Міністерство охорони здоров’я в рамках наради з головами управлінь охорони здоров’я всіх регіонів України 21 грудня 2016 року розглянуло проекти госпітальних округів в усіх областях України, обговоривши їх можливі межі та склад лікарень.

Проекти представили 24 області та м. Київ. 19 областей змогли відстояти свої концепції згідно урядової методики формування госпітальних округів, на доопрацювання були повернуті проекти Львівської, Одеської, Закарпатської, Черкаської, Івано-Франківської, Донецької та Луганської областей.

Проект створення госпітальних округів в Сумській області був попередньо затверджений у складі 5 округів з центрами в містах Суми, Шостка, Конотоп, Охтирка та Ромни. Хоча варто відзначити, що управління охорони здоров'я Сумської ОДА презентувало в МОЗ проект на 6 округів, плюс ще з центром в м. Глухів. Є ще в розробці проект на 4 госпітальних округи без центру в м. Ромни, є ще більш радикальний - створення 3 великих госпітальних окргугів з центрами тільки в Сумах, Шостці та Конотопі. Керівництво Сумської області сьогодні робить ставку на максимальну кількість.

Яке рішення прийме уряд в січні 2017 року, важко сказати. Згідно урядової методики, на мою думку, було б доцільним утворити 3-4 госпітальні округи навколо міст, які тримають демографію на рівні 50 тис. жителів, мають розвинену медичну інфраструктуру, традиції, найбільш ефективний персонал, який потенційно може надавати якісні послуги.

До того ж, потрібно розуміти, що створюючи сьогодні госпітальні округи, уряд фактично визначає нову модель майбутнього адміністративно-територіального устрою. Межі госпітальних округів будуть збігатися з межами нових районів/повітів, для цього буде потрібне рішення парламенту звичайно.

Доцільність і логіку презентованої концепції я виношу на загальне обговорення, хотілось би отримати максимальний feedback, бажано без емоцій і базуючись передовсім на здоровому глузді.

Отже, Кабінет міністрів України Постановою №932 від 30 листопада 2016 року затвердив порядок створення госпітальних округів та зобов’язав місцеві органи влади сформувати їх у відповідності до нормативів, розроблених МОЗ. Госпітальні округи cтворюватимуть у межах тієї чи іншої області, однак їх формування матиме свою специфіку. Госпітальні округи створюються для того, щоб упорядкувати мережу закладів медичної допомоги.

Впорядкування буде відбуватись за 2 принципами: по-перше, має бути забезпечена доступність громадянина до якісної допомоги, по-друге, заклади, де надається ця допомога, повинні мати належне навантаження, аби підтримувати належну кваліфікацію медичних фахівців. Таким чином, мережа госпітального округу впорядковується, визначається лікарня інтенсивного лікування, яка буде найбільш потужною в окрузі, а решта лікарень будуть перепрофільовані таким чином, щоб там надавались послуги, які не потребують високотехнологічного обладнання. Міністерство пропонує лише технічні розрахунки порядку формування округів, а місцева влада сама краще знає яких і скільки лікарень потрібно громаді, де першочергово потрібно зробити дороги для вчасного доїзду швидкої тощо.

До складу госпітального округу повинно входити не менше однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування першого та/або другого рівня та інші заклади охорони здоров’я. Перелік медичних втручань з надання вторинної [спеціалізованої] медичної допомоги затверджуватиметься МОЗ, так само як і примірні табелі матеріально-технічного оснащення лікарень.

Документом також визначаються нормативи кількості обслуговування пацієнтів. Так багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування 1-го рівня має обслуговувати не менше 120 тис осіб, а 2-го рівня – не менше 200 тис осіб.

Межі та склад госпітальних округів повинні визначатись таким чином, щоб жителі, які в них проживають, мали доступ до вторинної [спеціалізованої] медичної допомоги у межах свого госпітального округу. Адміністративним центром госпітального округу визначається населений пункт, як правило, місто з населенням понад 40 тис. осіб.

Ці та інші вимоги до порядку визначення складу та меж госпітальних округів були доведені обласним державним адміністраціям, щоб сформувати та визначити оптимальні маршрути пацієнтів. До 1 лютого 2017 року МОЗ повинен остаточно внести до Кабінету Міністрів України проект нормативно-правового акту щодо затвердження переліку та складу госпітальних округів в усіх областях Украґни.

Один із варіантів план-схеми створення 6 госпітальних округів в Сумській області, запропонований Управлінням охорони здоров'я Сумської облдержадміністрації на нараді в Міністерстві охорони здоров'я 21/12/2016 р. 

Госпітальні округи – це інструмент управління медичною інфраструктурою, введений в Україні ще в 2011 році. У 2011 році ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров’я" було доповнено статтею 35-2, яка вимагає створення госпітальних округів. Згідно з цією статтею, госпітальні округи необхідні для підвищення якості та доступності вторинної медичної допомоги, а також для ефективного використання коштів. 

Інфраструктура для надання медичних послуг в Україні є вкрай неефективною: При дуже низькій якості медичних послуг, Україна є четвертою в світі за кількістю лікарняних ліжок на душу населення та другою у європейському регіоні [після РФ] за середнім рівнем тривалості госпіталізації. Україна також має більшу порівняно з середнім для ЄС кількість лікарів та медичних сестер. В той же час, більшість медичних закладів в Україні – це малопотужні та малозавантажені лікарні, які мають зношені основні фонди та застаріле технічне оснащення.

Така організація мережі створює дві проблеми. По-перше малочисельні послуги мають високу відносну собівартість: надавати їх в більшому обсязі було б вигідніше. По-друге, фахівці, що не мають достатньої завантаженості [на відміну від тих, хто працює "на потоці" у потужних добре оснащених лікарнях] поступово втрачають кваліфікацію та життєво необхідні для пацієнтів практичні навички. Адже не варто очікувати якісних та безпечних послуг від хірурга, який здійснює у кращому випадку лише кілька серйозних операційних втручань на місяць. 

В той же час, оптимізація мережі медичних закладів є складним завданням через низку політичних та технічних причин:

• ­• Більшість закладів перебувають у комунальній власності і рішення щодо них приймають відповідні місцеві ради;

• ­• Стаття 49 Конституції України забороняє скорочення існуючої мережі медичних закладів [отже їх необхідно стратегічно перепрофільовувати, а не закривати];

• ­• Перепрофілювання закладів створює необхідність працевлаштування їх персоналу;

• ­• Розвиток великих і потужних закладів, що мають взяти на себе обслуговування пацієнтів в належній кількості і на сучасному рівні, потребує капітальних інвестицій;

• ­• Розвиток потужних закладів потребує міжрайонної співпраці, оскільки жоден окремий район України не має населення для достатньої завантаженості сучасної лікарні.

Оптимізація мережі через госпітальні округи дозволить вирішити ці складності, оскільки збалансовує місцеву автономію та керованість процесу урядом, а також створює відповідні фінансові стимули. 

Реформа передбачає: [1] створення округу на критеріях, затверджених урядом, [2] оголошення чітких стандартів для його закладів, але [3] прийняття всіх рішень щодо його реорганізації місцевими органами влади. 

Межі округів визначають обласні державні адміністрації. Госпітальні округи буде створено як "функціональні об’єднання лікарень, розташованих на визначеній території". Пропонується, щоб межі цієї території і, відповідно, склад кожного округу, затверджувався обласною державною адміністрацією [ОДА], а остаточний перелік округів – Кабінетом Міністрів України [КМУ]. При цьому ОДА повинні будуть виходити з критеріїв формування округу, встановлених Постановою КМУ ["Порядок утворення госпітальних округів"]. 

Критерії формування округу затверджує КМУ і вони є суто технічними: округ повинен мати такі межі і такий набір закладів, щоб в перспективі на його основі можна було створити ефективну і сучасну медичну мережу.

А саме:

• ­• Наявність принаймні однієї лікарні інтенсивного лікування [першого чи другого рівня];

• ­• У разі наявності лікарні другого рівня – охоплення території з населенням мінімум 200 тис. осіб, а у разі наявності лише лікарні першого [базового] рівня – 120 тис. осіб;

• ­• Можливість доїзду до лікарні інтенсивного лікування з будь-якої точки округу за 60 хвилин.

Забезпеченість ліжковим фондом та лікарями населення майбутніх госпітальних округів Сумської області

Після того, як округи буде сформовано, розпочнеться поступовий процес їх розбудови у співпраці з місцевою владою:

Міністерство охорони здоров’я [МОЗ] затвердить в розрізі основних видів медичної допомоги Рамкові вимоги до медичних закладів, які будуть вважатись необхідними для надання відповідних послуг. Ці вимоги будуть стосуватись функціональних і кадрових потужностей закладу, а також його забезпеченості медикаментами та обладнанням. Більшість лікарень виявляться неспроможними задовольнити цим вимогам на початковому етапі, але стандарт МОЗ буде використовуватись як дороговказ для поступового реформування і розвитку мережі.

У 2017 р. місцевим радам кожного округу [районним, міським, ОТГ] буде запропоновано створити спільний орган управління госпітальним округом – госпітальну раду. До неї увійдуть депутати кожної місцевої ради округу пропорційно до чисельності їх населення.

Ради госпітального округу повинні будуть затвердити багаторічний план розвитку округу, в т.ч. обрати перелік перспективних закладів вторинної допомоги, які буде вирішено розвинути до рівня Рамкових вимог МОЗ. Вибір перспективних закладів буде здійснюватись на основі локальних протоколів медичної допомоги та клінічних маршрутів пацієнтів. Іншими словами, буде обрано ті заклади, до яких має сенс переспрямувати потік пацієнтів з точки зору медичної ефективності.

Відповідно, госпітальні ради також визначать заклади, що повинні бути поступово перепрофільовані - наприклад, в філії перспективних закладів, в інші типи медичних закладів, в заклади для надання соціальних послуг [хоспіси, центри допомоги літнім чи людям з інвалідністю тощо] або в інші організації за рішенням громад.

Для фінансування поступової перебудови закладів округу пропонується створення окремої програми Державного бюджету. Кошти цієї програми розподілятимуться безпосередньо між закладами, але лише у випадку якщо їх обрано перспективними рішенням госпітальної ради [а отже, всі її громади дали згоду на відповідні зміни, в тому числі на перепрофілювання інших закладів, що поступово втрачатимуть навантаження].

В той же час, буде можливим виділення частини коштів програми на заходи з перепрофілювання та реорганізації інших закладів округу згідно з багаторічним Планом його розвитку [в т.ч. на відповідні заходи з соціального захисту та перекваліфікації членів трудових колективів цих інших закладів]. 

Пропонований підхід перекликається з реформою освіти, в ході якої було запроваджено освітні округи та опорні школи. В той же час, є і важливі відмінності:

• ­• Госпітальний округ має охоплювати більшу кількість населення, ніж освітній, і тому буде зазвичай формуватись як міжрайонне об’єднання [радше ніж об’єднання в межах одного району чи громади]. Це тягне за собою складніші механізми управління [госпітальні ради тощо];

• ­• Вибір опорних шкіл відбувається на конкурсній основі (з врахуванням широких рекомендацій), в той час як вибір перспективних медичних закладів буде більш детально регламентованим і спиратись на чіткі галузеві стандарти.

Більш активна участь МОЗ у визначенні стандартів відбору перспективних медичних закладів [в порівнянні з підходом в освіті, де більш активну роль віддано громадам] пов’язана, серед іншого, з тим, що в середньо-строковій перспективі фінансування вторинної медичної допомоги буде здійснюватись через механізм національного медичного страхування. Закупівля послуг вторинної медичної допомоги національним страховиком буде здійснюватись лише у випадку, якщо заклад відповідає Рамковим вимогам МОЗ для такої послуги. Саме тому на етапі реорганізації мережі лікарень необхідно відразу орієнтуватись на ці вимоги і готувати лікарні до діяльності в умовах національного медичного страхування.

Отже, давайте детальніше розглянемо переваги і недоліки запропонованої моделі госпітальних округів в Сумській області.

1] З центром в м. Суми, де передбачено прикріплення 4 районів [Краснопільський, Білопільський, Лебединський, Сумський]. Кількість населення, що обслуговується – 457,7 тис. осіб. Відстань до центру госпітального округу від найвіддаленішого населеного пункту коливається від 60 до 80 км. В ЦРЛ прикріплених районів відсутня більшість вузькопрофільних ліжок – урологічні, дерматовенерологічні, наркологічні, кардіологічні, гастроентерологічні, онкологічні, проктологічні,  ендокринологічні, пульмонологічні, нефрологічні, судинної та гнійної хірургії та дитячі хірургічні. 

2] Глухівський – прикріплено 2 райони [Путивльський, Глухівський]. Кількість населення, що обслуговується – 84,5 тис. осіб. Відстань до центру госпітального округу від найвіддаленішого населеного пункту – 60 км. В Глухівській ЦРЛ функціонує 5 міжрайонних відділень: анестезіології та реанімації з ліжками інтенсивної терапії, урологічне, офтальмо-отоларингологічне, дерматовенерологічне та наркологічне. Крім того – кардіологічні, гнійні хірургічні та урологічні ліжка. 

3] Конотопський – прикріплено 3 райони [Буринський, Конотопський, Кролевецький]. Кількість населення, що обслуговується – 183,8 тис. осіб. Відстань до центру госпітального округу від найвіддаленішого населеного пункту коливається від 45 до 97 км. В Конотопській ЦРЛ розгорнуто 9 міжрайонних відділень: кардіологічне, гастроентерологічне, травматологічне, урологічне, онкологічне, наркологічне, офтальмологічне, дерматовенерологічне та туберкульозне. Крім того – проктологічні ліжка та для дітей – хірургічні, отоларингологічні. 

4] Охтирський – прикріплено 3 райони [Тростянецький, Великописарівський, Охтирський]. Кількість населення, що обслуговується – 129,1 тис. осіб. Відстань до центру госпітального округу від найвіддаленішого населеного пункту коливається від 45 до 75 км. У структурі Охтирської ЦРЛ – 5 міжрайонних відділень, що відсутні у прикріплених закладах: травматологічне, урологічне, неврологічне, офтальмологічне та отоларингологічне. 

5] Роменський – прикріплено 3 райони [Недригайлівський, Липоводолинський, Роменський]. Кількість населення, що обслуговується –  117,1 тис. осіб. Відстань до центру госпітального округу від найвіддаленішого населеного пункту коливається від 60 до 75 км. У складі Роменської ЦРЛ – 8 міжрайонних відділень: кардіологічне, травматологічне, урологічне, онкологічне, отоларингологічне для дорослих та дітей, офтальмологічне, туберкульозне та дерматовенерологічне для дорослих та дітей. Крім того – гнійні хірургічні ліжка та для дітей – інфекційні, хірургічні. 

6] Шосткинський – прикріплено 3 райони [Ямпільський, Середино-Будський, Шосткинський]. Кількість населення, що обслуговується – 138,9 тис. осіб. Відстань до центру госпітального округу від найвіддаленішого населеного пункту коливається від 40 до 90 км. В Шосткинській ЦРЛ функціонує 7 міжрайонних відділень: кардіологічне, інфекційне, травматологічне для дорослих та дітей, шкірно-венерологічне, офтальмологічне, отоларингологічне для дорослих та дітей та наркологічне. Крім того – ендокринологічні, урологічні, онкологічні та дитячі хірургічні ліжка.  

Найбільший на сьогодні конфлікт спостерігається між елітами Шостки та Глухова за вплив на всіх стейхолдерів, хто приймає рішення про створення госпітальних округів, а ми розуміємо, що це і центри майбутніх повітів. Ще два місяці тому уряд планував створити такі центри тільки у містах з населенням 50 тис. чол. і більше. А таких в Сумській області тільки 3 - Суми, Шостка та Конотоп. В Охтирці на сьогодні проживає близько 47 тис. чол., а в Ромнах - близько 42 тис. чол.

Лобісти Глухова відстоюють думку, що при дотриманні критеріїв щодо кількості обслуговування населення [200 тис. осіб – для лікарень інтенсивного лікування другого рівня та 120 тис. осіб – першого рівня] за умови створення п’яти госпітальних округів [без Глухівського] неможливим буде забезпечення своєчасною доступною медичною допомогою [радіус зони обслуговування – 60 км, термін доїзду – 60 хв.]  жителів Путивльського району.

В Сумській облдержадміністрації вважають, що за умови створення трьох госпітальних округів [без Роменського, Охтирського і Глухівського] – під ризик неотримання своєчасної медичної допомоги підпадають жителі Охтирського, Липоводолинського, Путивльського, Великописарівського, Роменського районів, де відстань до лікарні інтенсивного лікування другого рівня від найвіддаленішого населеного пункту цих районів складає більше 100 км, що неможливо буде подолати за 60 хвилин. 

Пропонована Сумською ОДА структура закладів 6 госпітальних округів у Сумській області: 

1. Сумський госпітальний округ з адміністративним центром у м. Суми:

•  • м. Суми [міські клінічні лікарні № 1 [лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня], № 4 та № 5 [лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня] міський клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії; міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди – дитяча лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня);

•  • Сумський район [Сумська клінічна ЦРКЛ –  лікарня інтенсивного лікування І рівня];

•  • м. Білопілля та Білопільський район [Білопільська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня, ДЛ смт Жовтневе, ДЛ смт Улянівка, СДЛ с. Річки]; 

•  • смт Краснопілля та Краснопільський район [Краснопільська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня];

•  • м. Лебедин та Лебединський район [Лебединська ЦРЛ ім. К.О.Зільберника – лікарня інтенсивного лікування І рівня].

2. Глухівський госпітальний округ з адміністративним центром у м. Глухів:

•  • м. Глухів та Глухівський район [лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня];

•  • м. Путивль та Путивльський район [Путивльська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня].

3. Конотопський госпітальний округ з адміністративним центром у м. Конотоп:

•  • м.  Конотоп  та  Конотопський  район [Конотопська ЦРЛ ім. академіка Михайла Давидова – лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня, Конотопська міська лікарня]; 

•  • м. Буринь та Буринський район [Буринська ЦРЛ ім. професора М.П.Новікова – лікарня інтенсивного лікування І рівня, СДЛ с. Слобода];

•  • м. Кролевець та Кролевецький район [Кролевецька ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня].

4. Охтирський госпітальний округ з адміністративним центром у м. Охтирка:

•  • м. Охтирка та Охтирський район [Охтирська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня, Чупахівська СЛ, Комишівська СДЛ, Куземинська СДЛ, Хухрянська СДЛ, Грунська СДЛ];

•  • смт Велика Писарівка та Великописарівський район [Великописарівська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня];

•  • м. Тростянець та  Тростянецький район [Тростянецька ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня].

5. Роменський госпітальний округ з адміністративним центром у м. Ромни:

•  • м. Ромни та Роменський район [Роменська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня];

•  • смт Липова Долина та Липоводолинський район [Липоводолинська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня];

•  • смт Недригайлів та Недригайлівський район [Недригайлівська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня].

6. Шосткинський госпітальний округ з адміністративним центром у м. Шостка:

•  • м. Шостка та Шосткинський район [Шосткинська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня, Шосткинська дитяча лікарня – дитяче відділення лікарні інтенсивного лікування];

•  • смт Середина-Буда та Середино-Будський район [Середино-Будська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня, Зноб-Новгородська СЛ];

•  • смт Ямпіль та Ямпільський район [Ямпільська ЦРЛ – лікарня інтенсивного лікування І рівня, МЛ м. Дружба, СЛ смт Свеса].

На сьогодні Міністерство охорони здоров'я розробляє Примірне положення про госпітальний округ [далі – Положення] на виконання вимоги частини 1 пункту 4 "Порядку створення госпітальних округів", де буде визначений правовий статус, загальні організаційні та процедурні засади діяльності госпітальних округів, а також права, обов’язки і відповідальність органів влади, що беруть участь у їх створенні.

Згідно п. 1.7. Проекту перспективними закладами охорони здоров’я госпітального округу вважаються "заклади охорони здоров’я, що надають вторинну [спеціалізовану] медичну допомогу, обрані рішенням госпітальної ради округу для розвитку згідно з Рамковими вимогами Міністерства охорони здоров’я щодо їх функціональних потужностей".  

Згідно п. 1.8. Проекту прописується дифініція терміну "локальні протоколи медичної допомоги" – це "розроблені у межах госпітального округу документи, спрямовані на забезпечення надання безперервної, ефективної та економічно доцільної медичної допомоги при певних захворюваннях та інших патологічних станах відповідно до клінічної настанови, стандарту та уніфікованого клінічного протоколу. Локальний протокол медичної допомоги регламентує, як повинні координуватись та узгоджуватись в часі технології та методи надання медичної допомоги, яка медична інформація повинна при цьому реєструватись на кожному з етапів, які підходи клінічного аудиту при цьому повинні застосовуватись".  

Госпітальний округ не буде створюватись як окрема юридична особа та суб’єкт підприємницької діяльності. Госпітальний округ створюватиметься на засадах співробітництва між його учасниками [міськими, районними радами та радами об’єднаних територіальних громад] і не буде окремим організаційно-правовим рівнем організації виконавчої влади. 

Госпітальна рада буде створюватися для визначення проблемних питань та розробки рекомендацій, пов’язаних з реалізацією на рівні госпітального округу державної політики у сфері охорони здоров’я, а також для координації дій, прийняття та виконання спільних рішень щодо організації та функціонування госпітального округу. Рада госпітального округу формуватиметься рішенням учасників госпітального округу [міських, районних рад та рад об’єднаних територіальних громад].

Кількість членів госпітальної ради від кожного його учасника визначатиметься за такою формулою:

Li=1+S x Ni/N,

• де Li – кількість членів госпітальної ради від i-ї адміністративно-територіальної одиниці [району, міста обласного значення, ОТГ]

• S – загальна кількість адміністративно-територіальних одиниць [районів, міст обласного значення, ОТГ, що входять до госпітального округу]

• Ni – кількість жителів в i-й адміністративно-територіальній одиниці [районі, місті, ОТГ]

N – загальна кількість жителів в госпітальному окрузі

Члени госпітальної ради обиратимуть з її складу Голову госпітальної ради. Формою роботи госпітальної ради є її засідання, що проводяться не раніше, ніж один раз на квартал [або частіше у разі потреби за ініціативою будь-якого з членів госпітальної ради]. Засідання госпітальної ради веде її Голова, а за його відсутності – інший призначений ним/нею член госпітальної ради. Госпітальна рада інформує Міністерство охорони здоров’я України та уповноважений орган центральної влади, що відповідає за фінансування програм державного солідарного медичного страхування, про створення та реорганізацію госпітальної ради, затвердження та зміни її персонального складу.  

Засідання госпітальної ради вважається правоможним, якщо на ньому присутні більш ніж дві третини його учасників. Пропозиції та рішення госпітальної ради вважаються схваленими, якщо за них проголосувало більш як половина присутніх на її засіданні членів госпітальної ради. У разі рівного розподілу голосів, вирішальним є голос головуючого на засіданні. Пропозиції та рішення фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим на засіданні і надсилається до Міністерства охорони здоров’я України та уповноваженого органу центральної влади, що відповідає за фінансування програм медичного страхування.

Член госпітальної ради, який не підтримує пропозиції та рішення, може викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання.

Організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення роботи госпітальної ради здійснюватиметься учасниками відповідного госпітального округу. Повноваження членів госпітальної ради закінчуються у зв’язку із закінченням терміну повноважень ради відповідної адміністративно-територіальної одиниці, за власною ініціативою чи відкликанням відповідною радою. 

До повноважень Ради госпітального округу буде відноситись:

• ­• розробка, затвердження та періодичний перегляд локальних протоколів первинної та вторинної медичної допомоги та клінічних маршрутів пацієнтів в госпітальному окрузі;

• ­• розробка та періодичний перегляд багаторічного проекту плану розвитку госпітального округу згідно з вимогами, встановленими Розділом IV цього положення, а також подання цього документу на затвердження спільним рішенням місцевих рад – учасників госпітального округу;

• ­• розробка рекомендацій щодо реорганізації і перепрофілювання закладів, що надають медичну допомогу в межах госпітального округу;

• ­• розробка рекомендацій щодо призначення та звільнення членів органів управління закладів охорони здоров’я комунальної власності, що знаходяться в межах госпітального округу;

• ­• розробка і подання на розгляд уповноваженого органу центральної влади, що відповідає за фінансування програм медичного страхування, пропонованого розподілу коштів державного бюджету за бюджетною програмою "Розвиток перспективних закладів охорони здоров’я, що надають вторинну [спеціалізовану] медичну допомогу" між перспективними закладами охорони здоров’я цього округу;

• ­• розробка інших рішень і рекомендацій в межах компетенції органів місцевої влади та місцевого самоврядування щодо надання медичної допомоги в госпітальному окрузі. 

Учасники госпітального округу розроблятимуть багаторічний План розвитку госпітального округу строком до п’яти років. 

Він обов'язково міститиме наступні розділи:

• - опис локальних протоколів первинної та вторинної медичної допомоги та побудови клінічних маршрутів пацієнтів [графічно у вигляді окремого додатку];

• - оптимальний розподіл функцій щодо надання послуг між учасниками госпітального округу та визначення пакетів послуг, що повинні надаватись відповідними закладами, відповідно до клінічних маршрутів пацієнтів в процесі отримання послуг первинної та вторинної медичної допомоги [у вигляді окремого додатку];

• - перелік перспективних закладів охорони здоров’я округу, чиї потужності пропонується розширити для досягнення цими закладами рівня, визначеного Рамковими вимогами Міністерства охорони здоров’я України, та обґрунтування пропонованого переліку;

• - плани розвитку перспективних закладів охорони здоров’я з оцінкою можливих ризиків і оцінка відповідних інвестиційних потреб [наводяться для кожного закладу охорони здоров’я у вигляді окремого додатку];

• - реалістичний прогноз коштів, що можуть бути спрямовані на фінансування викладених в плані розвитку інвестиційних потреб за рахунок місцевих бюджетів відповідних територіальних громад, недержавних інвестицій, спонсорських та благодійних внесків, коштів міжнародної допомоги. Такий прогноз наводиться з розбивкою на кожен рік запропонованого плану розвитку. У разі, якщо пропонується залучення коштів з місцевих бюджетів, прогноз попередньо буде узгоджуватися з виконавчим органом та бюджетною комісією відповідної місцевої ради, про результати чого зазначатися у плані розвитку. У разі, якщо очікується залучення недержавних коштів, до плану розвитку докладаються відповідні угоди з потенційними спонсорами;  

• - механізми моніторингу та звітування перспективними закладами охорони здоров’я про хід розвитку та поліпшення послуг, що будуть надаватись в процесі розширення їх потужностей, перед іншими учасниками госпітального округу та населенням, що проживає на його території; 

• - пропоновані підходи до реорганізації, в т.ч. перепрофілювання, закладів охорони здоров’я, чиї функції буде поступово переспрямовано для виконання перспективними закладами охорони здоров’я округу; 

• - умови організації та оплати праці членів трудових колективів учасників госпітального округу, а також їх соціального захисту.

Кабінет міністрів на сьогодні готує також Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансування програми "Розвиток перспективних закладів медичної допомоги другого рівня". 

Документ визначатиме механізми використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансування заходів для приведення закладів охорони здоров’я, що надають вторинну [спеціалізовану] медичну допомогу і були обрані у якості перспективних рішенням госпітальних округів, до рівня Рамкових вимог щодо їх функціональних потужностей, встановлених Міністерством охорони здоров’я України.

Головним розпорядником бюджетних коштів стане уповноважений центральний орган виконавчої влади [далі - УЦОВВ]. УЦОВВ отримує бюджетне призначення на фінансування послуг за програмою "Розвиток перспективних закладів охорони здоров’я, що надають вторинну [спеціалізовану] медичну допомогу" шляхом затвердження його у законі про Державний бюджет України.  

Протягом 30 днів після прийняття закону про Державний бюджет України, УЦОВВ визначає подушний норматив розподілу коштів на підтримку перспективних закладів охорони здоров’я, що надають вторинну медичну допомогу, шляхом ділення загального обсягу бюджетного призначення за цією програмою на чисельність наявного населення України станом на 1 січня, що передує плановому. Інформація про значення подушного нормативу розподілу коштів на підтримку перспективних закладів доводиться до відома органів місцевого самоврядування та органів місцевої влади.

Ради госпітальних округів своїм рішенням затверджують багаторічний План розвитку госпітального округу згідно з вимогами "Примірного положення про госпітальний округ", затвердженого МОЗ. План розвитку госпітального округу описує принципи та етапи реорганізації мережі закладів охорони здоров’я округу з метою приведення їх функціональних потужностей до рівня, визначеного Рамковими вимогами, що затверджуються у вигляді Наказу Міністерства охорони здоров’я України.

Разом із багаторічним "Планом розвитку госпітального округу", Рада госпітального округу буде подавати УЦОВВ пропонований розподіл коштів за бюджетною програмою "Розвиток перспективних закладів охорони здоров’я, що надають вторинну [спеціалізовану] медичну допомогу" між перспективними медичними закладами цього округу. При цьому, максимальний обсяг таких коштів, що можуть бути отримані закладами госпітального округу, визначається як чисельність його мешканців, станом на 1 січня, що передує плановому, помножена на подушний норматив розподілу коштів на підтримку перспективних медичних закладів, визначений УЦОВВ на плановий рік. 

Основна частина коштів пропонованого плану розподілу коштів повинна спрямовуватись на підтримку перспективних закладів, але допускається також виділення незначної частини коштів на заходи з перепрофілювання та реорганізації інших закладів охорони здоров’я округу згідно з багаторічним Планом його розвитку.

Обов’язковою умовою отримання коштів в рамках програми "Розвиток перспективних закладів охорони здоров’я, що надають вторинну [спеціалізовану] медичну допомогу" будь-яким медичним закладом є його автономізація шляхом переведення від форми бюджетної установи у статус державного підприємства, комунального підприємства або господарського товариства.

Кошти бюджетної програми "Розвиток перспективних медичних закладів другого рівня" можуть використовуватись такими закладами на:

• - ремонт, реконструкцію існуючих або будівництво нових споруд для розширення потужностей перспективних закладів;

• - придбання медичного обладнання та медичних виробів довготривалого використання;

• - інші капітальні видатки, спрямовані на розвиток закладу;

• - програми навчання та перекваліфікації персоналу.

Отже, первинний рівень медичного обслуговування повинен забезпечуватися на базовому рівні адміністративно-територіального устрою, на рівні громади. На жаль, лише в третині з них є тільки амбулаторії. А первинний рівень передбачає амбулаторію і фельдшерсько-акушерський пункт. Причому амбулаторія – це основна медична послуга.

Вторинний рівень медицини – це цілий комплекс. Лікування 95% хвороб має забезпечуватися вторинним рівнем. Це інфраструктура належна, це обов’язкове лікування за медичними протоколами, тобто за інструкціями і ресурси, щоб все це забезпечити. 

Все це можливе, але для цього потрібно забезпечити реформу адміністративно-територіального устрою.  

Для того, щоб можна було сконцентрувати нормальну апаратуру і бригаду лікарів для надання послуг вторинної медичної допомоги, то кількість населення на території має бути щонайменше 150 тисяч. Бо, до прикладу, хірург, щоб бути досвідченим спеціалістом, має щонайменше двічі на день оперувати, а не один раз на два тижні. У другому випадку він покине таку лікарню і переїде туди, де дійсно він отримає належну лікарську практику. Саме тому виходить, що вторинна медицина має бути на вищому рівні адмінтерустрою, ніж в "стандартному" нинішньому районі. 

В Сумській області є 3-4 такі центри, які можуть взяти на себе ці функції. Сумська область має бути поділена на 3-4 округи, щоб відстань до відповідної лікарні вкладалася в межі так званого терапевтичного вікна – "золотої" години довозу хворого швидкою допомогою. Обласний рівень має забезпечувати третинний рівень медичного обслуговування - це високоспеціалізована медицина.  

Олександр Хоруженко, директор Сумської філії Центру розвитку місцевого самоврядування