Про тренера з художньої гімнастики Ольгу Мірошниченко менш ніж півтора роки тому уже писала газета «В двух словах» (Алла Федорина «Нехудожня гімнастика»: xpress.sumy.ua/article/society/1487). Тоді йшлося більше про етичне питання: людина без досвіду в цьому виді спорту з підробними, як з’ясував її колишній працедавець, документами отримала тренерську категорію, заснувала й очолила обласну федерацію з художньої гімнастики й стала головним суддею на місцевих змаганнях. З одного боку – факт фальсифікації, з іншого — бажання розвивати сумський спорт. Здавалося б, справа совісті, і  чи виправдовує мета засоби – покаже час.

Що показав час

Мушу сказати наперед: батьки взагалі складний народ, особливо для вчителів, тренерів, керівників гуртків. Їм свої діти завжди найкращі з-поміж інших, а тому вимагають найкращого ставлення. І нічого незвичайного в цьому немає. Та художня гімнастика, як відомо, спорт одночасно тендітний і жорсткий. Батьки «художниць» мають усвідомлювати, що віддають малечу на секцію, де тренуються день у день по кілька годин, де з дошкільного віку вимагають дисципліни й самовіддачі. І вже коли мами й тата погоджуються на такі строгі правила тренувального процесу, то мають бути впевненими, що тренер знає межу між дисциплінуванням і жорстокістю.

«Софійці зараз сім. В Ольги Миколаївни вона займалася три роки, — розповідає мама однієї з вихованок  Діана Свистунова. – Оскільки я працюю в Києві, на тренування її водила бабуся. Особливих претензій у нас досі до тренера не було. Але на початку року вийшло так, що через ожеледицю бабуся й Софійка спізнилися на заняття на десять хвилин. Після різкого зауваження тренера дівчинка розплакалася й була покарана ста присіданнями «за сльози» й двомастами – «за спізнення». Через навантаження Софійці стало зле, але ніхто не звернув на це увагу. Уночі дитина не могла заснути – боліло все тіло, й особливо м’язи в паховій області». Цими днями діти якраз готувалися до поїздки в Київ на змагання, і Софія, щоб не підводити Ольгу Миколаївну, наступного дня пішла на тренування (про покарання вона спочатку нічого мамі не розповіла). Зал опалювався погано, але тренер змусила ученицю займатися в купальнику. Після цього дівчинка захворіла. Коли викладача попередили, що дитина не поїде на змагання, почули у відповідь, що їй все одно, «… робіть з дитиною що хочете, коліть уколи, але завтра вона повинна виступати». Лікар діагностував важку форму ларингіту. Того ж ранку тренер подзвонила з вимогою привести дівчинку на тренування, принижувала її гідність і, урешті-решт, заявила про її виключення із секції. «Якщо такі, як Мірошниченко О. М., займатимуться вихованням дітей, то в підсумку дитина може перетворитися на фізично й психічно хворого інваліда», — пише Діана свистунова у листі, якого направила до губернатора, начальника управління з питань фізкультури й спорту облдержадміністрації та голови Сумського відділення національного олімпійського комітету.

Ще одного листа мати постраждалої дівчинки направила до прокуратури, де просить перевірити законність надання Ользі Мірошниченко тренерської категорії та розглянути фінансові питання. Як говорить позовниця, купальники й спортінвентар вони мусили замовляти лише в тренера і, як виявилося, за завищеними цінами. При цьому ті, хто хотів купляти самотужки, відразу впадали в немилість. Крім того, заняття потрібно було оплачувати навіть під час канікул, коли діти не тренувалися. Участь у місцевому конкурсі коштувала 500 грн., цьогорічна поїздка до Києва – 1400.

Батьки бувають різні

У надії вислухати точку зору самої Ольги Мірошниченко ми прибули на місце тренувань. Під зачиненими дверима зали схвильовано снували туди-сюди бабуся й дідусь: привели свою онучку на перегляд. Вони відразу ж попередили, щоб я не заглядала до зали – це заборонено. Хвилин через п’ятнадцять Ольга Миколаївна вивела дівчинку. Говорила доброзичливо, розхвалювала її потенціал, розказувала, що знадобиться купити для тренувань. У цілому, враження залишила позитивне. Щоправда, відмовилася коментувати ситуацію зі Свистуновими – одразу направила до офіційних джерел: «Повну відповідь і всю документацію ми (з батьківським комітетом – Авт.) надали, лист написаний колективний і не один». Щодо відповідності такого «покарання» нормативам  — «у колективному листі все вказано, — запевнила вона. – Ця дитина не те що 300, а й 100 разів не присяде. Вона не в тій групі, щоб отримувати таке фізичне навантаження. Дитина не подавала ніяких надій. Тобто вона не входила в склад збірної, не була на жодних виїзних змаганнях. Ось хотіла її перший раз повести, і вони відмовилися. А з приводу нормативів ми вказали в листі, що всі гімнастки тренуються відповідно до міжнародних правил FIGі додатків Всеукраїнської федерації художньої гімнастики. Це все, що я можу сказати».

Утім, лист-відповідь, який надали в управлінні з питань фізкультури й спорту, написаний від імені батьківського комітету ДЮСШ «Спартаківець» з 21 підписом, і сама Ольга Мірошниченко серед адресантів не вказана, тому її власна позиція залишається при ній. Конфлікт «батьки-тренер» перетік у конфлікт «батьки-батьки» і викладач якось непомітно «вийшла з кадру».

У посланні голові управління Олександрові Стрельченку батьківський комітет просить залишити тренера в спокої і дати її можливість займатися улюбленою справою. Батьки впевнені в професіоналізмі й кваліфікації тренера, а діти задоволені досягненнями в спорті на місцевому й міжнародному рівнях. Діана Свистунова при цьому звинувачується в розбійній поведінці. За словами співавторів, жінка вірвалася в нетверезому стані до зали й зчинила бійку. Олександр Стрельченко зазначив, що це засвідчують зйомки камерою. Цікаво, по-перше, кому спало на думку знімати відео в такій ситуації, а, по-друге, хто може підтвердити або фахово засвідчити мама дівчинки  дійсно була в стані алкогольного сп’яніння, а не афекту від люті через жорстоке ставлення до її дитини.

Розрубування гордієва вузла

«Ми створили робочу комісію, зустрілися зі Свистуновою Діаною, вислухали її, розповідає голова спортуправління. —  Почали питати: чи бачив хто-небудь, що ви давали гроші? чи бачив, як ваша дитина виконувала триста присідань? Вона сказала, що ніхто не бачив. Поспілкувалися й сказали, що викличемо її й розповімо, до чого привело наше «розслідування». Що пов’язано з грошима – цим займається прокуратура, оскільки ми як управління зі спорту не маємо таких повноважень. Щодо бійки – справа РУВС. Ми ж усією комісією поїхали на тренування. Зустрілися з батьківським комітетом, подивилися, як проходить тренувальний процес. Перевірили умови: вона (Діана Свистунова) писала, що в залі менше 18 градусів, а там досить-таки тепло. Запитували в дітей, чи їм не холодно – кажуть, ні.

Спілкувалися з батьками, які чекали на своїх дітей. Ми запитали, чи їх тут ущемляють, залякують? «Ні, — кажуть, — нас тренер влаштовує». Перевірили документацію, диплом – ця людина має право займатися тренерською роботою».

«У принципі комісія нічого до пуття і не з’ясувала, тому що немає свідків, — підсумовує головний спеціаліст управління Вікторія Котовська. – Там же під листом Свистунової підписано четверо, діти яких уже не ходять більше року – це нам сама Свистунова сказала. За логікою ці факти вони не могли підтвердити».

Не один у полі воїн

Як з’ясувалося, хоча й не всі факти, але могли. Одна з підписаних мам, яка побажала не називати її прізвища, розповіла, за якими розцінками замовлявся інвентар. Заради цікавості можна порівняти з середньою ціною в Інтернеті – ви неприємно здивуєтеся. М’яч, замовлений тренером, коштував 800 грн (в електронній мережі можна замовити за 95 – 210 грн.), скакалка – 250 грн (відповідно 95 грн.), стрічка — 300 й паличка до неї – 380 грн. (в електронній мережі стрічка з паличкою разом від 95 грн). Звичайно, ціна залежить і від якості. Але ж кожна сім’я має право сама вирішувати, який інвентар дозволити своїй дитині. І на ставлення тренера до учениці платіжна спроможність батьків не мала б упливати.

Жінка розповіла, що доньку забрала півроку тому через постійний пресинг. Ольга Миколаївна – людина настрою, і доводилося постійно брати з собою валеріанку, бо під час занять у залі часто стояв несамовитий крик – навіть знадвору було чутно. Як і Діана Свистунова, вона говорить про заманювання на початку: дитину розхвалюють за здібності, заохочують купити необхідні для занять предмети. А потім ставлення змінюється й відбувається постійний пресинг. Щодо присідань – це, підтверджує, стандартне покарання. Її доньці теж одного разу дісталося. І буває не лише 300 разів відміряють, а й усі 500. Ще одна методика виховання – закривати туалети (про таке писала й Діана Свистунова), мотивуючи це тим, що діти крадуть туалетний папір. «Зараз, — говорить жінка, — займаємося в іншого тренера. Це молода дівчина, майстер спорту – я сама була присутня на її захисті в Харкові. Навантаження в межах норми. При цьому ставлення демократичне, але й не без строгості. Словом, тепер дитина ходить на заняття із задоволенням».

Це, звичайно, випадок із хеппі-ендом. Інша ж підписантка, Юлія Ткаченко, розповідає, що близько двох років тому її донька лікувалася в психіатра після тритижневих зборів у Євпаторії. Повернувшись додому, дівчинка, якій не було й шести років, стала жахатися голосних звуків і боялася навіть взяти зі столу шматочок хліба. Виявилося, ці три тижні її карали за те, що погано їла страви, приготовані тренером і мамою однієї з учениць. Спочатку її доньку називали «хорошою, здібною», а після повернення з Євпаторії вона стала, з точки зору Ольги Мірошниченко, «неперспективною».

Щодо цього тренера, як говорить Діана Свистунова, вже було не одне звернення до прокуратури, але комусь вигідно її залишати при ділі.

Художня гімнастика в нас вважається спортом не для бідних. Можливо, хтось знайшов собі таким чином золоту жилу. Але ж йдеться вже не лише про етику. І навіть не лише про гроші. Має тут, урешті-решт, хоч якусь цінність здоров’я дитини (не лише своєї)? Бодай для когось із «власть імущих»?