Суми — не просто точка на мапі.
Це місто, яке живе всупереч.
Ця вистава — про те, що нас тримає.
Про тих, хто не втік.
Про тих, хто вчився співати тоді,
коли пісня звучала тільки шепотом.
Де голос — це не тільки звук, а жест, дотик, подих.
Ця вистава — простір пам'яті.
Голос, що проростає крізь уламки, мов коріння крізь бетон.
Театр, що вцілів.
Актори, які повернулися на сцену.
Земля, яка не здалася.
Про людей.
Про місто.
Про дух, що не впав.
Слово, пісня, подих — як форма спротиву.
І тихий голос, що звучить голосніше за грім.
Це Суми.
Це ми.
І ми — стоїмо.