвом особняків у заповідній зоні під Києвом, не забуваючи про свого брата Андрію. В свою чергу Ігор Мірошниченко, який курує діяльність «Свободи» на Сумщині, мабуть опікувався продажем власного будинку у центрі Києва та проблемою, який черговий пам’ятник Леніну завалити…).

Коротше кажучи, за своїми справами «лідерам» було явно не до розбудови «Свободи», а тим більше до питань, яких все більше виникало (і не мало   відповіді) у простих членів партії, в тому числі (а може і в першу чергу) на Сумщині.

Як то кажуть все має свій запас міцності. За такої тяги лідерів партії до нерухомості і вирішення своїх питань, з’явилась величезна прірва в середовищі «свободівців», що вилилось (дивись Інтернет) у масований забіг з тонучого вітрильника під назвою «Свобода».

Трапилось те, що повинно було трапитись. Написали відповідні заяви та вийшли з лав Сумського обласного осередку «Свободи» аж 24 чоловіки (хоча мабуть уже й більше), включаючи представників керівної ланки. При цьому залишили «тонучий політичний корабель» кращі представники політструктури, які до останнього залишались вірними ідеям «Свободи» та чекали «зворотного зв’язку» з лідерами, але так і не дочекались.  Їх «кинули» на призволяще.

Хто ж тепер залишається на Сумщині  в цій маргінальної структури. Хто ж тепер борщі та каші варитиме і закликатиме до лав цієї «потужної» та «ідейно міцної» структури.

Хочеться тільки сказати: «Свобода» - вперед!», але фактично нікому відгукнутися. Кандидатур не багато! Залишилися лише лідери на кшталт  легкодоступної «Леді Ю» місцевого розливу (Юлії Левченко) та півтора кашовара (яким байдужа ідеологія та все рівно під чиї знамена перефарбовуватись).

  Ось така в рідному сіті «картина маслом» вимальовується.

Україна понад усе

(від імені розчарованих)