Активна у нас країна, активні у нас люди. Складається враження про те, що скільки не існуватиме наша незалежність, яка б влада при цьому не була керуючою – український народ завжди з глибоким хвилюванням шукатиме змін і знаходитиметься в динаміці ідейної протестної боротьби. Воно б то, й на краще, коли б всі ці зусилля були спрямовані на удосконалення українського законодавства, економічний прогрес, політичну стабільність, одним словом, що б призвело до покращення нашого життя. Але ж при цьому кожен з нас на собі відчуває, що при всій цій довготривалій «біганині» українець краще жити не став, і становиться очевидним, що таку активність створюють за принципом «ганяння голубів на даху» зацікавлені одиниці: чи то політики чи політично заангажовані структури у своїй власній боротьбі за владу.

Ще веселіше виходить, коли у цей процес втручаються, із-за цікавості чи з інших причин, іноземні «помічники». Вони активно консультують українських політиків, вчать жити український народ підставляють завжди своє «дружнє плече» для організації та фінансування локальних сутичок та «чублення українців», але, чомусь так, щоб із-за нього не було видно їх лиця, тобто їх самих. В такому випадку виникає питання, що вони намагаються приховати, чого вони бояться і чого, насправді бажають досягти? А може, як подумати, у них зовсім інші цілі, і їх зовсім не цікавить український патріотизм, та і звідки, наприклад, «ситенькому американцю» знати відчуття слов’янина-українця.

Скажу одне, про співчуття до України «іноземних братиків» я не вірю вже ДАВНО, а вся їх допомога схожа на організацію собачих боїв, коли кровожерливий господар готує та тренує зубатого «пітбуля», котрий би потім перегриз іншим «шавкам» горлянку, доліз до олімпу своєї кривавої боротьби, а господар, при цьому, отримував свої дивіденди, грошову вигоду та моральне задоволення від особистої спроможності, мовляв: «Такий я…., із копійки на чужій шкурі та на чужій території рублик отримав, при цьому і ручки не забруднив». А найголовніше те, що процвітання такої методи «співчуття американця до українця» є безвідмовною, так як вказаний «іноземний собачатник» ніколи не відмовиться від легких грошей за чужий рахунок, а бойового пса, при необхідності, можна і замінити, на його місце і шукати не потрібно, бажаючих - як на кастинг «Х-фактор».

Чудовий приклад щодо сказаного - новостворена в Україні молодіжна громадська організація «Демократичний Альянс», що здійснює свою діяльність за фінансування та координації Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міжнародного фонду «Відродження» (США). За рахунок американського донора ДемАльянс лише за півроку здійснив пошук та відбір найкращих серед лідерів молодіжних громадських структур у кожному обласному центрі та провів для них у різних містах України в рамках практичної адвокації до десятка тренінгів із загальною темою: «Твій вплив на владу».

Знову виникає питання, чому це «американським друзям» так захотілося вплинути на українську владу? І чим, або ким вони спільно з ДемАльянсом намагаються це зробити? Відповідь знову ж очевидна – нашою українською молоддю та студентством, які, як пише історія, ніколи не пасли задніх на теренах українського державотворення, через свою патріотичну свідомість та юнацький максималізм намагаються добитися процвітання своєї країни, але, при цьому, через брак досвіду, знову і знову використовуються політиканами у їх власних протистояннях і залишаються непотрібними після завершення чергової чи то виборчої, чи іншої владної «гризні».

Якщо поміркувати, то в зв’язку з цим зрозуміла політика американського донора, зрозуміла надія керівництва ДемАльянсу, які від нього отримують кошти і вже на наступних виборах бачать себе, принаймні, в складі конкуруючої партії в боротьбі за «владне крісло». А що чекає і на що сподівається молодь, в тому числі і нашого Сумського регіону, серед яких перспективні молодіжні лідери, давно знані у місцевій владі представники студентства Влад Береза та Влад Діброва, котрі на замовлення своїх закордонних ідейних наставників та через «промивання їх мізків» під час тренінгів координаторами та експертами ДемАльянсу роблять в подальшому всю брудну роботу, маніпулюючи свідомістю студентства, які вірять їм як молодіжним лідерам, постійно готуючи останніх до ідейної протестної боротьби проти... інших... таких як вони студентів, а може і школярів, котрі будуть такими ж «пітбулями», але з іншими прапорами та лозунгами на іншій стороні майдану, під цькування мегафонів іншого «собачатника».

Варто запитати, хлопці, а ви усвідомлюєте те, що у кращому випадку вже після наступних найближчих виборів ви станете використані та не потрібні. Розумієте ви те, що розчарування тих студентів та школярів, які вам довіряли і котрих вже використовуєте ви буде набагато більшим і болючішим ніж «нагорода за відданість» іноземному господареві? Зможете потім ви бути спокійними перед самими-собою та знайти для себе гідне місце у нашому «неамериканському» суспільстві, яке вже зараз вас сприймає як провідників агресивної та руйнівної політики ДемАльнсу на замовлення іноземного чужинця? Якщо будете відвертими, то відповісте: « Мабуть, ні!»

З цього можна зробити висновок, що ми – українці - люди різні, маємо різні погляди на життя, політичні спрямування, власні амбіції, але кожен повинен жити і діяти так, щоб це було не «під дудку» та на користь якомусь закордонному «хапузі» або його маріонеткам на кшталт ДемАльянса, а виключно для процвітання нашого краю, нашої України.

Думайте, хлопці!