Народився Сергій Васильович 5 квітня 1972 року в селі Гирине. Тут минули його дитячі роки, тут він закінчив школу. Далі здобув фах у Іскрисківщинському та Білопільському професійно-технічних училищах – став трактористом, а згодом залізничником.

Працював монтером колії у селі Волфине, де створив власну родину, виховував дітей, жив звичайним, чесним і працьовитим життям.

Коли рідне село стало мішенню постійних обстрілів, родина була змушена переїхати до, здавалося б на той час, безпечнішого місяця. Сергій Васильович намагався знайти себе у нових обставинах, але серце вказувало інший шлях – захищати свою землю.

У 2023 році він разом із двома синами та братом став до лав Збройних сил України.

Пройшов найзапекліші напрямки: боронив Авдіївку, Костянтинівку, тримаючи лінію оборони там, де було найважче.

На жаль, виконуючи військовий обов’язок із захисту територіальної цілісності нашої держави, 21 січня 2024 року Сергій Подобрій загинув поблизу Авдіївки Донецької області.

Виконав свій обов’язок до кінця. Віддав життя за Україну, за свій дім, за те, щоб його рідні могли жити в мирі. Він був людиною, яка завжди працювала, дбала, будувала плани на майбутнє…

Але здійснити їх уже не судилося.

Та кожен, хто його знав, скаже: Сергій завжди залишав у серцях тепло, чесність і силу.

Сьогодні ми схиляємо голови перед його подвигом. Перед любов’ю, яку він ніс до родини та своєї землі. Перед мужністю, яку він показав на полі бою.

Поховали захисника з усіма військовими почестями на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища у м. Суми, повідомили в мерії Білопілля.

Вічна пам’ять Герою.

Вічна шана.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!