Іван Мішков почав пошуки могилу діда Прокопа три роки тому, пише Суспільне.
"Перше, що знаходиться – це те, що запис із похоронного журналу полку. Він служив у 228 стрілецькій Вознесенській дивізії 767 полк, на момент загибелі. Знайшов я журнал. Там у ньому зроблений короткий запис: "загинув 5 січня 1945 року, похований у хуторі Бартік, у садку крайньої хати, Чехословакія", – розповідає Іван.
Олена Аторіна донька Марфи, третьої дочки Прокопа Бондаренка. Свого дідуся бачила на одній фотокартці, яка збереглася. На ній: Прокоп та Марина Бондаренки.
"Бабуся розповідала дуже мало. Може ми малі були дурні, як кажуть. Зараз вже багато чого б запитала, але зараз уже ні в кого питати. Знаємо, що він народився 1896 року, а бабуся 1900, на скільки я пам’ятаю. Родом він із Ворожби", – говорить онучка Прокопа Бондаренка Олена.
Допомагав знайти могилу чоловіка й ужгородський пошуковець Сергій Чубов.
"Запит був від пана Івана, що він загинув поблизу села Сирово. Це первинне поховання хутір Бартік, у садку і прохання про допомогу у пошуках місця заховання. А далі робота з архівами. І ось так ми з ним вийшли до того, що він перепохований у Волені. Це в основному робота із архівом через Інтернет. Я просто знаю, частково, де Словацькі архіви знаходяться. Я можу там зайти з комп’ютера подивитися данні", – розповідає пошуковець Сергій Чубов.
Коли Іван Мішков знайшов той хутір, почав надсилати листи до тамтешньої мерії. Відповіді так і не дочекався. Знайшов через соцмережі уродженців тієї місцевості. Вони й розповіли, що могилу Прокопа Бондаренка перенесли, як і решту поховань солдатів. Нині там меморіал.
"Бугуміл Кубіш познайомив мене заочно Бартко, я його зву Йозеф, а може він Єжиф по їхньому, я не знаю. Ось він стоїть Юзеф Бартко, а це Богуміл Кубіш. Спасибі їм за те, що вони зібрали такий колектив і таку громаду. Сказали добре слово не тільки про діда. Факт полягає в тому, що село Сирово має населення зараз 680 осіб, за нього полягло радянських воїнів 724 людини, тобто на кожного жителя села по одному ще із лишком", – говорить Іван Мішков.
Нині на цвинтарі у Ворожбі Сумського району поховано шестеро родичів Прокопа Бондаренка. Поруч із дружиною Мариною – дві донька, зять, сестра та онук.
На могили цих родичів Іван Мішков сипле землю із могили пращура, яку прислали із Словаччини, й говорить: "Ось така вона глиниста – земля Словацька, з могили діда Прокопа. Царство Небесне. Це онук – Володимир, син Анни. Це його мати – діда Прокопа донька Анна. Це його дружина – Марина. Це донька Ольга".
Дізнатися чому на Прокопа Бондаренка прийшло дві похоронки, Івану Мішкову поки не вдалося. Дід Прокіп лишив по собі шестеро дітей: Ганна, Ольга, Марфа, Яків, Іван та Надія, 12 онуків, 15 правнуків та шість праправнуків.
