Іван народився в селі Береза. 1-й клас він закінчив у загальноосвітній школі № 2 міста Глухова, а з 2 по 9 клас навчався у с. Слоут.

Доля рано випробувала хлопця на міцність - він зростав без батьківської підтримки, проте виріс надзвичайно доброю, працьовитою та відповідальною людиною.

Освіту продовжив у ВПУ № 15, де здобув фах електрогазозварювальника.

Трудовий шлях розпочав у Глухівському водоканалі, а згодом пройшов строкову службу.

Протягом чотирьох років працював у Чернігові на підприємстві з виготовлення пам’ятників, а повернувшись до рідного Глухова, займався підприємницькою діяльністю та працював водієм.

Руки Івана знали працю, а серце завжди прагнуло творити й допомагати - ще до власної мобілізації він активно підтримував українських захисників.

Знайомі та близькі згадують його як надзвичайно щиру та чуйну людину. Чоловік обожнював риболовлю, відпочинок на природі, а справжній спокій знаходив у родинному колі.

Мріяв про прості, але такі важливі речі: разом із дружиною завершити ремонт у будинку, збудувати затишну альтанку та впорядкувати подвір’я, щоб збирати під дахом рідної оселі всю велику родину.

19 березня 2026 року був мобілізований до лав територіальної оборони. Після проходження військової підготовки зі зброєю в руках захищав рідний край, виконуючи бойові завдання в районі села Великий Бобрик Сумського району.

Служив молодшим сержантом, водієм стрілецького відділення.

Попри всі небезпеки та важкі військові будні, найціннішим для воїна залишався спокій найдорожчих людей. Навіть із передової, аби не хвилювати рідних, у телефонних розмовах він із теплою посмішкою запевняв: «Тут курорт!» - залишаючи увесь біль та страх за кадром.

16 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Миропільське Краснопільської селищної громади Сумського району, Сумської області життя молодшого сержанта Івана Андросенка трагічно обірвалося.

Захищаючи рідну Сумщину та право українців жити у вільній державі, воїн поліг на полі бою.

Глухівська міська рада, її виконавчий комітет та уся громада розділяють невимовний біль цієї втрати та висловлюють найглибші, найщиріші співчуття мамі, дружині, сестрі та усій родині захисника.

Жодні слова зараз не здатні втамувати той пекучий смуток, який оселився у родинному колі, проте пам’ять про його добру душу, щире серце та самовідданий подвиг житиме довіку, повідомили в мерії Глухова.

Ми низько схиляємо голови у скорботі та молитві перед світлим образом нашого оборонця.

Світла пам’ять, вічний спокій і безмежна шана Герою!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!