Тарас Шевченко відвідував Сумщину кілька разів. В основному проїздом із Петербурга до Києва і навпаки. Про правду та вигадки із життя письменника та художника Тараса Шевченка на Сумщині, до 160-річчя з Дня смерті Кобзаря дізнавалося Суспільне.
Серед місць, де гостював Тарас Шевченко на Лебединщині, про два знають достеменно. Одне з них - Лифине, розповідає старша наукова співробітниця місцевого краєзнавчого музею Світлана Бражніченко.
"Потрапив на Лебединщину Шевченко під час свого третього приїзду до України у 1859 році, це був червень місяць. Спочатку приїхав у село Лифине до поміщиків Хрущових. Прожив там тільки п’ять днів", - розповідає вона.
За ці дні у Лифиному Шевченко написав вірша "Ой по горі роман цвіте…" та створив 18 замальовок. Нині їх зберігають у Національному музеї Шевченка у Києві.
Друге місце – Лебедин. Тут Кобзаря зустрічали з хлібом-сіллю на дерев’яній тарелі, вона зберіглася й донині.
"Зупинився в будинку братів Залеських, на той час вулиця Михайлівська, зараз Першогвардійська. Прожив там також декілька днів. За переказами старожилів, намалював три замальовки своїх робіт – на одній жінка-кріпачка зашиває на собі поділ порваної сорочки, на іншій – пастух із сумними очима, а на третій - гурт селян біля притихлого вогнища за розмовою", - розповідає Світлана Бражніченко.
Будинок Залеських зараз "зашитий" у пластик, використовують його під комерцію. Про те, що тут бував Шевченко, нагадує хіба тільки пам’ятна дошка.
У цьому самому домі перебував Григорій Сковорода, стверджує краєзнавець Юрій П'ятаченко. "Цей дім був родинним для Заліських до 30-тих років ХХ століття, поки жила тут ще Катерина Сучкова. Після її смерті змінилися інші господарі. В післявоєнний період, 50-60-ті роки, тут був відділ краєзнавчого музею з експозицією, присвяченою Тарасові Шевченку і Лебединщині. У 2000-них це приміщення було викуплене і зараз знаходяться приватні підприємства", - говорить він.
Також Тарас Шевченко бував у Кролевці. Відвідував Огієвських, а також, кажуть, гостював у Рудзинських. Щодо останніх, то немає документального підтвердження цього. У жодних записах ні самого письменника, ні його друзів, ні у поліцейських паперах про це не йдеться. Є лише портрет Йосипа Рудзинського – сина кролевецького лікаря, який мешкав у цій садибі – малюнок датований 1845 роком.
Що на портреті зображений саме Рудзинський, становили за його орденами, розповідає директор місцевого краєзнавчого музею Анатолій Карась. "А так- ніхто б й гадки не мав, що це якийсь там Рудзинський, з якогось там Кролевця, тому що там підпис Тараса Шевченка стоїть на портреті. Тому й відкопали, що ж то за такий гусар там вусатий. А де він малював, на сьогодні шевченкознавці стверджують, що є дві версії. Перша, що це він малював у Кролевці, а друга, що не в Кролевці, а в Санкт-Петербурзі. Документів ніяких немає", - розповідає він.
У Кролевецькому музеї зберігається прижиттєве видання Кобзаря. А от про твердження та перекази про замовлення поетом рушників у місцевих майстрів – начебто собі на весілля – сумніваються, бо не встиг би – у Кролевець приїхав ввечері й був 11 годин. Це підтверджує лист, який зберігається в музеї.
"Городничий пише лист, що Тарас Шевченко, він же був під наглядом, вже був заборонений, тому доповідали в Чернігів, що він, із ким він був і скільки годин. Всього одинадцять годин. Що ми можемо з вами уявити? Якщо б ми приїхали ввечері, нам по-перше, треба було поїсти та помитися. Чисто побутові потреби, переговорити, чаю випити, може там наливочки Огієвських випити", - говорить директор музею.
Родовий будинок цієї сім’ї змінився в середині, а ззовні його лишили таким, як був за Шевченка. Одну з кімнат у ньому присвятили саме поетові. Загалом же тут експозиції кролевецьких рушників. На згадку про ті гостини Шевченко подарував Глафірі Огієвській – господині будинку – один із екземплярів "Кобзаря" із дарчим написом.
А ще тут є дуб, який за віком міг "бачити" і "чути" Шевченка.
"Ми самі робили обміри по периметру, то йому на сьогодні 275 років", - говорить директорка музею кролевецького ткацтва Галина Ніжник.
Востаннє у Кролевці Шевченка зустрічали у травні 1861 року, коли труну з тілом поета везли з Петербурга до Канева. Процесія зупинилась на подвір’ї садиби Огієвських. Зараз на місці, де стояла труна, встановлений камінь.
Всего тем на форумах 181716
Все сообщения 272373
Всего зарегистрированных пользователей 65093
Последний зарегистрированный пользователь beredis