Вінстону Черчілю приписують вислів після завершення Другої світової війни, що "фашисти майбутнього будуть прикидатися антифашистами". Захід тепер усвідомлює, що означають мантри путінського режиму про боротьбу з "неонацистами" і "націонал-радикалами". Як приклад, можна навести велику статтю Люка Гардінга в "The Guardian" (де розлого цитуються і мої коментарі), у якій йому, всупереч пропаганді Кремля, таки вдалося розібратися у тому, що відбулося на Майдані.

Натомість світ засуджує дії Путіна. І я поставив собі питання: а чи можна з академічної точки зору назвати режим Путіна "фашистським"?

Раніше я називав режим Путіна авторитарним, але не тоталітарним (залишаючи цю можливість політикам і журналістам). Але останні дії дозволяють поміркувати над застосуванням терміну "фашизм". Увага: академічні політологи розрізняють нацистський режим у гітлерівській Німеччині (із концтаборами, масовими знищеннями цілих народів і спільнот, пропагандою язичницьких культів) і фашистські режими і рухи в Італії, Іспанії, Латинській Америці.

Що ми бачимо в путінській Росії? Один лідер, одна домінуюча партія, майже повний контроль над ЗМІ (тепер вже і в інтернеті), культ сили, ідеологія "нашизму", "Русского мира", месіанство, ксенофобія, розпалювання примітивної ненависті до будь-якої інакшості, і нарешті агресія в міжнародній політиці – згадайте виправдовування агресії Мусоліні у Середземнор'ї посиланням на Римську імперію.

Так що порівняння режиму Путіна із режимом дуче цілком виправдане з академічної точки зору. А в зовнішній політиці можна йти далі, порівнюючи Крим із Судетами.

P.S. Можлмво в ХХІ столітті ЦЕ НАЗИВАТИМЕТЬСЯ "РАШИЗМ"