З цієї нагоди ювіляра вітали - голова районної державної адміністрації Олексій Коренєв та голова районно ради Олександр Кушніренко, відомі в Україні поет-гуморист Василь Довжик, бандурист Микола Мошик, поет Віктор Осадчий, журналіст, поет, письменник Іван Житник, член Національної спілки краєзнавців України Іван Абаровський, редактор Недригайлівської районної газети  «Голос Посулля»  Ігор Скрипченко, поетеса Євдокія Тернова, начальники відділів освіти та культури і туризму  РДА Олександр Токаренко і Ніна Маслак, вчитель Козелянської школи Олексій Забара, місцеві артисти, друзі, знайомі і звичайні шанувальники таланту Миколи Гриценка…
 

Вела це неординарне дійство директор Недригайлівського будинку дитячої та юнацької творчості Тетяна Токмань (Бідах).


А народився Микола Гриценко на пам’ятну дату -  9 травня 1962 року в селі Тимченки Недригайлівського району Сумської області.


Після закінчення Козелянської середньої школи вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.


Отримав фах телевізійного журналіста. Служив у лавах Радянської Армії.
 
 
У складі військових підрозділів у 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Працював у Сумському облтелерадіокомітеті.


При створенні головної редакції телебачення в 1987 році, став першим головним редактором телебачення Сумського облтелерадіокомітету.


Автор і ведучий багатьох циклів популярних телепрограм на Cумському телебаченні в 1987 - 1995 роках.


У 1995 році М.  Гриценко призначений представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Сумській області.


Брав безпосередню участь в розробці та реалізації концепції розвитку телерадіомовного простору Сумщиниі.


В 1998 році Микола Гриценко був ініціатором створення в Сумах обласного громадського об'єднання «Мистецький центр «Собор», голова правління центру з 1998 року.


Мистецький центр «Собор» став консолідуючою організацією митців краю, представників різних громадських осередків.


На базі мистецького центру у 2009 році створено сучасний арт-клуб «Сумка».


Микола Гриценко автор ідеї та координатор проекту зі спорудження в Сумах пам'ятного знаку «Сумка», який за своєю оригінальністю, щирістю, народністю дуже полюбився сумчанам.


З 2000 року М. Гриценко працює в центральному апараті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, керівником прес-служби Національної ради, головним редактором журналу «Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення». Член ради громадської організації «Сумське земляцтво в м. Києві», головний редактор альманаху Сумського земляцтва «Земляки».


Голова Недригайлівського регіонального земляцтва. М. С. Гриценко - член Національних спілок журналістів та письменників України, автор книг прози, поезії, публіцистики «Довго кувати зозулі» (1993 р.), «Білий налив» (1994 р.), «Самар» (1998 р.), «Книжка» (2000 р.), «Голоси на вітрі» (2004 р.), «Живи добром» (2009 р.), «Повернення дощу»(2010 р.) Він у різні роки був співкоординатором та головою журі Всеукраїнських літературних конкурсів «Коронація слова» та «Золотий лелека».


Автор тексту гімну міста Сум, низки популярних пісень, що стали лауреатами пісенних Всеукраїнських фестивалів «Пісня року»: «Сумська мелодія», «Дві долі», «Юності пора» та інших.

Микола Гриценко - лауреат Всеукраїнських літературних премій імені Леоніда Глібова, Олександра Олеся, Івана Кошелівця та Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов».


А ще Микола Семенович - люблячий чоловік і тато.


І просто - прекрасна щира Людина…


Пропоную читачам  кілька  чудових віршів Миколи Гриценка…

Повернення дощу
Я вчора був дощем.
Я всю тебе спізнав.
Я краплями котивсь
По тілу і обличчю…
Зненацька я тебе
В степу одну застав
І обіймав твій стан,
І цілував незвично…

Ця музика дощу,
Це тіло й небеса…
Я вчора був дощем,
А ти цього й не знала,
Хоч на п’янких вустах
Лишилася сльоза,
Яку ти уві сні
Ще довго цілувала.


***
Осінні контурм замріяного лісу
На голубім, холоднім полотні…
Немов -остання золота завіса,
Немов-одіж при мені…


Воли
Були раби і підрабки були,
Були пани і ті, що під панами...
Та споконвіку мовчазні воли
Витягували сонце над ланами.

І колесом прокручувався світ,
Скрипіла вісь, аж спини парували.
І батожився той волячий слід,
З якого вже теляток напували.

І виростали мовчазні воли,
Вдягались в шлеї знову серед ночі.
І роги в них фіалками цвіли,
І пелюстками засипало очі...

Сліпі воли. Замрійливо-сліпі,
Отак - в шлеї, у колесі й живеться.
Лиш іноді прорветься їхній спів,
Могутній спів, що спинить власне серце.

 
На фото: Микола Гриценко (в центрі - у білій вишиванці) з друзями та творчими побратимами.