Останнім часом інформація Сумських ЗМІ щодо ситуації у релігійному (православному) середовищі нашого регіону нагадує повідомлення з передової лінії фронту: ті ж наступи, контратаки, в тому числі й інформаційні, безкінечна ворожнеча, підпали та плюндрування святинь. Хоча, й слава Богу, це в умовах мирного часу. От тільки жертви – у вигляді загублених душ, котрим вчасно не надано допомоги й котрі в критичну хвилину залишились наодинці ці своїми проблемами та через чвари між священиками були позбавлені спілкування з Богом.
Віруюча громадськість сколихнулася від “жахливих фактів захоплення культових споруд”, що чинить одна гілка православ’я стосовно іншої. Прикладом цьому можуть слугувати відповідні конфлікти на релігійному підґрунті у м. Ромнах, с. Гудимах Роменського району, смт. Липова Долина, с. Хоружівка Недригайлівського району тощо, де, за заявами ієрархів УПЦ, представники УПЦ КП, у порушення всіх державних та церковних законів самовільно займали культові споруди та приміщення і проголошували їх юрисдикцією Київського Патріархату. Проте розглядаючи та аналізуючи ці події слід звернути увагу на їх передумови та наслідки, а також час коли вказані події стались.
Так, конфліктна ситуація в смт. Липовій Долині (2005 р.) була пов’язана з рішенням місцевої громади перейти з підпорядкування УПЦ до УПЦ Київського Патріархату. Показовим тут є те, що рішення це було прийняте без будь-якого сприяння представників влади, свідченням чого стало зібрання місцевих жителів біля культової споруди, які не змінили своєї позиції навіть на умовляння та погрози в “безблагодатності” з боку духовенства УПЦ, які разом з прихильниками швидкими темпами прибули до цього населеного пункту.
Аналогічна ситуація на початку 2009 року виникла і в с. Гудими Роменського району. Передумовою до конфлікту тут, як і в першому випадку, стала практична бездіяльність місцевого священика УПЦ, спосіб життя та моральні устої якого мало відповідали християнським нормам. І тут, як і в Липовій Долині місцева громада вирішила перейти до УПЦ КП, через те, що не змогла “достукатись” до єпископа Сумського УПЦ Євлогія змінити священика. Проте, реакція єпископа Євлогія у відповідь на умонастрої місцевих жителів та їх бажання перейти до УПЦ КП була досить різка і навіть занадто агресивна. Так, єпископ Сумський і Охтирський Євлогій (Гутченко), який на той момент вже являвся очільником єпархії, організував протестні заходи, масштаби та форми яких не відповідали реально існуючим загрозам (можлива втрата УПЦ власних позицій в даному селі), й здивували навіть вірян УПЦ. Інформація про захоплення “розкольниками”, як їх називають представники УПЦ, храму в с. Гудими відразу ж, як по команді, була розміщена з відповідними коментарями на багатьох сайтах православної Церкви Московського Патріархату, політичних та навколоцерковних структур, як України, так і РФ. До органів влади посипались звернення єпископа Євлогія (замітьте не вірян), в яких містилися вимоги припинити “беззаконня” прихильників УПЦ КП та самої влади, які начебто, мають місце на Сумщині вже протягом багатьох років. Здійнялась справжня інформаційна буря. В той же час, ніхто навіть не здогадався задати питання, чому поява в с. Гудими представника УПЦ КП була розцінена саме як захоплення храму і чи існує взагалі в цьому селі культова споруда. Крім того, звинувачення єпископом Євлогієм владних та правоохоронних структур стосувалися і інших прецедентів з майнових питань, хоча в ті часи він не перебував в Сумському регіоні і його поінформованість про реальне становище речей викликає певні сумніви. Тим більше викликає здивування взагалі факт конфронтаційної позиції єпископа Євлогія з владними структурами, що вже само по собі межує з порушенням церковної догматики (Послання Св. Апостола Павла до Римлян 13 “Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо не має влади як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той хто противиться владі противиться Божій постанові”).
Якщо більш детально проаналізувати цю ситуацію виникає питання, а чи не існує інших причин такої активної та радикальної позиції правлячого архієрея УПЦ у відношенні з іншими релігійними структурами. УПЦ на Сумщині займає приоритетне становище серед інших православних течій. У її користуванні знаходиться переважна більшість культових споруд, а відповідно і церковного прибутку. Тим більше всі спроби представників УПЦ КП досягти хоча б якогось паритету та компромісу не мають будь-якого успіху. Звичайно позиція єпископа Євлогія може бути викликана особистою неприязню до іншої гілки православ’я. Ми цього не стверджуємо. Однак, переконані, Євлогій, як особа, яка керує єпархією та досягла такого високого духовного сану має відповідати за свої дії та сприяти міжконфесійній злагоді, адже, впевнені, мова йде не про майно, приход, продаж свічок, розподіл пожертвувань, а про душі людей. Чи не так, пане Євлогію? Адже в той час, коли чубляться православні, інші новітні та досить сумнівні неокульти крадуть душі нащадків великих предків Київської Русі - наших співгромадян.
А можливо його радикалізм викликаний іншою, більш суттєвою причиною? Ця причина напряму пов’язана з ситуацією всередині самої єпархії і невирішеність якої може призвести до компрометації того ж єпископа, як особи уповноваженої на поширенні в нашому регіоні духовності на основі догматики УПЦ. Йдеться про те, що після призначення єпископа Євлогія до Сумської єпархії ним вже протягом першого місяця правління було підвищено так звані церковні збори з керівників релігійних громад у розмірі від 5 до 10 разів. За деякими підрахунками загальна сума зборів становила близько 80 тисяч гривень щомісяця, і це не враховуючи інших надходжень.
Крім того єпископ Євлогій налагодив і інші сторони т.зв. “церковного бізнесу” однією з яких стала організація платних висвячень в дияконський та священицький сан. Слід зазначити, що попит на це, не дивлячись на його вартість (???), що складає близько 1000 у.о., виявився неабиякий. Передусім це стосується представників західних регіонів України, де оплата за вказані “послуги” є у декілька разів вищою.
Нова “фінансова політика” керівника єпархії більше схожа на добре розроблений бізнес-план й викликає значне занепокоєння у духовенства самої єпархії, для якого ці збори значно послабили прибутки громади, а для декого - стали непомірним тягарем й взагалі позбавила можливості отримати духовний сан, не зважаючи на бажання присвятити своє життя служінню Святій Церкві. Як говорять самі священики, будь-які їхні спроби домогтися зменшення оплати викликали різку реакцію з боку Євлогія у формі погроз позбавлення займаних посад та ін. Більше того, через таку позицію єпископа, священики розглядали можливість звернення до керівництва митрополії, однак це був би крайній захід й він міг би призвести до тлумачення Євлогієм їх дій, як порушення церковної дисципліни та накладення в зв’язку з цим церковних стягнень на “бунтарів” а ж до заборони у священнослужінні та позбавлення духовного сану.
В свою чергу єпископ Євлогій не міг не розуміти, що непомірний фінансовий тиск на духовенство не сприятиме його консолідації навколо правлячого архієрея в особі того ж Євлогія та призведе до подальшої внутрішньої конфронтації. Тому, можливо, невиправданий радикалізм у міжконфесійних стосунках Євлогія, його активна протидія УПЦ КП, надумані заяви про захоплення останніми культових споруд та виставлення себе перед віруючими та керівництвом Церкви, як захисника інтересів “канонічного” православ’я, мабуть є зручною ширмою для приховування власної безпорадності, як керівника єпархії та амбіцій, в т.ч. й матеріальних, що орієнтовані на подальшу “тінізацію” реальних церковних доходів, які, перш за все витрачаються ним на власні потреби. Нажаль це не лише пусті слова та безпідставні звинувачення. Як приклад багатьох вірян вразила хоча б різниця у класі та вартості архієрейської автівки, якою користується єпископ Євлогій і яку не могли собі дозволити попередні очільники Сумської кафедри хоча і мали більш суттєвий єпископський стаж та більш вагому прихильність меценатів. І це лише єдиний факт розкішного життя яке, як не дивно, потребує значних матеріальних затрат і яке так до вподоби єпископу Євлогію, особі, що прийняла монаший постриг.
Прагнення до стрімкого матеріального збагачення у правлячого архієрея Сумської кафедри тісно переплітається з прагненням до підняття у будь-який спосіб власного іміджу не рахуючись з інтересами інших. Чи не тому єпископ Євлогій, який 9 травня п.р. був запрошений на урочисті заходи з нагоди річниці перемоги у Великій вітчизняній війні спробував стати ключовою особою урочистостей та провів молебень, який затягнувся більш ніж на годину від чого (враховуючи також погодний фактор) деяким ветеранам стала потрібна медична допомога. Не хотілося б звичайно суперечити практиці проведення релігійних обрядів, але все ж таки можна було б дещо увійти у стан похилих захисників Батьківщини.
Ще одним чи не найяскравішим прикладом проведення власного піару став факт викрадення Сумської святині Корсунської – Шпилівської ікони Божої матері. Хто тільки не потрапив у єпископа Євлогія в коли підозрюваних у здійсненні вказаного злочину, яких тільки заходів керівник єпархії не вживав для її знаходження – все марно. В той же час якщо співставити та проаналізувати окремі факти можна дійти до висновку, що пропажа ікони, а передусім відсутність будь-яких слідів її місцезнаходження в чомусь вигідна і безпосередньо єпископу Євлогію. Перш за все таким чином керівник єпархії може безперешкодно здійснювати кадрові перестановки не боючись масового невдоволення активу єпархії, а через деякий час повернути ікону до собору наголосивши на її дивовижному обретінні і таким чином збільшити серед віруючих власний авторитет та відповідно фінансові надходження.
Як би не нехотілося втручатися в особисте життя єпископа Євлогія але окремі його сторони суперечать як церковній догматиці так і монашому сану та створюють досить серйозні передумови для дискредитації православної Церкви в цілому не зважаючи на належність до тих чи інших патріархатів. На даний час вже ні для кого не є секретом про ту страшну пухлину, що існує на тілі Церкви - мається на увазі нестандартні сексуальні відносини серед її представників. Нажаль ця проблема зачіпила і теперішнього правлячого архієрея на Сумщині. І якщо спочатку це було практично не помітно то зі спливом часу спрямованість єпископа Євлогія все більше очевидна. Важко сказати, що стало справжньою причиною цього так би мовити вподобання да в принципі це і не важливо, як кажуть Бог нам всім суддя, але ж чи може після цього людина яка повинна бути взірцем для нас грішних переконувати в канонічності чи неканонічності тієї чи іншої конфесії, наявності чи відсутності у неї благодаті.
Ця стаття не є істиною в останній інстанції. Хай Господь та самі віряни розсудять хто правий, а хто винний в цій історії. Однак наша публікація базується на роздумах та інформації самих прихожан та священиків Сумщини, а тому хотілось би щоб вона не загубилась в тому інформаційному бруді, який оповив наше суспільство останнім часом. :twisted: