Церемонія прощання із загиблим Воїном відбулась на Алеї Слави. Віддати останню шану Герою прийшли рідні, друзі, побратими, небайдужі мешканці громади, представники громади та духовенства. Присутні схилили голови у скорботі, розділяючи біль непоправної втрати.

Літію за загиблим військовослужбовцем відслужили священнослужителі Православної церкви України. Під супровід оркестру, журливу мелодію «Плине кача» та майоріння синьо-жовтих прапорів провели Героя в останню земну дорогу.

Дмитро Іванович МАТВІЄНКО народився 7 листопада 1990 року в селі Овлаші. З дитинства він був спокійним, добрим і щирим хлопцем, який завжди приходив на допомогу, ніколи не залишав осторонь чужого болю. Навчався у Роменській школі №5, після чого продовжив освіту у Роменському коледжі КНЕУ за спеціальністю "Комп'ютерна інженерія".

Свій трудовий шлях розпочав на ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина» як слюсар-інструментальник. Водночас Дмитро заочно здобував освіту у Сумському державному університеті за спеціальністю "Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем і мереж". Згодом працював на ТОВ «Завод Кобзаренка», де проявив себе як відповідальний, сумлінний та доброзичливий працівник.

Його колеги та друзі згадують: Дмитро мав щире серце, завжди з усмішкою, завжди з добрим словом. Він легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів, був турботливим сином і надійною опорою для матері. Чоловік опікувався та дуже любив своїх хрещеників.

Дмитро певний час працював у Києві та Ірпіні, на підприємстві ТОВ "І2ФУДЗ" з виготовлення ліній для виробництва лавашів. Саме там застав його початок повномасштабного вторгнення. Коли ситуація дозволила, він повернувся до Ромнів, влаштувався на роботу в МХП «Урожайна країна» слюсарем-ремонтником.

Влітку 2023 року Дмитро одружився. Це був день радості, сповнений любові та віри в майбутнє… Але вже через три дні після весілля він отримав повістку і, не вагаючись, став до лав 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Сухопутних військ ЗСУ. Пройшовши коротке навчання у Полтаві, Дмитро вирушив на Лиманський напрямок, у саме пекло війни.

Для своїх побратимів був надійним товаришем, спокійним і стійким Воїном, який умів діяти рішуче, коли навколо гримить війна. Він лише раз приїжджав додому — щоб попрощатися з бабусею.

4 грудня 2023 року Дмитро під час третього бойового завдання востаннє написав матері, запевнивши, що все добре. Після цього зв’язок обірвався… Один рік та одинадцять місяців родина жила в надії, що він живий. Але експертиза ДНК підтвердила найстрашніше.

4 грудня 2023 року телефоніст-лінійний наглядач відділення зв’язку  60-тої окремої механізованої Інгулецької бригади Сухопутних військ ЗСУ, солдат Дмитро Іванович МАТВІЄНКО загинув під час виконання військових обов’язків та завдань пов’язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України в районі н.п. Лиман-Перший, Куп'янського району, Харківської області внаслідок артилерійського обстрілу.

Воїну назавжди 33 роки...

У Дмитра залишилися мати, батько, дружина — найрідніші люди, які втратили найдорожче. Їхній біль — це біль усієї Роменської громади та України. Адже разом із Дмитром ми втратили людину, яка втілювала найкращі риси українського народу — працелюбність, скромність, доброту й відданість рідній землі, повідомили в мерії Ромен.

Вічна шана герою!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!