Подпольно-партизанские Сумы
В Сумах многие места так или иначе связаны с партизанами и подпольщиками времен Великой Отечественной войны
Просмотр
Ко Дню партизана, который отмечается 22 сентября, мы составили путеводитель по Сумам времен войны.
1. Ковпаковские места Сум
Самому известному партизану, уроженцу Путивля, дважды Герою Советского Союза Сидору Ковпаку в Сумах посвящены район и улица. Хотя непосредственно в Сумах ковпаковцы не воевали, областной центр не мог не почтить легендарного выходца из райцентра.
Улица Ковпака отделяет район «Постройка» от Веретеновки. Бюст Ковпака сначала хотели установить в центре площади, которая была запланирована на большом незастроенном пятачке на углу улиц Курской и Ковпака. Но в итоге расположили в скверике перед Сумским профессиональным лицеем.
На Луке есть улица и переулок Красных партизан, а в Курском микрорайоне — ул. Руднева (С. Руднев — один из командиров Ковпаковского партизанского соединения).
Скульптурная композиция «Партизанский рейд» на Покровской площади посвящена знаменитому карпатскому рейду Сумского партизанского соединения под командованием Ковпака. Автор памятника — народный художник СССР, уроженец с. Шпилевка Сумского района Михаил Лысенко, который в 1920-1923 гг. жил и учился в Сумах. Сидор Ковпак, увидевший работу Лысенко в 1948 г. на киевской выставке, посвященной партизанскому движению, высоко оценил композицию и познакомился с автором. «Меня часто спрашивают, как жили партизаны. Так вот, не надо ничего рассказывать. Посмотрите на эту скульптуру, и вам станет ясно», — говорил Ковпак.
2. Улица Коротченко. Партийный функционер
Наверное, не все знают, кто такой Демьян Коротченко. Оказывается, этот партийный деятель был одним из организаторов партизанской борьбы на оккупированной территории, членом подпольного ЦК КП(б)У. С 22 апреля по 4 июля 1943 года с группой партийных и комсомольских работников находился во вражеском тылу, на контролируемой советскими партизанами территории. Побывал в крупнейших соединениях, выступал перед партизанами, проводил совещания с командирами и политработниками, принимал участие в походах и боевых действиях.
3. Улица Антонова. Погибший секретарь обкома
Улица названа в честь секретаря подпольного обкома партии Александра Антонова. После назначения на эту должность в августе 1941 г. Антонов координировал действия подпольных и партизанских организаций и отрядов. Возглавил партийную организацию партизанского отряда Карпова, который действовал на Лебединщине. После того как немцы усилили борьбу с партизанами и в бою погиб командир отряда И.Карпов, лебединские партизаны стали пробиваться на север области, в брянские леса. Однако место нахождения отряда было выдано немцам предателем, а Антонов захвачен в плен и казнен.
4. Улица Дубровского. Был такой подпольщик
На Химгородке есть улочка, носящая имя Дубровского. Возможно, она названа в честь Федора Дубровского, сумского подпольщика, заживо закопанного немцами в землю. Хотя, по словам замначальника городского управления архитектуры Ольги Бондаренко, точной информации о происхождении названия улицы нет. Но 22 сентября, в День партизанской славы, на улице состоится мероприятие, посвященное памяти подпольщика. Инициатором выступил сын Дубровского, живущий в Симферополе.
5. Покровская площадь. Здесь комсомольцы ушли в подполье
В скверике на бывшей Красной площади осенью 1941 г. собрались Дмитрий Косаренко, Владимир Худяков, Владимир Теребун, Виктор Сипач, Алексей Гранин, Василий Захарченко, Юрий Набойкин и Анатолий Зубченко. Они приняли решение добыть оружие и создать партизанский отряд для борьбы с немцами. Позже планы пришлось изменить, и в городе была создана подпольная молодежная группа. Отремонтировав радиоприемник, члены группы принимали информацию о событиях на фронте и распространяли среди населения. Выпускали рукописные листовки с призывом не покоряться фашистам. Изготовили поддельные документы немецкой комендатуры, несколько раз выводили из строя телефонную линию Сумы–Краснополье. Делали патроны с «сюрпризом», которые подбрасывали немцам, — при выстреле погибал сам стреляющий.
6. Улица Соборная. Альма-матер Дмитрия Косаренко
Сумская школа №2 до 1970-х гг. находилась в здании бывшей женской гимназии, где сегодня разместился один из корпусов Украинской академии банковского дела (в сквере им. Т.Шевченко). Руководитель подпольной группы «Прапор» Дмитрий Косаренко был выпускником этой школы 1941 г. Теперь школа носит его имя. В учебном заведении создан музей «Память», посвященный комсомольцам-подпольщикам и другим героям Великой Отечественной войны.
7. Улица Харьковская. Сожженная телефонная станция
В начале февраля 1943 г. группе Косаренко удалось связаться с партизанским отрядом М.Наумова. От партизан подпольщики получили литературу, магнитные мины, взрывчатку и название «Прапор». 16 февраля 1943 г. Владимир Теребун поджег с помощью термитного шарика телефонную станцию, находившуюся на пересечении ул. Соборная и Харьковская. Операция прошла успешно. Это был первый значительный теракт «Прапора». Вскоре подпольщики с помощью магнитных мин подорвали телефонные шкафы в трех местах — возле сберкассы, комендатуры и телефонной станции.
8. Школа №4. Забывшие Бадаеву
Раньше школа носила имя Марии Бадаевой, а в 90-е каким-то образом его утратила, как и барельеф с памятного знака. Впрочем, сохранился школьный музей Бадаевой.
Мария Бадаева, как и другая партизанка, Мария Рахманова, до войны занималась в Сумском аэроклубе, осваивая, казалось бы, не женское дело — пилотаж. В начале войны девушек зачислили в истребительный батальон, и до того, как фронт приблизился к Сумам, они участвовали в военных операциях, вылавливая немецких парашютистов-диверсантов. После того как 6 октября город оккупировали немцы, девушки вошли в состав партизанского отряда, действовавшего в Сумском районе.
Группы И.Писаненко и М.Рахмановой были особенно активными — за период с 8 октября по 9 ноября они уничтожили 2 легковых и 5 грузовых автомобилей, убили 14 немецких офицеров и 27 солдат. К празднику Октябрьской революции М. Бадаева решила развесить в Сумах красные флаги и провести ряд диверсий, но была выдана и схвачена немцами. Вскоре попала в засаду и М.Рахманова. 16 ноября им и другим пленным был зачитан смертный приговор. Девушек расстреляли на территории школы №5 (сегодня школа №8).
9. Оккупационные админздания
Гестапо в годы оккупации находилось в уже не существующем здании, которое стояло на ул. Николаевской. После войны в нем разместился Сумской горисполком, а теперь на этом месте — газон перед зданием облгосадминистрации. Бюро охранной полиции занимало здание по адресу ул. Петропавловская, 32. Такого адреса сегодня не существует, как и самого здания.
10. Покровская площадь. Сумские виселицы
Покровская площадь (в годы оккупации — Украинская) стала местом гибели многих сумских подпольщиков. Здесь были установлены виселицы, на которых почти все время висели тела казненных. 15 декабря 1941 г. здесь были повешены народные мстители И.Писаненко, К.Стародуб, А.Заломин, Д.Дяков, И.Мачула. 20 декабря 1941 г. на площади была повешена подпольщица С. Тихончук. Она сама встала на помост, заявив, что погибает за справедливое дело и наш народ все равно победит!
11. Завод им. Фрунзе. Место гибели «прапорчан»
16 апреля 1943 г. на территории завода им. Фрунзе были расстреляны подпольщики из группы «Прапор» Дмитрий Косаренко, Владимир Худяков, Владимир и Наталья Рапота и их мать Елена Сергеевна. Но «Прапор» продолжал действовать — распространяли листовки, устраивали диверсии.
На месте казни прапорчан установлен мемориальный камень.
12. Ул. Горького. Сожженные заживо
Тюрьма на пересечении нынешних ул. Горького и Леваневского (сегодня там автостоянка) существовала еще до войны. Немцы использовали ее в своих целях. 20 февраля 1943 г. фашисты вывели 650 узников тюрьмы и затолкали в погреба овощехранилища за тюрьмой. Сначала в воздушные отворы погребов бросали ручные гранаты, потом залили туда керосин и сожгли людей заживо. В числе прочих в эту ночь погибли подпольщики сумской ОУН во главе с Семеном Сапуном, учителем физики школы №4. Сапун организовал «Просвіту», под эгидой которой в здании на Красной площади действовала школа переводчиков, кружок вышивки и другие кружки, прикрывавшие деятельность бойцов ОУН.
13. КРЗ. Концлагерь на рафинадном
После того как в сентябре-октябре 1941 г. немцы заняли Сумы, в городе было устроено несколько тюрем. В частности, в этом качестве использовались помещения клуба Сумского рафинадного завода, а также его общежития. Территория была огорожена колючей проволокой и превращена в концлагерь. Здесь погибло около1,5 тыс. человек.
14. Школа №8. Еще один концлагерь
Концлагерь был и на территории нынешней школы №8 (ранее — №5). Некоторым военнопленным удалось бежать из него благодаря подпольщикам из группы «Прапор», которые переправили их к партизанам. Подпольщики добывали бинты и медикаменты, помогая раненым узникам. В 2008 г. в Институтском переулке были обнаружены останки погибших узников, которые перезахоронили на кладбище в районе РТИ.
15. Лучанское кладбище. Последнее пристанище
На Лучанском кладбище похоронены многие сумчане, погибшие в годы оккупации. В частности, партизанки М.Бадаева, М.Рахманова и В.Степанова, подпольщики из группы «Прапор» Д.Косаренко, В.Худяков, Владимир, Наталья и Елена Рапота, а также военнопленные, погибшие в сумских концлагерях.
Форум
Статистика
Всего тем на форумах 179681
Все сообщения 272373
Всего зарегистрированных пользователей 65033
Последний зарегистрированный пользователь beredis
Гость
Пан Петлюро! Чому ви усіх, хто не згоден з вами, відносите до регіоналів з прополосканими совєцькою пропагандою? При совєтах ви безкоштовно одержали вищу освіту, напевно, і житло. Я не люблю ні регіоналів, ні тягнибоківців. Я вільно володію українською і ще декількома мовами. Мені подобається російська.
Скажить будь ласка, що вам поганого зробили росіяни, які з холопа Шевченка зробили шляхетного пана і у совєцькі часи достойно шанували і його, і Лисенка, і Лесю Українку, і Людкевича, і Кропивницького, і Колесу(обох), і Гребінку, і Сосюру, і нашого земляка(примітивного гумориста) Остапа Вишню, і багатьох, кого зараз підміняють біографами бендерівців і різними горе-письменниками, які оспівують тільки негативні плями у нашій історії?
Гость
Petlyura написал:
Petlyura написал:
З приводу цієї книжки можна сказати, що у кожного своя правда. За часів совєтів "просвіта" була шкідливою буржуазною організацією, бо дійсно пропагувала разом з позитивним культурним надбанням націоналістичні ідеї, які не співпадали з офіційною державною інтернаціональною політикою. І тому, коли С.Сапун при німецькому режимі організував "Просвіту", то це була зрада, яка згодом не сподобалася і німцям. А те, що він організував ще й курси німецької мови для населення, то це зовсім не свідчить про підпільну боротьбу, яку можна було б порівняти з партійним і комсомольським підпіллям.
Так що не треба поспішати записувати у герої тих, хто просто підлаштовувався під тодішній режим.
vartyukh
Гость писав:
Пан Петлюро! Чому ви усіх, хто не згоден з вами, відносите до регіоналів з прополосканими совєцькою пропагандою?
Особисто для мене регіанал - це не обов'язково член партії регіонів, це типологічна характеристика. Це людина, яка зневажає Україну й українське із світоглядних позицій совєтськості й російськості. Це носій такого собі побутового російського націоналізму й українофобії. В окремих преставнитків цього типу спостерігаються навіть спроби перевести свої антиукраїнські стереотипи й шаблони на ідеологічний рівень.
А щодо російської мови як мови високої культури, як, врешті, слов'янської мови - та хто ж її не любить. Я думаю, що люблю її не менше за вас.
Що ж до книги Володимира Бубнова, то там же ж не тільки про підпільну групу Сапуна. Подивіться скільки ж там нового матеріалу про інших сумських підпільників.
О.Корнієнко
Шановна Валентино!
Як партизанські, так підпільні та диверсійні формування мали різне походження!
Категорія 1. Розвідувальні і диверсійні підрозділи наркомату оборони (НКО), тобто армійські розвідники й диверсанти.
Категорія 2. Резидентури, розвідувальні, організаційні, терористичні та диверсійні групи НКВС.
Категорія 3. Міське підпілля і партизанські загони чисельністю від 10 до 100 осіб, завчасно утворені місцевими партійними органами, що мали керуватися підпільними міськкомами, райкомами та обкомами.
Категорія 4. Стихійно утворені озброєні групи і загони.
Судячи з наведених даних, Ваш родич належав до спецгруп, підготовлених НКВС, що було характерним для перших років війни. Після короткочасної підготовки їх закидали у німецьке запілля, але, на жаль, більшість із них швидко "вираховувалася" й знищувалася контрпартизанськими спецкомандами.
У фондах колишнього партархіву Курської області Ви навряд чи щось знайдете. Рекомендую звернутися до управління ФСБ у Курській області. Стосовно місця поховання - це, напевно, район Петропавлівського цвинтаря в Сумах, де у ровах ховали публічно страчених підпільників і єврейське населення. Зверніться з цього приводу до Управління СБУ в Сумській області.
Гость
Petlyura написал:
Виходить, що усі, кому не подобається УНА-УНСО і їхня шовіністична пропаганда, зневажають Україну? Якщо так, то ви пропагуєте фашизм.
У мене питання до вас: А особисто вам погано жилося при совєтах? Якщо так, то чому?
vartyukh
О, ще одна жертва расєйсько-сосєтського зомбування на форум забрела.
Гость
Вы помешаны на рассейском... Наверное, ваш какой-то предок слишком уж пострадал от своего собственного националистического нарцисизма... А может в 30-х какойто млын у вас отобрали ваши же западенские комуняки, которые работали у вас в наймах... или корову...
Ира
Petlyura написал:
Г-н Петлюра, будьте бдительны, для профессиональных фальсификаторов истории , высказывангия , вроде "скільки ж там НОВОГО МАТЕРІАЛУ про інших сумських підпільників" опрометчивы и некорректны. По сумских подпольщиков могут быть ранее не опубликованные , засекреченные документы и т.п. , А НОВОГО МАТЕРИАЛА быть уже никак не может, ну разве только, если Вы с г-ном Иванущенко сами напишете.
Гость
Они и пишут - примитивные историки... Это же нодо быть такими чекнутыми! Их никто не читает, кроме таких же как они...
vartyukh
Пані Ира, ну що ви придираєтесь? Зрозуміло, що у нашому випадку новим матеріалом є опубліковані раніше не відомі документи. Далі, мова йде лише про книгу Бубнова. Прочитайте наприкінці книги списки комуністичних функціонерів, яких залишили для організації партизанських загонів у тилу ворога і які благополучно втекли у тил, або наавіть пішли на службу до німців. Після цього стає зрозумілим, для чого через десятиліття після закінчення війни комуністи почали активно формувати міф про масовий партизанський рух на Сумщині, звичайно ж, під мудрим керівництвом цих же самих комуністів.
Гость
Ира написал:
Браво, Ира, целую ваши ручки.
Вы теперь враг №1 для сумского нацюцюрья
Гость
Petlyura написал:
Не вигадуйте байки. Створювати міфи про героїчність нашого народу не треба. Це ви ствоюєте міф про величність ОУН і УПА, бо у ті роки вони були бандитами, які воювали проти всіх, а не за щось... Тому народ їх не памятає, а бо згадує, як своїх ворогів поряд з німцями.
А зараз про них пишуть і створюють про них міфи тільки їхні родичі, або ті, які у цьому історико-науковому безладі намагаєтья видавати із себе науковців.
Гость
Petlyura написал:
Це свідчить про те, що Бубнову більше нічого було писати, як публікувати нікому не потрібні списки. Я памятаю, як у 2004 р. Положій на стрінках Панорами публікував "чорні" списки, куди потрапили і ті, хто зараз у героях ходить і кого він зараз іноді вихваляє.
Гость
Для чого він це робив? для того, щоб удавати із себе полумяного борця за справедливість. А потім почав публікувати списки тих, ким "пишається" область. Туди попали навіть кримінальні авторитети. А це вже для того, щоб заробити бали у тих, хто "в этой жизни хазяин"...
Гость
Тепер пану Бубнову треба опублікувати списки тих, кого судили і стратили за "измену Родине". Це не складно зробити - бо для нього наука - це просто публікація витягів із архівів.
vartyukh
Ну й захисничок,блін, знайшовся. Прийду з роботи - побалакаємо.
Гость
Я не захисничок. Нікого особисто не захищаю. Просто історію треба сприймати такою, якою її створювали сучасники, а не такою, як хочуть її бачити ті, кому у ній не було місця. Ви ще складіть списки тих, кого вирізали у Батурині чи Чигирині, знайдіть винних. А ще раніше тих, кого підступно і жорстоко стратила княгиня Ольга у якості помсти за свого чоловіка Олега.
Гость
Що, нічого сказати? Завалювати електронним сміттям інтернет і макулатурою бібліотеки це ви можете... Краще написали б про тих, хто будував палаци для дітей, школи та лікарні.
Гость
Гость написал:
Тююю, а навищо? На палацах та школах гранты не выбьешь, это вам не "памьятныкы голодомору". Не тот масштаб.
vartyukh
Ну шо ж, пане Гость, отепер давайте й погомонимо трохи. Але при одній умові: якщо ви візьмете рівень у цій бесіді трохи вищий за ту дешеву пропаганду, яка на цьому форумі цвіте буйним цвітом.
Отже, Гость писав:
Я не захисничок. Нікого особисто не захищаю. Просто історію треба сприймати такою, якою її створювали сучасники, а не такою, як хочуть її бачити ті, кому у ній не було місця.
Таким чином, по-перше, є точка минулого часу, у якій існує деяка подія. Подія – це коли взаємодіють, принаймні, двоє людей ну, і далі – майже до безкінечності. Така подія уможливлена деяким контекстом, тобто соціальним, політичним чи культурним середовищем. І якісь елементи середовища, як причини цієї події хронологічно перебувають перед цією подією, а не після, тобто не в сучасності. У нашому випадку подією (якщо вже вас дістала та ОУН-УПА – нехай буде й ОУН-УПА) є боротьба між енкаведистами й оцією ОУН-УПА. Як бачимо, у цій події беруть участь дві сторони. Хоча можлива й третя. Припустимо – «пофігісти». Ця подія на ймення «боротьба НКВС / ОУН-УПА» стала можливою у результаті дії контексту, тобто складного набору причин – як внутрішніх, так і зовнішніх. Лозунг оунівців, як квінтесенцію їхніх політичних прагнень, я думаю, ви пам’ятаєте: здобудеш українську державу, або загинеш в боротьбі за неї? У тій точці часу комуністи-енкаведисти перемогли. Отже, боролися дві сторони і одна з них тоді вийшла переможцем.
По-друге, є точка сучасності, у якій існує сприймаюча минуле сторона. Це ми з вами. Наше існування обумовлене також деяким контекстом, який спрямовує наші дії й складовою якого ми є. Мова у цьому випадку йде про колективні ідентичності і наше перебування в них. Тому, що ми члени певних колективів, тому ми й ліберали, соціалісти чи націоналісти; тому ми й спортсмени, члени профспілки чи болільники; тому ми й студенти, християни чи пенсіонери. Всі ці види колективності проходять через нас. До контексту належить і факт існування Української Самостійної Держави, з якою ідентифікувала себе якась кількість громадян України. І це є їхня правда, і вони є її складовою.
Далі про чесну історію. Як ми повинні у точці тепер сприймати цю проминулу подію, щоб воно, це сприйняття, могло бути кваліфіковане як адекватне, правильне, істинне? Та повторити/відобразити у своїй свідомості оте, що було тоді – у 1939–1953 роках. Якнайповніше знати про ту (ОУН-УПА) й іншу (НКВС) сторони, якнайповніше знати про весь причинно-наслідковий ряд конфлікту, якнайповніше про сам перебіг конфлікту, хто у ньому переміг тоді і про наслідки його для наступних відтинків української історії. Це й буде чесне сприйняття історії. Так вимагають канони науковості.
А тепер, настільки псує ці ідеально-чисті наміри ота триклята точка «тепер». Сприймаюча сторона у точці «тепер» як носій певних колективних ідентичностей ну ніяк не хоче (й не може) знати якогось сегменту минулого у всій його повноті. Йому подавай минуле лише вибірково. Колективна ідентичність (приміром політична) як ліхтариком висвітлює у минулому тільки ті факти й смисли, які «працюють» на неї, які її роблять панівною у сучасності або принаймні ті, які не створюють їй ситуації дискомфорту.
У нашому випадку що це означає? У Гостя тут є прекрасна фраза: «Просто історію треба сприймати такою, якою її створювали сучасники, а не такою, як хочуть її бачити ті, кому у ній не було місця». Отже, з одного боку Гость хоче правдивої історії, тобто такої, де було дві сторони – ОУН-УПА та НКВС. І він мабуть хоче зрозуміти, як ці дві сторони існували у тогочасному контексті. Це з одного боку. Але відразу ж він ніби то і суперечить сам собі, коли продовжує: «а не такою, як хочуть її бачити ті, кому у ній не було місця». Як же ж це одній із сторін у ній не було місця? Та якби одній із сторін у ній не було місця, то самої події не було б. Але все стає на свої місця, коли ввімкнути оцю точку «тепер». З точки зору його колективної ідентичності Гостю просто невигідно розповсюджувати інформацію про одну із сторін конфлікту. Чому? А тому, що не «працює» на легітимацію цієї колективної ідентичності в сучасності, в якій, до речі, існує феномен Української Самостійної Держави. Що то за колективна ідентичність? Тут не так важливо совєтська вона чи російська, набагато важливіше, що вона така, яка не сприймає факту української самостійності у точці «тепер». А як сприймає конфлікт ОУН-УПА / НКВС та колективна ідентичність, яка ототожнила себе з фактом української політичної незалежності і пов’язала себе з нею вузами лояльності? Приблизно так: конфлікт був, у ньому брали участь дві сторони. Тоді виграло НКВС, але 24 серпня 1991 року боротьба ОУН-УПА набула нових смислів. Стало зрозуміло, що аби не сам факт отієї боротьби, то, хто його знає, чи дерли б так свої пухкенькі рученята комуністичні функціонери, депутати Верховної Ради за політичну самостійність України. Тобто наступні після поразки роки, сучасність, створили інший причинно-наслідковий ряд, де поразка ОУН-УПА була не наслідком боротьби з НКВС, а навпаки, боротьба ОУН-УПА стала причиною (принаймні, однією із причин) перемоги ідеї української самостійності над державою СССР. І тепер з точки зору цієї нової ситуації, оцього нового контексту виходить так, що ОУН-УПА виграло, виграло не в тій конкретній ситуації, а в цій – сучасній. Тоді програли, тепер – перемогли.
Ну, і тепер стає зрозумілим, чому на «Сумському історичному порталі» деяка увага приділяється цій самій ОУН-УПА. А тому, що з точки зору чесної історії ця друга сторона все таки існувала (і про це треба писати, що правильно сприйняти той сегмент минулого) і тому, що це актуально з точки зору носіїв української політичної ідентичності в сучасності.
А хто скрегоче від цього факту зубами – теж зрозуміло.
Гость
Начнем с того, что по сути не было никакого упа, оун и прочей братии - было отребье (обычные уголовники, приправленные озлобленными нациками). Немцы быстро сориентировались и направили эту мразь, как власовцев в нужное русло. После знаменитого "боя" под Бродам это отребье бежало в Канаду, где враз стало "ынтылыгэнцыэю". После чего началось втягиване Украины и укроаинцев в отождествление с этими ублюдками.
Немного грантов и уже сумское иванющенко враз стало изыскателем "истории".
Пы.Сы. Тот же бандерка - бывший грабитель банков польского государства, что бы избежать тюрьмы по уголовному делу -назвался политическим (ну прямо, как наша дАрагая ВОНА). Правда бандерка пошел дальше и дал присягу Гитлер, верой и правдой (так же как мазепа
) служил ему, пытаясь постоянно что то стибрить. Не получилось. Конец был закономерным и справедливым.
А недавно из этой мерзости мазурик сваял хероя, но нормальные люди быстро одумались и дали поджопник уголовнику.
Сюда же...
Так что самое интересное, что они сначала были уголовниками при Польше, потом при Советах. При немцах подались к ним, а потом и немцев начали обьегоривать, за что немцы их расстреливали. А теперь ихнее оставшееся отродье утверждает, что они пострадали за нашу Украину... А пан Петлюра, наверное, ихний какой-то отпрыск, поэтому мусолит эту тему, надеясь на то, что кому-то это очень интересно.
nazar_ukr
А ось і непогана ілюстрація сказаного Петлюрою вискочила
Гость
В подтверждение вышесказанного:
Главного "патриота Украины" задержали за разбой!
Сотрудники милиции 27 декабря около 21:00 задержали лидера общественной организации "Патриот Украины" Андрея Билецкого по подозрению в разбое в Харькове. Об этом заявили в организации.
Как сообщается, Билецкий был задержан возле своего дома и доставлен в Харьковское городское управление милиции. Он помещен в изолятор временного содержания.
По данным адвоката Билецкого, он задержан по ч.2 ст.187 (разбой, совершенный по предварительному сговору группой лиц).
"Организация "Патриот Украины" заявляет, что расценивает задержание Андрея Билецкого как "еще одну дерзкую попытку нейтрализации неподконтрольных властям украинских организаций, а также продолжение политических репрессий против националистов". В организации также отметили, что Билецкого задержали по сфабрикованным обвинениям по тому же делу, в котором ранее были задержаны члены организации Игорь Михайленко и Виталий Княжеский.
12 октября милиция задержала членов общественной организации "Патриот Украины" Игоря Михайленко и Виталия Княжеского по подозрению в покушении на убийство журналиста в офисе этой организации в Харькове.
Согласно данным милиции, 23 августа в 18:30 в офисе организации возник конфликт между 48-летним внештатным корреспондентом одного из печатных изданий и членами организации. Во время конфликта журналисту было нанесено ножевое ранение в область грудной клетки, а также причинена открытая черепно-мозговая травма.
В свою очередь пострадавший сделал несколько выстрелов резиновыми пулями из пистолета "Форт-12Р", пытаясь защититься после получения ножевого ранения. Вследствие этого представители общественной организации также получили телесные повреждения.
Журналиста и 2 представителя "Патриота Украины" были госпитализированы.
Главное следственное управление МВД 12 октября возбудило против представителей организации уголовное дело по ч.2 ст.15 (покушение на преступление) и ч.2 ст.115 (убийство) Уголовного кодекса.
В ноябре в Белецкого из пневматического оружия стреляли неизвестные - ему попали в челюсть и большой палец правой руки. Милиция Харькова возбудила уголовное дело по этому факту.
=======================================
Прекрасный наследник уголовника-котоненавистника.
Убивать, резать, насиловать - вот она знаменитая нацидея нацюцюрья
nazar_ukr
Гость, ти знову в наочності до Петлюри пхнешся. Аби тільки не мовчки. Як я бачу, ви з Петлюрою завелися про ОУН-УПА, так і продовжуйте ж тему. А такі стрибки в бік зовсім не на твою користь.
Сюда же...
Це не стрибки, а підтвердження того, що нацики розповсюдилися всюди на Слобожанщині і смердять своїм бандитським минулим. Їхали б на свою батьківщину і там проповідували свій родинний бандитизм.
Гость
Сюда же... написал:
Канада далековато будет. Вот и смердят здесь.
vartyukh
Дякую всім совєтсько-расєйським Гостям, які погодилися, як вважає мій однодумець назар укр, бути ілюстративним матеріалом до деяких моїх тез. А тепер дозволю собі на деякий час попрощатися з вами.
Слобожанець
нацики розповсюдилися всюди на Слобожанщині
Проспав, шановний! Насправді Слобожанщина - Батьківщина нациків. Знай, що перший програмний документ першої нациківської організації "Братство тарасівців" було написано лише в кількох кілометрах від географічної Слобожанщини - в Глинську 1901 року, а першим нациком ХХ століття був харківський адвокат Микола Міхновський. 28 січня того ж 1901 року в будинку Сумського окружного суду (нині -Банківська Академія) він захищав селян Сумського повіту від судового "беспредела", ччинимого самодержавними холуями. (Полтавські губернські відомості № 26 за 31.01,1901) Отака-то наша Слобожанщина, шанговний. так що не треба протиставляти Україну і Слобожанщину. Це безграмотно не тільки історично, але й географічно.
Сюда же...
А звідки той Микола Міхновський (у поляків - Никола Михновский) тут з'явився, якщо на Слобожанщині споконвіку мешкали в основному терещенки, суханови і усякі мільштейни і шварци?